Знай наших: безперервна музика Любомира Мельника
Що станеться, якщо присвятити життя одному інструменту?
Найімовірніше, ви винайдете досі невідому техніку гри та вразите слухачів акордами, зіграними по-новому. Саме так вийшло і з Любомиром Мельником, який є одним із найвіртуозніших композиторів у світі. Часом його майстерність порівнюють з алхімією в музиці, адже творчість Мельника впливає на аудиторію, як цілющий бальзам.
З чого все починалося
«Моя музика невіддільна від мого серця, бо вона становить єдине ціле з моєю душею». Багатогранна і медитативна, ця музика зазнала впливу композицій Брамса й Бетховена.
Віртуозна гра і вивчення найкращих класичних традицій привели Любомира Мельника до створення жанру continuous music в 1960-х роках. Тоді вперше заговорили про особливу музичну мову, яка заволоділа серцями слухачів у тривимірному просторі.
У ті часи Любомир Мельник неабияк потерпав від безгрошів'я, а часом йому навіть доводилося голодувати. Переважно він грав у готелях, де його мало хто слухав, а гонорарів за виконання не вистачало і на їжу. А по інший бік барикад буяло життя, невідоме бідному музикантові. Але одного разу доля змилостивилася над ним і подарувала зустріч...
Фото cdn-images-1.medium.com
На початку 1970-х Каролін Карсон запропонувала Мельнику спільний проект у Паризькому оперному театрі. Це була нечувана удача. Знаменита хореограф Каролін ставила балети, немов ткала їх з екзистенціальної субстанції, і на сцені, як птах Фенікс, відроджувалися забуті образи життя і смерті. Найяскравіші, вони врізалися в пам'ять, залишаючи тіні на циклічності буття. Неймовірний контраст життєвих мірил, відтворений у балеті, вразив Мельника. Згодом він зізнавався, що саме ця співпраця запалила іскру, яка переросла у вогонь «тривалої музики».
Музикант ділився спогадами про той період життя: «Це був абсолютно новий формат, заснований на екстраординарному і містичному сприйнятті рухів у просторі, притаманному Каролін. Вона рухалася, як тигр, павук і птах одночасно. Мені потрібно було акомпанувати їй протягом шістнадцяти хвилин. Я бачив, як вона поєднала статику й динаміку в єдиному феномені».
Дорогу здолає той, хто іде
Від виникнення до блискучого втілення ідеї минуло чимало часу. Любомир Мельник мріяв про те, щоб запропонувати публіці інший спосіб сприйняття звуку.
Ретельно вивчивши класику, він дійшов висновку, що знамениті композитори писали музику для того, щоб розкрити красу творів, а не інструмента. Любомирові здавалося несправедливим, що класику можна легко зіграти на будь-якому музичному інструменті. Йому хотілося, щоб океан мелодій не виходив з берегів фортепіано: «Continuous music не житиме без піаніно». А призначення музики Мельник бачив у тому, щоб підкреслити дивовижні риси цього клавішного інструмента.
Фото skyr.files.wordpress.com
Іноді музику порівнюють з морем, яке «топить» слухачів у бездонних глибинах звучання. Мельник поставив собі за мету втілити метафору в реальності. Він уявляв, як фортепіанна музика транслюється публіці за допомогою «біжучих» гучномовців, створюючи відчуття круговерті, що затягує у свої тенета. Хоча технічно позбутися ідеї музичного виконання в залі не вдалося, Мельник здійснив мрію, наділивши музику трансцендентним звучанням.
Ще одне бажання, яке може стати можливим у майбутньому, – створити твір разом з аудиторією. Мельник не раз описував прекрасну картину «вселенської гармонії»: у кожного слухача – свій міні-інструмент, і він виконує на ходу придумані партії. Тільки уявіть: якщо музика передає душевний стан людини, в колективі емоції посилюються в сотні разів. Подібний твір, зіграний загальними зусиллями, міг би справити незабутнє враження. Але, на жаль, техніка залишається утопією.
Почуття стилю в музичному мистецтві межує з розумінням таємниць світобудови. Ось так і Любомир Мельник розповідає, що має деякі ритуали, які допомагають долучитися до світу прекрасного. Він рідко починає роботу над конкретним твором, маючи бачення, якою п'єса буде в підсумку. Найчастіше до нього приходять акорди, передають якийсь емоційний стан. За декілька тижнів початкові пасажі переростають у мініатюру. Але для того щоб знайти форму повноцінного твору, потрібен рік або навіть два. Любомир Мельник порівнює створення п'єси з подорожжю шляхом, який до тебе ще ніхто не торував.
Нині Любомир Мельник автор понад 120 музичних творів. До речі, деякі з них пов'язані з українською культурою – одну п'єсу написано за мотивами поезій Тараса Шевченка, а також є твір, на який Мельника надихнула особистість Симона Петлюри.
Утім, є ще одна причина, через яку музика проникає в партитури так довго. Композитор спостерігає за власним життям і за тим, що відбувається в чужих долях. Його твори – емоційна міра речей. Про свою творчість він висловлювався так: «Моя найграндіозніша робота – «Вітряні млини», і мені знадобилося два роки, щоб завершити її. Подібні твори не просто музичні: вони сильні своєю емоційною складовою. П'єса проростає з глибини серця місяць за місяцем, і розплющуються очі на щось нове».
Бій за право грати
Любомир Мельник вважає, що фортепіано на межі вимирання. Цей музичний інструмент стає дедалі менш доступним для людського розуміння, особливо це стосується людей, далеких від академічного мистецтва. Ба більше, в суспільстві спостерігається занадто спрощене сприйняття гри на піаніно. Мельник каже, що не раз помічав таку картину. Він стикався з людьми, переконаними в тому, що їм удасться опанувати інструмент за кілька місяців. Тоді як Любомирові знадобилося ціле життя для того, щоб стати майстром віртуозної гри на фортепіано.
Фото prostir.ua
І, треба сказати, в музичній гармонії Мельник досяг успіху. Якщо звичайний піаніст може програти 13-14 нот за секунду, то Любомир перебирає ноти зі швидкістю світла: він виконує 19,5 нот за секунду.
Головна фото bestin.ua
