RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Стукіт історії по голландській бруківці

Стукіт історії по голландській бруківці

Відрізки життя прийнято рахувати парами стоптаного взуття. Так чимчикуєш собі роками, відкриваючи нове та споглядаючи старовинне. І коли шкіряні черевики починають муляти ноги, то чомусь мимоволі згадуєш здоровенні дерев’яні шкарбани, випадково знайдені за пічкою у полтавської прабабці. То ніби привіт від самої пані Голландії. Бо хто ж не чув про голландські кломпи!

Це зараз всі знають Голландію як країну тюльпанів, розмаїття яких мимохіть змушує витягти із заплічника фотокамеру. Та, намилувавшись квітами до запаморочення і пірнувши увечері у прохолодну постіль у якомусь закапелку Голландії, не поспішайте засинати. Можливо, у нічній тиші через відчинену кватирку почуєте дивні звуки: кломп-кломп, кломп-кломп. Так стукає по бруківці дерев’яними кломпами сама історія голландського народу.

То й не дивно, бо такі черевики з’явилися років 500 тому. Прості селяни та рибалки важко заробляли собі на хліб, то ж витрати на справжнє взуття часто були для них не по кишені, а вологий і прохолодний клімат змушував шукати вихід. Так і з’явилися дерев’яні мешти, які влітку захищали від вологи, а взимку від холоду завдяки товщині підошви. Часто, щоб зберегти тепло, всередину вкладали солому або папір. Видовбували такі черевики найчастіше з тополі, але й верба, бук чи осика теж підходять для цього.Фото cs323723.userapi.com

«Просто, як пара кломпів», – каже голландська народна приказка, як наша «простіше простого». І справді, що там складного: шмат колоди, долото і молоток, дрібка терпіння, трохи чоловічої сили та вправності – і ось вам готові черевики. Та й то було в старовинні часи, а зараз, коли кломпи здебільшого служать як приманка для туристів, їх виготовляють на верстатах за 10 хвилин за допомогою форм на ліву та праву ноги. Потім фарбують, прикрашають різними візерунками, щоб десь там, в далеких країнах, вони нагадували господарям про чарівну, привітну Голландію.

На їхній рідній землі таке незвичайне взуття можна й досі побачити на деяких фермерах чи рибалках. Вірні традиціям, під вінець голландці також ідуть у кломпах. Яскраві, з різьбленнями ручної роботи після весілля вони чудово вписуються в інтер’єри, знаходячи собі місце десь на стіні передпокою чи поблизу каміна. Місцеві жартують, що за кількістю дерев’яних черевичків в оселі можна легко дізнатися про особисте життя господарів.illustratie_Klompen_ontwerp_beschjldering_3_groot.jpgФото monique-ickenroth.nl

Можливо, ви здивуєтесь, дізнавшись, що кломпи були сертифіковані Європейським союзом як один з найбезпечніших видів взуття, виготовлений із природних матеріалів. А ще в дерев’яних черевиках ви можете сміливо крокувати як по битому склу, так і по сучасних реагентах, не боячись поранити ноги чи пошкодити чобітки. Голландці твердять, що таке взуття корисне для здоров’я, тому що не здавлює пальці і допомагає м’язам ніг. Вважають навіть, що своїм здебільшого високим зростом місцеві жителі завдячують тому, що їхні предки носили дерев’яні черевики.

Подивитись на різні види кломпів можна у музеї міста Заансе-Сханс. Майстри покажуть вам процес виготовлення взуття, бажаючі зможуть сфотографуватися, сидячи на величезному чотириметровому черевику чи навіть розфарбувати пару на свій смак, щоб потім з гордістю показати друзям і знайомим.

І хто б міг подумати колись, кілька віків тому, що буденне взуття простолюдинів не лише не вийде з обігу в двадцять першому столітті, а й стане національною гордістю. У найвідоміших галереях світу виставлені полотна із зображеннями людей у простому селянському взутті. Придивіться уважно до картин Бернарда Бломмерса «Сімейний обід» та «Діти з дикою вишнею» чи до картини Германа-Фредеріка-Карелатен Кате «Голландські рибалки».Фото ic.pics.livejournal.com

Таке дивовижне взуття можна було зустріти і в інших країнах. Бойки Західної України та українці Полтавщини видовбували його з дерева і взували до худоби. За допомогою сабо французькі робітники взагалі відстоювали свої права. Вони кидали дерев’яні черевики, щоб зупинити механізми машин і звернути увагу на свої проблеми – звідси й виникло слово «саботаж». Та як би не називали схоже взуття: шкарбани, довбанки, клоги чи сабо, та, прислухавшись до стукоту по бруківці, ви ясно чуєте: кломп-кломп, кломп-кломп, кломп-кломп…

Головне фото undutchables.nl

Вам это будет интересно:
Кров. Гроші. Пір'я
Дана розвага під суворою забороною майже у всіх країнах світу. Але любителів півнячих боїв це не зупиняє. На напівлегальні змагання завжди збираються повні зали або двори, залежно від того, де проходять криваві пташині поєдинки. Глядачі буквально смакують те, як пернаті рвуть один одного на шматки, без жалю до себе і суперника.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Замурзані аристократи
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Килимами вистелена дорога до Азії
Килими вішають на стіни як символ достатку, стелять на підлогу для створення затишку і підносять як дорогий подарунок. А роздивлятися химерні малюнки у вигляді ромбів і зірочок на них, вгадуючи їх значення, – справа вельми цікава. Поширені по всьому світу килимові традиції були запозичені у східних народів, які першими навчилися робити пряжу і тканини з волокнистих матеріалів.
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Особистий досвід: як добре погуляти на індійському весіллі
Героїні нашого матеріалу – консультантові з етикету, любительці кінного спорту і подорожей Катерині Лисенко – пощастило зануритися в атмосферу справжнього індійського фільму з його запальними танцями, круговертю сарі та яскравими барвами. Сьогодні вона залюбки розповідає про дивовижний досвід – наповнене колоритом, традиціями і веселощами індійське весілля.
"Козлодрання"
«Дерти козла руками» – національна забава таджицьких чоловіків, яка, втім, користується величезною популярністю у всій Центральній Азії. Як правило, потягати того самого козла збирається кілька десятків, а то й сотня спритних вершників. Товкотнеча під час видовища виходить така, що люди падають з коней, втрачають свідомість і навіть калічаться.
Поласувати оригінально: найдивніші кафе світу.
Маркетологи і ресторатори – народ підприємливий і готовий на все, аби тільки збільшити число відвідувачів власного закладу. Доволі часто способи їхнього «загравання» з публікою схожі одне на одне, а дизайн і меню мало чим відрізняються. Тому ми добряче пошукали по всьому світу і зібрали для вас колекцію справді оригінальних закладів.
Departure: Роттердам
Портове покликання Роттердама зробило його «найбільш неголландським містом країни». Саме тут керує єдиний в Нідерландах мер-мусульманин, розташовується найбільша карибська діаспора і навіть є власний Чайна-таун. Корінних жителів і приїжджих у місті практично порівну. Та якщо озирнутися назад, скажімо, століть на сім...
Що вони їдять: Нідерланди
Перше, що в Нідерландах обурює туриста, так це продуктовий вандалізм. Жителі цієї маленької північної країни звикли не церемонитися з беконом чи гарячими реберцями, навіть якщо ті щедро политі ягідним соусом. Тому все, що не влазить за обідом чи вечерею в шлунок, нідерландці з легкістю викидають на смітник, вважаючи їжу, що лишилася без уваги, не придатною для завтрашнього дня.
Весільні традиції народів світу: від гусей до ласо
Вкрасти черевичок нареченої в розпал торжества і вимагати від її обранця несусвітній викуп – цікаве дійство, заради якого варто сходити на весільну вечірку. Це далеко не єдина весільна традиція наших країв, завдяки якій законне поєднання двох сердець набуває особливого колориту. А які цікаві обряди існують в різних куточках нашої планети?
Закрыть
Outlook facebook page