RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Оманливий пензель пані Хокусай

Оманливий пензель пані Хокусай

Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.

Жінка, оповита таємницею

Невловима японка залишила по собі більше запитань, ніж відповідей. Наскільки багато відомо про життя «Леонардо Сходу», настільки ж мало про його протеже і головну помічницю. Навіть дату народження обговорюють. Хоча більшість науковців все-таки зійшлися на думці, що сталася ця подія близько 1800 року. Де, коли саме? Невідомо. Але той факт, що Ой була не менш ексцентрична, ніж батько, лишається поза будь-якими сумнівами. Вона любила спостерігати пожежі, пити саке і з насолодою курила люльку (до речі, через цю пристрасть навіть якось зіпсувала картину, необережно скинувши на неї попіл). До того ж, окрім таланту до образотворчого мистецтва, художниця успадкувала норовистий характер і повну відсутність інтересу до домашнього господарства. М’яко кажучи, незвичні характеристики для дівчини Едо. Чи не так?

Років у двадцять Кацусіка вийшла заміж. Її обранець Мінамізава Томей був власником крамниці, що торгувала оліями для волосся, і теж цікавився живописом. Разом вони опановували укіє-е у Цуцумі Торін. Та, як би там не було, довго щасливий союз не протривав. Ой постійно жорстоко висміювала художні навички чоловіка і зрештою із ним розвелася, повернувшись до свого попереднього життя. Цуюкі Іцу, останній учень Хокусая, згадував, що Кацусіка ніколи більше не брала шлюб і взагалі хотіла стати просвітленою жінкою.

Фото images.metmuseum.or

Наступні роки батько з дочкою працювали разом. Вони проводили дні за малюванням, ніколи не прибиралися і не готували, купуючи їжу в кіосках і поступово перетворюючи місце свого проживання на звалище. Близько 1842-43 років один із учнів Хокусая створив ескіз їхньої студії. Зображений був сам майстер і Ой з курильною трубкою. Це, либонь, єдиний її портрет. Та само загадкова, як народження, смерть художниці. Де, як, коли це сталося – невідомо. Можна хіба що припускати. Деякі джерела називають 1866 рік – через 17 років після смерті Хокусая, деякі - 1857. адже, поховавши батька, Кацусіка переїхала і попервах жила відлюдницею чи то в Асакусі, чи то в Аоямі (околицях Едо). А потім подорожувала по країні, десь там і знайшовши вічне пристанище.

Більше того, таємницею оповите не тільки життя незвичайної жінки, але й саме її ім’я. Варто почати з того, що «Ой» – псевдонім, котрим вона підписувала роботи. Існує кілька версій його значення, і найбільш кумедне з них свідчить, що (японський еквівалент «гей, ти») – це вигук, яким Хокусай постійно кликав дочку. Щодо справжнього імені художниці теж нічого не ясно. Одні джерела твердять, що її звали Омей, інші – Оей.

Гра тіней

Разом із батьком Ой працювала майже чверть століття, малюючи «образи мінливого світу» і відвідуючи різні заходи. Хокусай навіть був упевнений, що вона куди більш обдарована у зображенні жінок, ніж він. Либонь, тому Кацусіка часто допомагала йому писати портрети бідзін-га, розфарбовувала «весняні картинки» (гравюри еротичного характеру) і навіть створила деякі з найвідоміших його творів. Приміром, «Старий тигр на снігу». Витончений звір, примарні сніжинки і неймовірна легкість у всьому… На момент написання картини Хокусаю було понад 80 років, він страждав на частковий параліч і навряд чи був здатний на таку делікатність ліній і невагомість зображення. А от стиль Ой славився саме це цим. Не дивно, що чимало видавців, розміщуючи замовлення, радо приймали роботи обох художників. Інколи спеціально віддавали перевагу «сердитому пензлеві» батька м’який стиль дочки. Утім, кінцевий продукт неодмінно підписувався брендом , котрий краще продавався на ринку – «Хокусай». Можливо, це і пояснює дивовижний дефіцит робіт з її підписом? Усього дві книги ілюстрацій і 10 картин. Зате яких! Найбільш відомі роботи «Нічна сцена в Есівара» і «Красуня милується цвітінням вишні вночі» неймовірно привабливі. Гра тіней, світлові ефекти роблять їх живими, дихаючими, таємничими, нетрадиційними – як сама художниця. «Нічна сцена в Йосівара» зображає людей, що розглядають крізь ґрати куртизанок в районі насолод. Там, де японські укіє-е художники представляють нічні композиції яскраво, як удень, Ой вводить світлотінь і перспективу, роблячи їх більш реальними. У той же час «Красуня милується цвітінням вишні вночі» не менш новаторська і більш чуттєва картина. Ліхтарі освітлюють обличчя і кімоно жінки, довкола неї видніються силуети сосен і вишні, а небо всіяне зорями. Що цікаво, зображені вони не у вигляді білих цяток чи кіл (як це було характерно в той час), а мають сині і червоні пігменти.

Фото tehne.com

Деякі роботи художниці і зараз перебувають у музеях за межами Японії. Бостонська гравюра «Три жінки грають на музичних інструментах» виконана на шовку. Вона зображає куртизанку, гейшу і містянку, котрі грають на кото, сямісені і кокю відповідно. А головний персонаж картини з Клівлендського музею – давній китайський генерал Гуань Юй. Він дозволив пустити собі кров, щоб уникнути поширення отрути від стріли ворога по тілу. При цьому воєначальник із серйозним обличчям рішуче грає в го. Ця картина значною мірою може похвалитися тією ж увагою до світлотіні, що й найкращі роботи Оей.

Фото tehne.com

На жаль, світ мистецтва сповнений незаслужено забутих майстрів. І пані Хокусай мало не найяскравіший скарб із цієї скриньки. Вона була особливою, справді незвичайною жінкою. Тим більше для доби Токугава. Її ексцентричність, дивні захоплення і байдужість до всього, що не стосується творчості – дивують. Час не пощадив художницю. Та навіть та невелика кількість підписаних робіт, що існує на сьогодні, дає змогу судити про її неабиякий талант і сміливість. А якщо уважно придивитися, то хто знає.. Можливо, ми навіть не здогадуємося, який насправді великий внесок оманливого пензля Ой у спадку її батька.

Заглавное фото oboi-colibri.ru

Вам це буде цікаво:
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ
Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Посол Елена Летісія Тереса Мікусінскі провела дипломатичний прийом, почесним гостем став всесвітньо відомий аргентинський співак Хіронімо Рауч
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Книжковий Арсенал 2019: іноземні гості
IX Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» завершився, а ми пропонуємо вам ще пролонгувати відчуття ейфорії від перебування в книжковій «оазі» у центрі столиці України. Наш портал, висвітлюючи дипломатичне життя в Україні, приділить свою увагу огляду цікавих заходів, що відбулися за підтримки іноземних посольств, і спілкуванню із закордонними гостями.
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ми там були: Японія - тонкощі токійського життя
Мало хто з туристів добереться до далекої Японії. Але у Марини Бєлки, дизайнера одягу, це вийшло, адже загадкова Країна Вранішнього Сонця була її дитячою мрією. Вона поділилася з нами враженнями від Токіо і дала майбутнім туристам практичні поради.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Кагосіма: Місто з репутацією камікадзе
«Будуйте дім біля підніжжя вулкана!» - вигукував Ніцше у пророчому екстазі. Похмурий пафос філософа навряд чи збагнули б жителі японського міста Кагосіми, розташованого на дні кальдери Айра, що виникла внаслідок вибуху 22 тисячі років тому. Землероби мотижили уступи котловини з бронзового віку, звично відмахуючись від попелу, розсіяного у повітрі.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Закрити
Outlook facebook page