Дружина пізнається в голоді. Індійський фестиваль Карва Чоут
Карва Чоут – традиційний індійський фестиваль заміжніх жінок, а якщо точніше – це свято любові дружини до чоловіка. Воно оповите міфічними історіями та купою ритуалів і відзначається переважно у північних та західних частинах Індії.
«Karwa» – дослівно перекладається як «горщик», що його використовують у святкових обрядах, а «Chauth» – це термін, що означає четвертий день: фестиваль проходить на четвертий день після спадання місяця (за десять днів до Діпавалі – індійського свята вогнів).
Головний ритуал Карва Чоут полягає у суворому постуванні жінок від місяця до місяця. Їм навіть не дозволено пити воду. Вважається, що утримання від їжі додає життєвих років чоловікам. Дружини мають молитися і приносити дари богам. Усі ці дійства покликані зберегти здоров’я, добробут і процвітання сильної статі.
День цей відзначають стільки часу, що від моменту його започаткування залишились лише перекази і легенди.
Згідно із легендою, любляча Карва, рятуючи свого чоловіка від крокодила, молила бога смерті Яму затягти тварину до пекла. Однак той відмовив Карві, і тоді вона пообіцяла проклясти його. Злякавшись злості відданої жінки, Яма вирішив забрати тварину, чим забезпечив довге і щасливе життя Карві та її чоловіку. Її рішучість і відсутність страху перед богом стали індійським символом вірності.
Існує також казка, яка розповідає, що цей день присвячено вшануванню уз дружби та сестринства, тому багато дійств проводять за участю численних представниць прекрасної статі.
Жінки неабияк чепуряться до Карва Чоут. У переддень свята в салонах краси яблуку ніде впасти. Особливо майстрині чаклують над розписом – ювелірно вкривають тіла клієнток складним мереживом мехенді. Візерунки хною символізують удачу і процвітання. Приготування найчастіше супроводжуються піснями, присвяченими Карва Чоут.
Неабияку роль у ритуалі відіграють свекрухи – вони як критики, що оцінюють поведінку невісток. Існує повір’я, що цей день зближує жінку з батьками її чоловіка. Суворі матері, дотримуючись традицій, висилають своїм «донькам» сарі, а також різноманітні прикраси і готові легкі закуски.
Свято для винуватиць події починається дуже рано, ще до того, як зійде сонце. Вбрання для цієї події переважно червоних і рожевих відтінків, або ж це сарі, подаровані свекрухами. Молоді дружини також можуть вдягти весільну сукню. Чоло прикрашається славнозвісною червоною цяткою – бінді.
Коли сонце сідає, приходить час Пуджу – жінки мають поклонитися богам і принести їм у дар горщики (карви) – символ миру і процвітання, з начинням із солодощів, горіхів і прикрас.
Разом зі своїми чоловіками дружини виходять шукати місяць на небі, який цього дня розгледіти не так вже й легко. Знайшовши його, вони дістають сито, дивляться крізь нього на нічне світило, а потім на обличчя коханого. Якщо чоловіка з якихось причин немає поруч, поглянути крізь сито потрібно на його фотографію. У деяких регіонах відображення шукають у глеках із водою.
Першими наїдками, що скоштує жінка після голодного дня, мають стати солодощі – з рук її чоловіка.
Після всіх ритуалів кавалери обдаровують своїх обраниць коштовними прикрасами, і подружжя вирушає до оселі куштувати зготовані дружиною страви чи, зважаючи на сьогодення, відвідують ресторани.
Плин часу, звісно, вплинув на традиційну специфіку фестивалю. Сучасна інтерпретація дозволяє жінкам перетворювати приготування на вечірки й спілкування з подругами, частково змінювати порядок проведення обрядів, свекрухи можуть не готувати подарунки власноруч, а придбати у крамниці, чоловіки часто замість прикраси підносять коханим щось більш скромне. І взагалі сьогодні слабка стать має повне право відмовитись від постування і все частіше користується цим.
Однак і до сьогодні Карва Чоут - це дивовижна традиція, сповнена міфічності, відданості й любові до своїх близьких, ними охоплене це дійство.
