RU  UK  EN
Статьи  >  Напиши  >  Ми там були: Гудаурі

Ми там були: Гудаурі

У Гудаурі легко відчути час, затиснути його між пальцями і розтягнути у просторі, перелаштовуючи свій внутрішній ритм у режим відчуттів. І вже немає дедлайну, набридливих сусідів і лихачів, що виїжджають на зустрічку. Усе це починає здаватися ілюзорним і швидкоплинним. Тут, у Гудаурі, інші цінності. Гори не терплять метушні, внутрішнього діалогу і самоїдства. Найбільше задоволення просто дивитися на них.

Сьогодні Гудаурі модний гірськолижний курорт, що обростає мережею сучасних готелів, маленькими ресторанчиками, службами таксі, гідами з міжнародними дозвільними документами, банківськими відділеннями, СПА, аптеками та іншою інфраструктурою. Крім того, він розташований достатньо близько до столиці Грузії – Тбілісі. Сезон у Гудаурі відкритий із грудня по травень. Більша частина трас розрахована на любителів. Але й професіонали можуть тут випробувати на міцність свої нерви. Гудаурі примостилося над проваллям заввишки більш ніж один кілометр. А якщо під’їхати до краю обкатаної ділянки, то можна зазирнути у пекло, жартують місцеві. Верхні ж підйомники спуска розташовані на висоті більш як три тисячі кілометрів, і до них, до речі, можна добратися вертольотами.

Проте сніговим курортом Гудаурі став зовсім недавно, коли багату перевалами і відносно безпечну місцевість побачили інвестори з Австрії. Сьогодні уряд країни приділяє особливу увагу розвитку курорту. Щороку тут додають канатні дороги, вдосконалюють систему водопостачання і розширяють лінії електропередач. Але головним чином сюди вабить клімат. Адже більша частина днів у Гудаурі – сонячні. А температура навіть у найбільш люті зими рідко опускається нижче за десять градусів.

Красою місцевих широт захоплювалися багато поетів і прозаїків ще з царських часів. Недалеко звідси височіє гордий і легендарний Казбек, тут пролягла Воєнно-Грузинська дорога, вздовж якої поховано чимало солдатів, котрі так і не подолали високогірний перевал. Тут же розташовані знамениті мінеральні джерела, червоні від вмісту міді в них, а над головою кружляють великі хижаки, виглядаючи дрібних гризунів чи навіть баранців, що відбилися від череди.gudauri.jpgФото tripsgeorgia.ge

Впевнено і царствено на гірських дорогах Гудаурі почуваються корови. Без поспіху вони переходять трасу перед автомобілями і туристичними автобусами, навіть не озираючись на гудки. Якоюсь мірою вони виконують роль лежачих поліцейських і не дають розганятися потоку транспорту до небезпечної швидкості. Погоничі худоби часто женуть стадо саме в околиці Гудаурі. Тут чисте повітря і більш соковита трава, вважають вони. Відірвати погляд від місцевих корівок практично неможливо. Волохаті і навіть кучеряві низькорослі корови здалеку більше нагадують ведмедиків, а поблизу взагалі вражають своїми головними уборами. Тут майже у кожної тварини на рогах красуються стрічки. І хоча така прикраса має цілком практичний бік – так селяни відділяють своїх корів від чужих – у загальні масі така яскрава пишнота викликає подив і захоплення. Добрих, лінивих парнокопитних можна навіть погладити і почесати по густій шерсті. Головне не сплутати і не стати обійматися з биком, котрий лише трохи більший за своїх подруг.

Довгі, кручені спуски і підйоми околиць тільки на перший погляд здаються безлюдними, а кам’яні глиби і узвишшя простим випадковим нагромадженням. Одкровенням може стати напівзруйнована церква. Так вдалині від основної дороги, що веде до знаменитого сучасного курорту, примостився кам’яний храм сімнадцятого століття розміром з невелику кімнату. Його іржава огорожа, покинутий цвинтар тільки на перший погляд здаються покинутими у віках. Час від часу місцеві приїжджають сюди, щоб на порозі колись діючого храму принести в жертву баранців. Гудаурці розповідають, що так робили їхні предки ще до приходу сюди християнства, і так вони продовжують робити це і зараз перед великими святами, щоб задобрити богів.539349_108625609322540_424862766_n.jpgФото saga.ua

Трохи наблизитися до богів і почути їхній шепіт можна на оглядовому майданчику на висоті майже дві з половиною тисячі метрів над рівнем моря. Тут, на Хрестовому перевалі, натхненний легендами Грузії, скульптор Церетелі спорудив Арку Дружби. Пропустити її практично неможливо. Яскраве мозаїчне панно і карколомне розташування над прірвою – приваблюють. Ступивши на один із її балконів, можна побачити, як під носочками, нижче на дві тисячі метрів, спокійно тече ріка Арагві, а в ущелині виблискує бірюзове озеро. Сміливі йдуть далі. Обійшовши Арку, можна побачити вузьку стежинку, що веде до обриву. Тут вже як духу вистачить. Гіди застерігають підходити до краю в негоду, оскільки зірватися вниз тут нічого не варто.

Уздовж вузьких кам’янистих доріг, що пролягають околицями Гудаурі, часто зустрічаються невеликі розкладки з численними сувенірами. Літні грузинки, котрим, здається більш ніж сто років, в’яжуть шкарпетки, гольфи, рукавички. Тут же продають папахи із баранячої шерсті. Дітей тішать місцевими солодощами - чурчхелою (волоськими горіхами у виноградному соку). Дорослим пропонують хінкалі. А головним «хінкальним містом» тут вважають Пасанаурі – маленький населений пункт, розташований трохи далі Гудаурі. Особливість же місцевої страви в тому, що в тісто тут кладуть дрібно рублене м'ясо, а не фарш, як у решті країни. Зазирнути у Пасанаурі можна не тільки заради їжі. Довкола багато неходжених гір і не витоптаних туристами ущелин. У самому містечку стоїть пам’ятник двом оленям, а поруч із ним оглядовий майданчик. На ньому часто юрмляться відпочивальники, заворожено слідкуючи за тим, як під ногами зливаються в єдине русло дві ріки – Чорна і Біла Арагві. Грузини, розповідаючи про таке незвичне явище, згадують стару легенду про двох сестер, які кинулися зі скель через кохання. Знавці ж кажуть про різний хімічний склад двох струмків. Околиці відомі своїми мінеральними джерелами. Випити особливої води тут можна прямо на трасі, прилаштувавши кружку до одного з численних червонястих струмочків. У ній багато заліза, вона довго не зберігається, і вже через короткий час у стакані з такою водою осідають бурі пластівці.1532681742086.jpg
Фото holidayme.com

Але найбільше вражає ніч у Гудаурі. Вона приходить поступово. Гори наповнюються гулом рік. У чорній тиші він нагадує шепіт велетнів. А на небі в цей час спалахують тисячі зірок – килим, зроблений із коштовних каменів.

Головне фото adventure.ge

Вам это будет интересно:
Ми там були: Нью-Йорк, Вашингтон і Маямі
Так склалося, що в Америці дві столиці – офіційна і фактична. Київський контекстний менеджер Богдан Янчев побував в обох і розповів нам про дух цих міст, про їхні пам’ятки і про те, чим вони є в реальності. Гадаєте, Нью-Йорк просякнутий дорогими парфумами, а у Вашингтоні, окрім полежати на травичці біля Білого дому, і робити нічого? Ви помиляєтесь!
Архітектура чи мистецтво: Нові грузинські будівлі
Грузія, що трохи більш як десять років тому стала на шлях серйозних перетворень і домоглася відчутних успіхів, помітно змінилася не лише внутрішньо, але й зовні. Архітектори з різних країн світу попрацювали тут на совість і створили по всій її території безліч важливих і унікальних об’єктів, що втілюють зміни, які відбулися. Саме про нову грузинську архітектуру ми сьогодні і розповімо.
Каньйони: Глибокі й довгі
Коли як не заказ підкорювати вершини, долати моря і дертись по скелях? Найчастіше люди докладають величезних зусиль, аби все життя насолоджуватися комфортом. Однак іноді наша душа вимагає романтики, тому OUTLOOK розповість вам про сім неповторних каньйонів.
Гендиректорка OUTLOOK Дарія Карякіна про роль громадських ініціатив в сфері культурної дипломатії
18 листопада Генеральна директорка проекту OUTLOOK, громадська діячка Дарія Карякіна взяла участь у якості експертки у транскордонному проекті «Європейські цінності та культурна дипломатія: молодіжні зустрічі Україна – Грузія».
Озеро Тітікака та його острови: друга чакра Землі
Ми продовжуємо наш цикл оповідань і дорожніх нотаток Ії Зайцевої про Перу. Сьогодні вашій увазі пропонуємо матеріал, присвячений легендарному озеру Тітікака. Озеро Тітікака овіяне загадками і таємницями. Передусім дивує сам факт існування озера, та ще й рекордсмена, на висоті 3811 метрів. Воно – найбільш високогірне прісноводне і судноплавне озеро у світі.
Ми там були: Неаполь
Фотограф та читач OUTLOOK Роман Матков побував у італійському Неаполі! Здійснити усю подорож йому вдалось всього за 160 євро!
Ми там були: Ле-Ман – недоторканий шарм старої Франції
Антон Сак переїхав до Франції, щоб отримати вищу освіту. Він студент хімічного факультету Леманського університету (Le Mans Université). Сьогодні розповідає нам про Ле-Ман – чарівне старовинне французьке місто зі своїм особливим колоритом. Воно мало відоме туристам, проте відвідування його – цікава точка у маршруті.
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Країна майже з таким самим прапором. Швеція очима українця
Швеція, напевно, не є найпопулярнішим туристичним напрямком серед українців. Охочіше наші співвітчизники їдуть до теплих країн або ж у доступніші та популярніші європейські столиці. Наш сьогоднішній співрозмовник, вокаліст київського гурту «М'ЯЧ» Юрій Розенко, навпаки, двічі на рік обов'язково відвідує це королівство.
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Гетто світу: вірменська душа в серці Тбілісі
OUTLOOK пропонує вам прогулятися по одному з найстаріших районів Тбілісі – Авлабарі, який спрадавна вважається вірменським. Ці вулички, церкви і старовинні будинки розкажуть про стосунки двох кавказьких народів значно більше, ніж підручники з історії або документальні фільми.
Ми там були: Ірландія – скелі, паби і ліси лепреконів
Рідкісний турист долетить до Ірландії: країна далека, невелика, дорога і зі складним візовим режимом. Але при цьому настільки красива і не схожа на жодну іншу, що це неодмінно варто зробити. Про враження від ексклюзивної ірландської подорожі OUTLOOK розповів ТВ-редактор Кирило Тимченко.
Тбілісі is the capital of ...
Кожне місто у світі має власне впізнаване обличчя, котре закарбовується у пам’яті мандрівників. Обличчя Тбілісі з часом дорослішає і кращає, набуває благородних європейських рис, при цьому не втрачаючи колоритних чортиків в очах…
Листівки з Батумі
Молодий український письменник Павло Хоменский побував в місті, що втопає в зелені і блищить яскравими вогням - Батумі, яке самі місцеві жителі називають містом любові. Тут пальми, кипариси, магнолії, олеандри, бамбук, лавр, апельсинові дерева, туя і самшит пахнуть на кожному кроці і так і кличуть поспостерігати за романтичною картиною відплиття кораблів з гаваней. І сьогодні автор ділиться з вами своїми листівками з цього дивного міста, пронизаного шумом моря і смаком ароматного вина.
Історія бренду: Балет Сухішвілі: підкорені вершини маленької грузинської мрії
Колись безмежно відданий танцю Іліко заповів своїм нащадкам з робити все, щоб ім’я його роду не зійшло з афіш ніколи. Через 70 років мільйони людей у сотнях країн розкуповують квитки, де, хоч і різними мовами, але легко читається прізвище Сухішвілі.
Ми там були: Брюгге
Торік навесні випала нагода побувати в Бельгії. Приблизно 2 роки тому я поставив собі за ціль крутити педалі скрізь, де подорожуватиму. По-моєму, велосипед – найкращий спосіб міського туризму. Так ти завжди учасник життя, а не тільки спостерігач, як-от з вікна автобуса чи авто...
Ми там були: Каппадокія
У кожної людини є такий момент чи випадок, котрий він запам’ятає на все життя. Поїздка в Каппадокію і політ на повітряній кулі – одне з найбільш незабутніх видовищ у моєму житті. Саме тому я хочу з вами поділитися своїми враженнями.
Хто як танцює?
Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.
Кожен рано чи пізно приходить до Риму
Хто добре бачив Італію, а особливо Рим, той більше ніколи не буде зовсім нещасним, – казав Гете. Повністю згоден з цією думкою наш читач і фотограф Роман Матков. Своїми враженнями від міста він сьогодні ділиться.
Закрыть
Outlook facebook page