RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Хайлі Кінг і її картини: Нова Зеландія на межі прекрасного

Хайлі Кінг і її картини: Нова Зеландія на межі прекрасного

Художниця з Нової Зеландії Хайлі Кінг працює під брендом FLOX. Її яскраві картини, що відображають красу дикої природи, відомі у всьому світі. Барвисті птахи, мальовничі ландшафти, чарівні тварини ніби нагадують про стародавнє коріння, з якого зароджувалася цивілізація.

Нещодавно Хайлі Кінг взяла участь у розробці різдвяних іграшок із зображенням старовинної лікарської квітки мануки, щоб зібрати кошти для хоспісів у Новій Зеландії. Крім благодійних проектів, художниця концентрується на дослідженні давньої культури маорі, популяризуючи її в мистецтві. В інтерв'ю Хайлі Кінг розповіла про соціальні проекти, подорожі та сучасні культурні тренди, властиві Новій Зеландії.

– Позаторік Ви провели три місяці в мистецькій резиденції в Тайвані, а нещодавно повернулися з подорожі Індією. Що надихає Вас найбільше під час поїздок?

– Я вважаю подорожі одним зі способів поліпшити моє мистецтво. Відкриваючи для себе нові території, я виходжу за рамки звичайного бачення того, якою має бути робота. Тож, можливо, Україна стане наступною площиною для творчих досліджень... Що стосується Індії, звідки я приїхала не так давно, можу сказати, що подорож була непростою, однак захопливою особисто для мене. Це був своєрідний тест для всіх органів чуттів – слуху, зору, нюху, але слідом за серйозними випробуваннями приходять унікальні можливості. Я справді пишаюся останніми проектами, які ми створили після цієї подорожі. Світ неосяжний, і такі поїздки стимулюють мене до нових звершень, розширюють мої горизонти. Попри труднощі, які піднесла Індія, я мушу зазначити, що там живуть прекрасні люди. Ми зупинялися в чудовому містечку під назвою Удайпур, у північно-західному штаті Раджастан, знаменитому Великою індійською пустелею Тар. У місті, оточеному природними озерами, над плесом води плинуть старовинні палаци дивовижної архітектури, яка надихає.

Фото /i.vimeocdn.com

– Наскільки мені відомо, нещодавно ви організували нову експозицію, присвячену Індії...

– Насправді ця виставка щойно відбулася. Ми демонстрували декілька проектів, і четверо членів нашої команди опікувалися індійською експозицією. До речі, нашу команду можна назвати міжнародною. Багато художників і дизайнерів з Нової Зеландії зібралося, щоб попрацювати над цим проектом, а, крім того, мати однієї з наших колег емігрувала до Нової Зеландії з України. Її дочка Саша, яка брала участь у турі Індією, живе в Новій Зеландії все життя, але збирається відвідати Україну наступного року, тож, можливо, вам варто чекати нового звіту після подорожі українськими землями.

– Розкажіть, будь ласка, про останній благодійний проект, у ході якого ви створювали новорічні кулі для фінансової допомоги хоспісу.

– Організатори цього проекту звернулися до мене з пропозицією взяти участь в акції ще два роки тому, тож я мала чимало часу для створення дизайну різдвяних куль і відвідування новозеландських хоспісів. Ми продали ці кулі великому постачальнику для фермерів, яких має зацікавити використання важливого природного символу Нової Зеландії – квітки мануки, лікарської рослини, яку донині застосовують для запобігання деяким хворобам. Тому я сподіваюся, благодійна організація, яка задумала цей проект, зможе зібрати гроші для хоспісів.

Фото static1.squarespace.com

– Які проблеми притаманні хоспісам у Новій Зеландії, чи пов'язані вони з недостатнім фінансуванням?

– Єдина проблема – зібрати гроші для хоспісів. Звісно, фінансове питання є головною проблемою, адже хоспіс вважається місцем, куди люди приходять помирати. Як я знаю (а я обізнана не так добре, як хотілося б), соціальні помічники організували гарні й добре обладнані місця для пацієнтів, щоб наповнити світлом і добром їхні останні дні. Я певна, що, як і будь-якій іншій благодійній організації, нам слід знайти більше способів, як поліпшити фінансування цих закладів.

– Які засоби просування використовують благодійні організації в Новій Зеландії?

– Мені здається, просування соціальних проектів тут стикається з такими ж труднощами, як і деінде. Але ми успішно використовуємо соціальні мережі як основне джерело інформації для анонсування проектів. Особисто я маю цілу команду менеджерів, які керують моїми концептами в соціальних мережах. Таким чином, я можу покладатися на них у тому, щоб доносити інформацію про виставки та благодійні проекти до широкої аудиторії. Загалом люди зацікавлені в подібних ідеях, і коли мова йде про доброчинність, багато хто намагається зробити свій внесок у загальну справу.

– Я читала дописи у вашому блозі, де ви згадуєте племена маорі та культуру Аотеароа, в традиціях якої Нова Зеландія називалася Країною довгої білої хмари. Як відомо, маорі довго боролися за світове визнання і право на гідне життя. Ви просуваєте цю давню культуру за допомогою художніх робіт?

– Попри те, що культуру маорі неабияк шанують у Новій Зеландії, у нас все ще є деякі питання, котрі потребують розв’язання. Тривалий час навіть після офіційного визнання залишалися прояви расизму, а також виникали проблеми, пов'язані зі спробами колонізації. Але, я думаю, ми просунулися досить серйозно, і є лідерами у відстоюванні прав споконвічних жителів цих земель. Що стосується мене, то в моїх жилах не тече кров маорі, однак я зростала на далекому сході Нової Зеландії, в місці, яке славиться високою концентрацією маорі, і тому я була оточена древньою культурою. Крім того, я часто чула мову Аотеароа, тож нині я володію нею непогано, але все ж прагну поїхати туди і вивчити її набагато краще, щоб розмовляти вільно. Я усвідомлюю, що, позиціонуючи себе як художник, мені слід бути уважною до деталей, адже я не є маорі. І все ж я справді волію представляти аспекти цієї культури в моїй творчості. Для мене вельми важливо поширювати таким чином інформацію про історію народу, яка дійшла до сучасного світу, і мені б хотілося, щоб культура маорі змогла ширше влитися у всі важливі сфери суспільства через історичні традиції.

Фото flox.co.nz

– Сучасний світ втілює тренд глобалізації, але при цьому кожна нація намагається зберегти власну культурну спадщину. Як Новій Зеландії вдається балансувати між цими двома ідеями?

– 1840 року в нашій країні відбулася важлива подія – підписання договору Вайтанги. Таким чином, майже двісті років тому сорок шість вождів племені маорі взяли участь в укладанні офіційної домовленості переходу в управління Великої Британії. Відповідно до цієї угоди за людьми маорі визнавалося право володіти землями, а цього року вперше юридично було зафіксовано володіння тим, що споконвічно належало древнім жителям. Певна річ, ми ще маємо багато питань, які потребують доопрацювання, але основні принципи було затверджено саме тоді. Це дає розуміння і визнання того, як можна жити разом у сучасному суспільстві. Дарма що маємо ще величезне поле для діяльності, та можна порівняти законодавчу базу з іншими державами й побачити, що ми досягли неабияких успіхів на цій ниві. Ви знаєте, якщо розглядати подібне питання про індіанську резервацію Стендінг-Рок у США, то робота, проведена в Новій Зеландії, здасться дивом. Крім того, якщо ми візьмемо Австралію, там, як і раніше, є аборигени, які страждають від неподоланих проблем, пов'язаних з людськими правами. Що стосується населення ківі Нової Зеландії, або Аотеароа, ми прагнемо подолати всі проблеми, особливо, беручи до уваги, що ми є невеликою острівною нацією, яка створює мультикультурне суспільство. У цьому розумінні я кажу не тільки про культуру маорі та співпрацю місцевих жителів з білими людьми. Безумовно, тридцять років тому це виглядало саме так, але зараз ми йдемо шляхом мультикультуралізму, і поруч з нами живуть вихідці з Китаю, Кореї, інших азійських країн, і ми прагнемо підтримувати інші нації. Звичайно, я не є представником великої політики, але, як людина мистецтва, намагаюся робити свій внесок у ці питання. Крім того, місце, де я живу, – центральний Окленд – вельми багатонаціональне, і людям дуже подобається така тенденція. Ми звикли їсти смачну китайську, японську, мексиканську та індійську їжу... Ми впевнені, якщо люди хочуть жити у щасті та процвітати в сучасному світі, треба симпатизувати іншим націям і підтримувати їх у скрутну хвилину.

– Чи є в Новій Зеландії якась художня тенденція, яка об'єднує молодих людей?

– Хоча я живу в сучасній Новій Зеландії, іноді неймовірно складно зрозуміти, що відбувається, через велику кількість течій у культурному житті. Але маємо об'єднуючий тренд – це визнання вуличного мистецтва, яке є похідною хіп-хоп-культури, яка прийшла до нас із Нью-Йорка і Портленда. Ми зібрали найкращі традиції разом і створили власний варіант, відомий під назвою тихоокеанського мистецтва. Людям, які практикують цей вид творчості, нема потреби здобувати художню освіту, вони можуть малювати вуличні графіті з метою самовираження. Дуже багатьом це подобається, але все ж досі існує клеймо, поставлене на графіті як на щось негідне, «неправильне». Я намагаюся розмовляти з дітьми і молодими людьми, яким цікаве мистецтво, щоб допомогти подолати психологічні бар'єри. Зрозуміло, є деякі художники, які змогли переступити через суспільні стереотипи і зробили чудову кар'єру в цій сфері, та все ж це пояснюється везінням. Я проводжу майстер-класи, де прагну розповісти молоді основні закони такого мистецтва, а також мотивувати їх до створення чогось нового.

Фото flox.co.nz

Крім того, в Новій Зеландії у людей з'являється шанс стати підприємцями, оскільки це невелика країна, в якій можна досягти успіху. Я маю на увазі, що всюди непросто досягти успіху, але тут гарна аудиторія. Якщо ви маєте цікаві продукти або наділені талантом, а також здібностями вести власну справу, тут ви знайдете безліч можливостей. Наприклад, у нас є індустрія DIY (do it yourself – зроби це сам) – ми дозволили цій тенденції здійснитися, бо не покладаємося занадто на інших і прагнемо довести розпочате до кінця самостійно (в нас такий менталітет), хоча це і займає багато часу. Тож, я думаю, це глобальний тренд, який іде в маси за допомогою мистецтва, дизайну та креативної індустрії, і це чудово.

– Будь ласка, поділіться творчими планами на найближчий рік.

– Найпевніше, я поки відкладу подорожі та замість цього залишуся у своїй країні, щоб попрацювати над новими бізнес-ідеями і створити незвичайне канцелярське приладдя. Також я збираюсь повернутися до виробництва одягу – жіночих сорочок, сумок, костюмів... На цьому я сфокусую свою увагу наступного року, однак побачимо, що станеться, – так багато можливостей може з'явитися несподівано.

Вам это будет интересно:
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Полотно з рису. Мистецтво Тамбо
Японці дуже творчий народ, особливо якщо це стосується рису. А якщо в них є ще трохи вільного часу і великі просторі поля, тоді доволі буденний процес вирощування агрокультури перетворюється на мистецтво…
Зліпи собі хобі. Історія гончарства
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
На краю світу. 10 фактів про Нову Зеландію
Максимум, що знає пересічна людина про Нову Зеландію, це те, що вона міститься десь «поруч» з Австралією і Пітер Джексон знімав там свої екранізації Толкієна. Outlook заповнює географічні та культурні прогалини і з радістю ділиться незвичайними фактами про цю дивовижну країну.
Туристичне Intermezzo
Чи знайоме вам відчуття втоми від урбанізму? Після закінчення важкого дня так і жадаєш влаштувати собі Intermezzo. Саме тоді хочеться змінити буденний чорний колодязь кави на кухлик прозорої джерельної води, будильник – на спів птахів, автомобільні вихлопи – на обійми гірських туманів, ТБ-перегляди...
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Фламенко: Коли плаче гітара та стукотять підбори
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
За підтримки Посольства Угорщини в Україні в Києві проходять концерти Дьордя Оравца, Андраша Габора Вірага та Ержебет Шевельо.
В Національній філармонії України триває проект «Магія живої музики», в рамках якого за підтримки посольства Угорщини в Україні відбувся концерт «КвінтоФест. Камерні акценти осені» та пройде щорічний концерт-присвята Ференцу Лісту.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Незвичайні шкільні уроки різних країн світу
На честь сьогоднішнього свята - Дня знань ми вирішили розповісти Вам, які незвичайні предмети належить освоїти учням у різних країнах світу! Гризти граніт науки, осягаючи основи алгебри і геометрії, або запам’ятовувати роки правління монархів, гортаючи підручники з історії, – буденна справа для школярів.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ
Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Закрыть
Outlook facebook page