RU  UK  EN
Статьи  >  Напиши  >  Ми там були: Гудаурі

Ми там були: Гудаурі

У Гудаурі легко відчути час, затиснути його між пальцями і розтягнути у просторі, перелаштовуючи свій внутрішній ритм у режим відчуттів. І вже немає дедлайну, набридливих сусідів і лихачів, що виїжджають на зустрічку. Усе це починає здаватися ілюзорним і швидкоплинним. Тут, у Гудаурі, інші цінності. Гори не терплять метушні, внутрішнього діалогу і самоїдства. Найбільше задоволення просто дивитися на них.

Сьогодні Гудаурі модний гірськолижний курорт, що обростає мережею сучасних готелів, маленькими ресторанчиками, службами таксі, гідами з міжнародними дозвільними документами, банківськими відділеннями, СПА, аптеками та іншою інфраструктурою. Крім того, він розташований достатньо близько до столиці Грузії – Тбілісі. Сезон у Гудаурі відкритий із грудня по травень. Більша частина трас розрахована на любителів. Але й професіонали можуть тут випробувати на міцність свої нерви. Гудаурі примостилося над проваллям заввишки більш ніж один кілометр. А якщо під’їхати до краю обкатаної ділянки, то можна зазирнути у пекло, жартують місцеві. Верхні ж підйомники спуска розташовані на висоті більш як три тисячі кілометрів, і до них, до речі, можна добратися вертольотами.

Проте сніговим курортом Гудаурі став зовсім недавно, коли багату перевалами і відносно безпечну місцевість побачили інвестори з Австрії. Сьогодні уряд країни приділяє особливу увагу розвитку курорту. Щороку тут додають канатні дороги, вдосконалюють систему водопостачання і розширяють лінії електропередач. Але головним чином сюди вабить клімат. Адже більша частина днів у Гудаурі – сонячні. А температура навіть у найбільш люті зими рідко опускається нижче за десять градусів.

Красою місцевих широт захоплювалися багато поетів і прозаїків ще з царських часів. Недалеко звідси височіє гордий і легендарний Казбек, тут пролягла Воєнно-Грузинська дорога, вздовж якої поховано чимало солдатів, котрі так і не подолали високогірний перевал. Тут же розташовані знамениті мінеральні джерела, червоні від вмісту міді в них, а над головою кружляють великі хижаки, виглядаючи дрібних гризунів чи навіть баранців, що відбилися від череди.gudauri.jpgФото tripsgeorgia.ge

Впевнено і царствено на гірських дорогах Гудаурі почуваються корови. Без поспіху вони переходять трасу перед автомобілями і туристичними автобусами, навіть не озираючись на гудки. Якоюсь мірою вони виконують роль лежачих поліцейських і не дають розганятися потоку транспорту до небезпечної швидкості. Погоничі худоби часто женуть стадо саме в околиці Гудаурі. Тут чисте повітря і більш соковита трава, вважають вони. Відірвати погляд від місцевих корівок практично неможливо. Волохаті і навіть кучеряві низькорослі корови здалеку більше нагадують ведмедиків, а поблизу взагалі вражають своїми головними уборами. Тут майже у кожної тварини на рогах красуються стрічки. І хоча така прикраса має цілком практичний бік – так селяни відділяють своїх корів від чужих – у загальні масі така яскрава пишнота викликає подив і захоплення. Добрих, лінивих парнокопитних можна навіть погладити і почесати по густій шерсті. Головне не сплутати і не стати обійматися з биком, котрий лише трохи більший за своїх подруг.

Довгі, кручені спуски і підйоми околиць тільки на перший погляд здаються безлюдними, а кам’яні глиби і узвишшя простим випадковим нагромадженням. Одкровенням може стати напівзруйнована церква. Так вдалині від основної дороги, що веде до знаменитого сучасного курорту, примостився кам’яний храм сімнадцятого століття розміром з невелику кімнату. Його іржава огорожа, покинутий цвинтар тільки на перший погляд здаються покинутими у віках. Час від часу місцеві приїжджають сюди, щоб на порозі колись діючого храму принести в жертву баранців. Гудаурці розповідають, що так робили їхні предки ще до приходу сюди християнства, і так вони продовжують робити це і зараз перед великими святами, щоб задобрити богів.539349_108625609322540_424862766_n.jpgФото saga.ua

Трохи наблизитися до богів і почути їхній шепіт можна на оглядовому майданчику на висоті майже дві з половиною тисячі метрів над рівнем моря. Тут, на Хрестовому перевалі, натхненний легендами Грузії, скульптор Церетелі спорудив Арку Дружби. Пропустити її практично неможливо. Яскраве мозаїчне панно і карколомне розташування над прірвою – приваблюють. Ступивши на один із її балконів, можна побачити, як під носочками, нижче на дві тисячі метрів, спокійно тече ріка Арагві, а в ущелині виблискує бірюзове озеро. Сміливі йдуть далі. Обійшовши Арку, можна побачити вузьку стежинку, що веде до обриву. Тут вже як духу вистачить. Гіди застерігають підходити до краю в негоду, оскільки зірватися вниз тут нічого не варто.

Уздовж вузьких кам’янистих доріг, що пролягають околицями Гудаурі, часто зустрічаються невеликі розкладки з численними сувенірами. Літні грузинки, котрим, здається більш ніж сто років, в’яжуть шкарпетки, гольфи, рукавички. Тут же продають папахи із баранячої шерсті. Дітей тішать місцевими солодощами - чурчхелою (волоськими горіхами у виноградному соку). Дорослим пропонують хінкалі. А головним «хінкальним містом» тут вважають Пасанаурі – маленький населений пункт, розташований трохи далі Гудаурі. Особливість же місцевої страви в тому, що в тісто тут кладуть дрібно рублене м'ясо, а не фарш, як у решті країни. Зазирнути у Пасанаурі можна не тільки заради їжі. Довкола багато неходжених гір і не витоптаних туристами ущелин. У самому містечку стоїть пам’ятник двом оленям, а поруч із ним оглядовий майданчик. На ньому часто юрмляться відпочивальники, заворожено слідкуючи за тим, як під ногами зливаються в єдине русло дві ріки – Чорна і Біла Арагві. Грузини, розповідаючи про таке незвичне явище, згадують стару легенду про двох сестер, які кинулися зі скель через кохання. Знавці ж кажуть про різний хімічний склад двох струмків. Околиці відомі своїми мінеральними джерелами. Випити особливої води тут можна прямо на трасі, прилаштувавши кружку до одного з численних червонястих струмочків. У ній багато заліза, вона довго не зберігається, і вже через короткий час у стакані з такою водою осідають бурі пластівці.1532681742086.jpg
Фото holidayme.com

Але найбільше вражає ніч у Гудаурі. Вона приходить поступово. Гори наповнюються гулом рік. У чорній тиші він нагадує шепіт велетнів. А на небі в цей час спалахують тисячі зірок – килим, зроблений із коштовних каменів.

Головне фото wseswit.lviv.ua

Вам это будет интересно:
Тбілісі is the capital of ...
Кожне місто у світі має власне впізнаване обличчя, котре закарбовується у пам’яті мандрівників. Обличчя Тбілісі з часом дорослішає і кращає, набуває благородних європейських рис, при цьому не втрачаючи колоритних чортиків в очах…
Листівки з Батумі
Молодий український письменник Павло Хоменский побував в місті, що втопає в зелені і блищить яскравими вогням - Батумі, яке самі місцеві жителі називають містом любові. Тут пальми, кипариси, магнолії, олеандри, бамбук, лавр, апельсинові дерева, туя і самшит пахнуть на кожному кроці і так і кличуть поспостерігати за романтичною картиною відплиття кораблів з гаваней. І сьогодні автор ділиться з вами своїми листівками з цього дивного міста, пронизаного шумом моря і смаком ароматного вина.
Історія бренду: Балет Сухішвілі: підкорені вершини маленької грузинської мрії
Колись безмежно відданий танцю Іліко заповів своїм нащадкам з робити все, щоб ім’я його роду не зійшло з афіш ніколи. Через 70 років мільйони людей у сотнях країн розкуповують квитки, де, хоч і різними мовами, але легко читається прізвище Сухішвілі.
Ми там були: Брюгге
Торік навесні випала нагода побувати в Бельгії. Приблизно 2 роки тому я поставив собі за ціль крутити педалі скрізь, де подорожуватиму. По-моєму, велосипед – найкращий спосіб міського туризму. Так ти завжди учасник життя, а не тільки спостерігач, як-от з вікна автобуса чи авто...
Ми там були: Каппадокія
У кожної людини є такий момент чи випадок, котрий він запам’ятає на все життя. Поїздка в Каппадокію і політ на повітряній кулі – одне з найбільш незабутніх видовищ у моєму житті. Саме тому я хочу з вами поділитися своїми враженнями.
Кожен рано чи пізно приходить до Риму
Хто добре бачив Італію, а особливо Рим, той більше ніколи не буде зовсім нещасним, – казав Гете. Повністю згоден з цією думкою наш читач і фотограф Роман Матков. Своїми враженнями від міста він сьогодні ділиться.
Декілька граней багатогранного Бостона
Враження про це місто багато в чому залежить від того, де ви були до зустрічі з ним. Після Лос-Анджелеса Бостон може здатися дуже діловим і культурно насиченим, після Нью-Йорка – дещо провінційним і старомодним. Але в будь-якому разі він має яскраве та поважне обличчя массачусетського джентльмена.
Історія бренду: Вода «Боржомі»
Сьогодні ми пропонуємо вам вирушити з нами в курортну частину Грузії, в околиці красивого й затишного курортного містечка Боржомі, де вже кілька століть розливають одну з найпопулярніших і найкорисніших мінеральних вод у світі – легендарний «Боржомі».
Ми там були: Відень
Відень - кровоносна судина старої Європи - аристократичної, вишуканої, музейної. Фотограф Юлія Кочетова розповідає, що в цьому розкішному і прекрасномц місті в обов'язковому порядку треба відвідувати оперу, заходити в царські палаци і пити найсмачнішу каву з вершками. З 80-ти міських музеїв можна і потрібно вибирати, тому починаємо закохуватися у Відень з Музейного кварталу.
Новопризначені посли чотирьох держав та Глава Представництва ЄС вручили вірчі грамоти Президенту України
​7 листопада 2019 року відбулась церемонія вручення вірчих грамот Президенту України Володимиру Зеленському послами Королівства Швеція, Швейцарської Конфедерації, Грузії, Мексиканських Сполучених Штатів та Главою Представництва Європейського Союзу.
Ми там були: Батумі
Особисті враження від мандрівок ми публікуємо в рубриці «Ми там були». Сьогодні розміщуємо пост із соцмереж нашого головного редактора Дарії Карякіної, де вона ділиться враженнями про 5-денний відпочинок у грузинському Батумі. Ану ж і ви захочете відчути свої емоції від відвідування цього міста!
Ми там були: Будапешт – андеграундний естетизм та оздоровлення
Креативний копірайтер Маша Гольдман об'їздила мало не півсвіту. Подорожі дівчина може порівняти хіба що з корисним наркотиком. Маша розповідає, що кожна поїздка, навіть найкоротша і недалека, дає їй повне відновлення сил і ніби початок нового життя.
Річард Ганнон: Фарери - овечі острови
Тільки три місяці на рік між Великою Британією і Фарерськими островами відкрито повітряні рейси. Я радів своїй майбутній подорожі, хоча до кінця не усвідомлював, що очікує там, на півночі. Іноді я уявляв Фарери, як землю, покриту кригою. Наступної миті здавалося, що на островах не вщухає потужний вітер, а отже, мене обов'язково здує з якогось стрімчака в холодну воду.
Каньйони: Глибокі й довгі
Коли як не теплої пори року підкорювати вершини, долати моря і дертись по скелях? Найчастіше люди докладають величезних зусиль, аби все життя насолоджуватися комфортом. Однак іноді наша душа вимагає романтики, тому Outlook розповість вам про сім неповторних каньйонів.
Архітектура чи мистецтво: Нові грузинські будівлі
Грузія, що трохи більш як десять років тому стала на шлях серйозних перетворень і домоглася відчутних успіхів, помітно змінилася не лише внутрішньо, але й зовні. Архітектори з різних країн світу попрацювали тут на совість і створили по всій її території безліч важливих і унікальних об’єктів, що втілюють зміни, які відбулися. Саме про нову грузинську архітектуру ми сьогодні і розповімо.
Літо на справжньому ранчо!
Після перегляду фільмів про американський Дикий Захід не одне покоління дітей тягнуло батьків до коней у цирку, щоб хоч на п'ять хвилин приміряти улюблені образи й відчути ту саму атмосферу. Та особисто мені п'яти хвилин завжди було замало. Тому я, подорослішавши, на кілька місяців вирушила у штат Колорадо...
Сатаплія: мед для динозаврів
Грузія останніми роками справедливо стала вельми популярною туристичною точкою на карті світу. Напевно, кожен знайде в цій гірській і гордій країні щось своє: чудову природу, смачну їжу, вірних і душевних друзів та багато-багато іншого. Outlook намагається якомога частіше бувати там і ділитися з вами всілякими цікавинками. Сьогодні ми розповімо про дивовижний заповідник «Сатаплія».
Озеро Тітікака та його острови: друга чакра Землі
Ми продовжуємо наш цикл оповідань і дорожніх нотаток Ії Зайцевої про Перу. Сьогодні вашій увазі пропонуємо матеріал, присвячений легендарному озеру Тітікака. Озеро Тітікака овіяне загадками і таємницями. Передусім дивує сам факт існування озера, та ще й рекордсмена, на висоті 3811 метрів. Воно – найбільш високогірне прісноводне і судноплавне озеро у світі.
Ми там були: Португалія - місце для романтиків
Олена Шікіта, графічний дизайнер, одного разу відвідавши друзів в Португалії, так закохалася в цю чудову країну, що вирішила повернутися і перезимувати. Зупинившись в невеликому місті Кашкайш, насолодилася красою, смачною їжею і, звичайно ж, ласкавим сонцем цієї південно-європейської перлини. Олена поділилася з нами своїми враженнями...
В рамках проекту Diplomatic Greetings студенти «Школи молодого українського дипломата» з м.Харків та «Школи молодогоукраїнського дипломата» м.Київ поспілкувались із Послами Грузії та Королівства Норвегія Україні
23 квітня 2019 року OUTLOOK та ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» (ГДІП) провели зустріч для студентства та молоді із дипломатами, Надзвичайними та Повноважними Послами Грузії та Королівства Норвегія в Україні Гелою Думбадзе та Уле Тер'є Хорпестадом.
Закрыть
Outlook facebook page