RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!

Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!

Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.

Ця традиція своєю історією сягає 16-го століття. Саме тоді, понад 500 років тому, зародилось це ремесло. Раніше цей рибальський невід тягнувся всім довжелезним узбережжям сучасних Бельгії, Нідерландів, а також частиною Франції та Англії.Та з часом рибалки все частіше почали злізати зі своїх коней, переходячи на бік нових технологій, пристосовуючись до ери масової рибальської та сільськогосподарської промисловості, закидаючи свої сітки із заплутаними у них багатолітніми традиціями кудись у кутки своїх хиж.Фото xcook.info

Сьогодні є лише одне місце в усьому світі, де на креветок, як і раніше, полюють верхи на конях – бельгійське Оостдюнкерке.

Це місце, наче сторінка з якоїсь старої рибальської енциклопедії, з якої можеш прочитати короткий довідковий текст, але невеличка ілюстративна фотографія дає змогу не тільки зрозуміти прочитане, але й дописати в голові все нерозказане. Сезон кінної ловлі креветок триває з березня по кінець листопада. Декілька разів на тиждень, у ранкову пору, чоловіки починають збирати потрібне спорядження. Вони складають у великий причіп невід і сітки, кошики, грузила, робочий одяг, решета і запрягають коней.

Коренасті коні з м’язистими ногами фламандської породи Брабансон на вигляд не такі високі й не такі граційні, як їхні побратими, але саме вони стали незмінними учасниками промислу. Цим витривалим ваговозам під силу впоратись зі спротивом морської води і важкістю кілограмових вантажів. У багатьох брабансонів куці обрубки замість пишних хвостів. Помахи хвостів заважали рибалкам з возу бачити дорогу, тож їх обрізали. Але з часом такі операції визнали негуманними і заборонили їх.

Дивіться також: Бельгійське мереживо: вальс тисячі ниток

Ловці вирушають у дорогу. І хоча шлях декотрих триває кілька годин, усі встигають дістатися ще сонного узбережжя. Море біля Оостдюнкерке ідеальне для креветкового промислу своєю мілиною. Рибалкам-вершникам потрібно встигнути впоратись за три години – 90 хвилин вони виловлюють ракоподібних до малої води і 90 хвилин після неї.

Тож робітники розкладають знаряддя, натягують поверх свого одягу типові прогумовані макінтоші з комбінезоном незмінного жовтого кольору, який за легендами відлякує великих морських тварюк і привертає ясну погоду. Здоровенні плетені кошики чіпляються з двох боків сідла. Рибалки вмощуються верхи.

Коні заходять у море і просуваються, тягнучи за собою конусоподібну сітку, до двох кінців котрої причеплені прямокутні дошки. Вода розводить дошки в різні боки, що унеможливлює плутання сітки і створює з неї своєрідну вирву. На сітці також є ланцюг, який тягнеться по піщаному дну і створює вібрації, змушуючи креветок стрибати, через що вони й заплутуються в сітях.

Через півгодини роботи, невід стає важким, тому ловці повертаються на берег. Поки коні відпочивають, рибалки просіюють улов за допомогою решета. Креветок залишають, а крабів, рибу, медуз та інших морських жителів повертають у море. Кілограми сірих креветок відправляють у кошики, а після риболовлі заповнені кошики везуть додому. Далі їх кілька разів промивають у чистій воді й відправляють варитись у великий чан з підсоленим кропом. Відварених же ракоподібних висипають на велику сітку, щоб вони охолонули і висохли

Смак таких свіжих креветок у наш час здається унікальним. Якщо раніше рибальські кошики легко наповнювались дрібними ракоподібними, що на вагах перевищували позначку в 10 і 20 кг, то зараз у відповідь на багатогодинний процес зборів, шляху і нелегкої роботи на узбережжі море приносить у пазусі здобич, що ледь досягає п’яти кілограмів.original_open-uri20131106-5463-35vjfg.jpgФото afar.com

Місцеві пояснюють це послабленим імунітетом клімату, хворою екосистемою і регулярним втручанням чужорідних морю траулерів. Сьогодні лише з десяток сімей займаються ловлею креветок верхи, був критичний час, коли цей вид діяльності ледь не зник, якби не трійця рибалок, що визнали своїм обов’язком зберегти рідкісний процес.

Родини постійно запрошують до себе на гостину дітей з навколишніх сіл. Вони розповідають їм про історію ремесла, діляться секретами і навичками, пригощають малих свіжими креветками. Господарі намагаються прищепити місцевим дітям розуміння важливості традицій, а також дати молодому поколінню неспотворене уявлення про смак справжніх свіжих продуктів.

Родини наполегливо підтримуються місцевими органами влади. Тутешні давно розгледіли у майже загубленому старому феноменальну спадщину, яка може і повинна стати головним надбанням не лише місцевого Оостдюнкерке, цілої Бельгії, а й усього просоченого інноваціями світуФото chance4traveller.com

З 2013 року традиція ловлі креветок була включена до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства програми ЮНЕСКО. Тож тепер у невід Оостдюнкерке окрім креветок потрапляють ще й туристи. Щорічно на початку літа тисячі подорожніх навідуються у ці краї з метою відвідин дводенного «креветкового фестивалю», головною подією котрого стає процесія верхових рибалок вулицями міста.

Головне фото afar.com

Вам это будет интересно:
Гульнути в... Пакистані!
OUTLOOK вивчив найяскравіші пакистанські свята. Не даремно ж кажуть: як народ гуляє, так він і живе. Дивовижна гра історії. Пакистан на політичній карті світу з’явився порівняно недавно, але назвати цю державу «молодою» язик не повертається.
Хто як танцює?
Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.
Що вони їдять: Бельгія
Жодна країна не натерпілася так від ресторанних критиків, як Бельгія. Лише поверхово торкаючись хвиль французько-італійського мейнстриму, глянцеві видання немилосердно розпікають бельгійців за провінційні смаки і всеосяжний культ картоплі. Треба ж, який моветон – заїдати морепродукти вульгарною картоплею фрі та подавати картопляну запіканку як основну страву!
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Тут пахне Різдвом
Різдво – одне з найкрасивіших і улюблених свят в Європі й готуються до нього задовго і ґрунтовно! Різдвяні базари, вкриті яскравими гірляндами, новорічними іграшками і блискучою мішурою створюють святкову атмосферу урочистості. Цією вражаючою красою пощастило помилуватися фотографу Роману Маткову, і сьогодні через фото-добірку він ділиться передсвятковим настроєм з читачами OUTLOOK!
Новий рік по-своєму. Традиції святкування в різних країнах світу
У переддень святкової лихоманки ми взяли сани, запрягли туди оленів і пробігли планетою, щоб дізнатися, як саме той чи інший народ зустрічає Новий рік! Наприклад, італійці відзначають свято у ніч проти першого січня. Відомі своїм темпераментом і емоційністю, здається, вони по-іншому просто не вміють жити...
Макулеле: танцюють – аж іскри летять!
Коли перші переселенці з Африки навідалися до Бразилії, вони привезли запальні дійства в країну, що жила за принципом «Життя – це карнавал». Як пояснювали жителі Африки, танок маку леле з’явився в середовищі, де раби змушені захищатися від посягань господарів. А тому в народі майстрували палиці і ножі, причому зброю тримали в руках навіть під час танців…
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Гра аристократів. Крикет
Вищий світ Англії та крикет – майже як чай з молоком. Можуть існувати й порізно, та разом все-таки «смачніше». А якщо ви досі плутаєте крикет, крокет і крокети, не хвилюйтеся – зараз все пояснимо.
Калаші: дивовижний народ в горах Пакистану
Переглядаючи «Дискавері» або інші науково-популярні телепрограми, здається, що нашу планету вже давно досліджено і вивчено вздовж і впоперек. Але деякі феномени, які трапляються в житті, буквально ошелешують. Як, приміром, той факт, що в горах Гіндукушу в оточенні ісламських держав уже кілька тисячоліть ізольовано живе загадковий білявий народ калаші...
Майстерклас з приготування вареників для Клубу дружин послів від проєкту OUTLOOK та кулінарного експерта Євгена Клопотенко
За ініціативи Клубу дружин послів “Ambassador’s Spouses Club” проєкт OUTLOOK організував кулінарний майстерклас з ліплення вареників від українського шеф-кухаря, співвласника ресторану “100 років тому вперед” Євгена Клопотенка.
День Короля Бельгії в Києві. Посол Алекс Ленартс продовжив щорічну традицію святкувань
Київська Філармонія приймала гостей Посольства Бельгії в Україні з нагоди Дня Короля. Надзвичайні та Повноважні Посли Фінляндії, Японії, Норвегії, Словенії, Вірменії, Бразилії, Аргентини та інших країн завітали на урочистий прийом та концертну програму.
Las Jornadas del Olivar y el Aceite: оливковий фестиваль у Баені
На карті Іспанії маленьке містечко Баена обведене у любителів оливок та оливкової олії червоним фломастером. Щороку з 9 до 11 листопада саме туди з’їжджаються гурмани з усього світу. Різноманітні заходи, екскурс в історію і величезна кількість усіляких смаколиків очікують на тих, хто ризикне розкусити кісточку диво-плоду.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Стукіт історії по голландській бруківці
Відрізки життя прийнято рахувати парами стоптаного взуття. Так чимчикуєш собі роками, відкриваючи нове та споглядаючи старовинне. І коли шкіряні черевики починають муляти ноги, то чомусь мимоволі згадуєш здоровенні дерев’яні шкарбани, випадково знайдені за пічкою у полтавської прабабці. То ніби привіт від самої пані Голландії. Бо хто ж не чув про голландські кломпи!
Закрыть
Outlook facebook page