RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!

Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!

Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.

Ця традиція своєю історією сягає 16-го століття. Саме тоді, понад 500 років тому, зародилось це ремесло. Раніше цей рибальський невід тягнувся всім довжелезним узбережжям сучасних Бельгії, Нідерландів, а також частиною Франції та Англії.Та з часом рибалки все частіше почали злізати зі своїх коней, переходячи на бік нових технологій, пристосовуючись до ери масової рибальської та сільськогосподарської промисловості, закидаючи свої сітки із заплутаними у них багатолітніми традиціями кудись у кутки своїх хиж.Фото xcook.info

Сьогодні є лише одне місце в усьому світі, де на креветок, як і раніше, полюють верхи на конях – бельгійське Оостдюнкерке.

Це місце, наче сторінка з якоїсь старої рибальської енциклопедії, з якої можеш прочитати короткий довідковий текст, але невеличка ілюстративна фотографія дає змогу не тільки зрозуміти прочитане, але й дописати в голові все нерозказане. Сезон кінної ловлі креветок триває з березня по кінець листопада. Декілька разів на тиждень, у ранкову пору, чоловіки починають збирати потрібне спорядження. Вони складають у великий причіп невід і сітки, кошики, грузила, робочий одяг, решета і запрягають коней.

Коренасті коні з м’язистими ногами фламандської породи Брабансон на вигляд не такі високі й не такі граційні, як їхні побратими, але саме вони стали незмінними учасниками промислу. Цим витривалим ваговозам під силу впоратись зі спротивом морської води і важкістю кілограмових вантажів. У багатьох брабансонів куці обрубки замість пишних хвостів. Помахи хвостів заважали рибалкам з возу бачити дорогу, тож їх обрізали. Але з часом такі операції визнали негуманними і заборонили їх.

Читайте також: Бельгійське мереживо: вальс тисячі ниток

Ловці вирушають у дорогу. І хоча шлях декотрих триває кілька годин, усі встигають дістатися ще сонного узбережжя. Море біля Оостдюнкерке ідеальне для креветкового промислу своєю мілиною. Рибалкам-вершникам потрібно встигнути впоратись за три години – 90 хвилин вони виловлюють ракоподібних до малої води і 90 хвилин після неї.

Тож робітники розкладають знаряддя, натягують поверх свого одягу типові прогумовані макінтоші з комбінезоном незмінного жовтого кольору, який за легендами відлякує великих морських тварюк і привертає ясну погоду. Здоровенні плетені кошики чіпляються з двох боків сідла. Рибалки вмощуються верхи.bd69a802ae73ac2d5be2b948ee287d24.jpgФото pinterest.com

Коні заходять у море і просуваються, тягнучи за собою конусоподібну сітку, до двох кінців котрої причеплені прямокутні дошки. Вода розводить дошки в різні боки, що унеможливлює плутання сітки і створює з неї своєрідну вирву. На сітці також є ланцюг, який тягнеться по піщаному дну і створює вібрації, змушуючи креветок стрибати, через що вони й заплутуються в сітях.

Через півгодини роботи, невід стає важким, тому ловці повертаються на берег. Поки коні відпочивають, рибалки просіюють улов за допомогою решета. Креветок залишають, а крабів, рибу, медуз та інших морських жителів повертають у море. Кілограми сірих креветок відправляють у кошики, а після риболовлі заповнені кошики везуть додому. Далі їх кілька разів промивають у чистій воді й відправляють варитись у великий чан з підсоленим кропом. Відварених же ракоподібних висипають на велику сітку, щоб вони охолонули і висохли

Смак таких свіжих креветок у наш час здається унікальним. Якщо раніше рибальські кошики легко наповнювались дрібними ракоподібними, що на вагах перевищували позначку в 10 і 20 кг, то зараз у відповідь на багатогодинний процес зборів, шляху і нелегкої роботи на узбережжі море приносить у пазусі здобич, що ледь досягає п’яти кілограмів.original_open-uri20131106-5463-35vjfg.jpgФото afar.com

Місцеві пояснюють це послабленим імунітетом клімату, хворою екосистемою і регулярним втручанням чужорідних морю траулерів. Сьогодні лише з десяток сімей займаються ловлею креветок верхи, був критичний час, коли цей вид діяльності ледь не зник, якби не трійця рибалок, що визнали своїм обов’язком зберегти рідкісний процес.

Родини постійно запрошують до себе на гостину дітей з навколишніх сіл. Вони розповідають їм про історію ремесла, діляться секретами і навичками, пригощають малих свіжими креветками. Господарі намагаються прищепити місцевим дітям розуміння важливості традицій, а також дати молодому поколінню неспотворене уявлення про смак справжніх свіжих продуктів.

Родини наполегливо підтримуються місцевими органами влади. Тутешні давно розгледіли у майже загубленому старому феноменальну спадщину, яка може і повинна стати головним надбанням не лише місцевого Оостдюнкерке, цілої Бельгії, а й усього просоченого інноваціями світу2018-08-02T160206Z_1_LYNXMPEE711GK_RTROPTP_4_BELGIUM-SHRIMP.jpgФото newsbook.com.mt

З 2013 року традиція ловлі креветок була включена до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства програми ЮНЕСКО. Тож тепер у невід Оостдюнкерке окрім креветок потрапляють ще й туристи. Щорічно на початку літа тисячі подорожніх навідуються у ці краї з метою відвідин дводенного «креветкового фестивалю», головною подією котрого стає процесія верхових рибалок вулицями міста.

Головне фото omgnews.today

Вам это будет интересно:
Килимами вистелена дорога до Азії
Килими вішають на стіни як символ достатку, стелять на підлогу для створення затишку і підносять як дорогий подарунок. А роздивлятися химерні малюнки у вигляді ромбів і зірочок на них, вгадуючи їх значення, – справа вельми цікава. Поширені по всьому світу килимові традиції були запозичені у східних народів, які першими навчилися робити пряжу і тканини з волокнистих матеріалів.
Замурзані аристократи
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню...
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Національний день Бельгії-2021!
21 липня у Києві відбувся дипломатичний прийом з нагоди 190-ї річниці з дня присяги Леопольда Сакскобургського на вірність новій бельгійській конституції і обрання його першим монархом. Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Бельгія в Україні Алекс Ленартс радо вітав гостей на урочистому заході, серед яких були присутні...
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Живий танець. Полька
У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Що вони їдять: Бельгія
Жодна країна не натерпілася так від ресторанних критиків, як Бельгія. Лише поверхово торкаючись хвиль французько-італійського мейнстриму, глянцеві видання немилосердно розпікають бельгійців за провінційні смаки і всеосяжний культ картоплі. Треба ж, який моветон – заїдати морепродукти вульгарною картоплею фрі та подавати картопляну запіканку як основну страву!
Закрыть
Outlook facebook page