Знай наших: Михайло Яримович
Михайло Миколайович Яримович – гідний представник стародавнього тернопільського роду, який уславився, подарувавши нашому народові й відважних полководців, і обдарованих управлінців, і геніальних науковців, оскільки в НАСА інших просто не беруть і тим більше не призначають на високі посади. Наш сьогоднішній герой, який живе нині зі своєю сім'єю в американському містечку Оспрі у Флориді, справедливо вважається легендою світової астронавтики, адже без його розрахунків та ідей складно уявити сучасну науку й авіабудування. І це ще при тому, що більшу частину своєї діяльності він присвятив роботі з військовими, тому нам невідомо й половини його праць, бо на них, як і раніше, стоїть гриф «секретно». Свій життєвий шлях нинішній володар почесних грамот і медалей, отриманих від кількох американських президентів та урядів, почав у польському Білостоці, де він народився дуже непростого для Європи 1933 року. За десять років Яримовичі переїхали до США.
Опинившись в Америці, країні можливостей, маленький Михайло став Майклом, адже його рідне ім'я виявилося надто складним і для однокласників, а пізніше і для однокурсників одразу двох найпрестижніших університетів, де він здобував освіту – Нью-Йоркського і Колумбійського. Там майбутній конструктор вивчав аероінженерію і філософію, ба більше, за другою спеціальністю він навіть захистив докторський ступінь, зламавши стереотип, що технар не може бути гуманітарієм. Напевно, саме такі фахівці, з гострим аналітичним математичним розумом, але при цьому й живою фантазією і були потрібні НАСА – корпорації, де вміння мріяти і думати про високе, як у прямому, так і в переносному сенсі, цінується не менше, ніж уміння обчислювати і проектувати кораблі. Саме туди, на роботу своєї мрії, на початку 1960-х і влаштувався Михайло, а вже за кілька років його призначають відповідальним за функціонування всіх систем кораблів «Аполлон», яким буквально до кінця десятиліття належить стати легендарними, адже місячна програма матиме небувалий тріумф.
І хоч наш герой не став таким відомим, як Ніл Армстронг, який зробив перший крок на супутнику Землі, професійне співтовариство та колеги відзначали і 48 років тому, і зараз його величезну заслугу в підкоренні людиною Місяця. При цьому сам Яримович, неймовірно скромний і добрий чоловік, донині називає себе всього лише «одним із» творців успіху, адже в НАСА взагалі не заведено виділятися. У 1970-1980-і настає апогей кар'єри етнічного українця – він стає не тільки однією з головних фігур у Космічному агентстві, але й багато та активно працює в Європі на космічні повітряні сили США, завдяки чому стає улюбленцем Рейгана, який фанатично вірив у власні « Зоряні війни".
Фото oformi.net
Та не лише наука захоплювала Михайла-Майкла, про свою далеку батьківщину він теж намагався не забувати, всіма силами й матеріально, й морально підтримуючи емігрантів з УРСР, які опинилися на Заході. Завдяки своїм зв'язкам та авторитету Яримовичу вдалося розвинути успішну Спільноту українських інженерів, допомогти заснувати кафедру українознавства в Гарварді та ще декілька суспільних організацій української громади США.
Після здобуття нашою країною незалежності 1991 року авіаконструктор ще більше поглибив власні зв'язки з Батьківщиною, ставши іноземним членом Академії Наук України і всіляко співпрацюючи з вітчизняними інженерами, ділився з ними своїм безцінним досвідом. А перед виходом на заслужену пенсію в 1990-х роках Михайло Яримович зробив свій останній подарунок людству – прообраз системи GPS для американських військових. Учений розробив її з компанією Rockwell, де, до речі, мав посаду віце-президента. Про її значущість у нинішньому світі годі й казати. Михайло Миколайович Яримович – людина, котра назавжди вписала золотими літерами не тільки своє ім'я, але й нашу країну в історію міжнародної космонавтики.
Заглавное фото heraldtribune.com
