Українські Сади Семіраміди
Парк «Олександрія», створений на початку XIX століття графом Франциском Ксаверієм Браницьким і названий на честь дружини, найбільшого дендропарку України.
Щойно заходите в зелену оазу, перед вами постає вибір, якою зі стежок піти. Їх тут безліч, і вони переплітаються між собою, ніби хтось спеціально зібрав їх в один жмут, заплутав і залишив на зберігання в цій малахітовій скриньці парку. І, йдучи однією з доріжок, ви раз-по-раз натикатиметеся на архітектурні намистинки. Це справжні історичні пам'ятки, більшість з яких створено ще у 18 столітті, як от «Китайський місток» і павільйон «Ротонда». Складається враження, що графська сім'я і досі тут господарює. Тож ви почуваєтеся так, ніби Браницькі персонально запросили вас сюди, як особливого гостя. Хто ж, як не вони, переказує вам на вухо те, що шепоче ваш співрозмовник, стоячи на іншому кінці колонади? Справжні дива! Прогулюючись повз старовинні споруди, скульптури і відчуваючи, як парк огортає вас шовками зелених рослин та насичує ароматами дерев і квітів, на виході ви вже шукаєте, де залишили свою тростину, куди поділи віяло і намацуєте в кишені монокля, адже в Олександрійський парк графи можуть запрошувати лише аристократів.
Фото kiev.zagranitsa.com
А тепер уявіть собі, що ви зізнаєтесь у коханні найпрекраснішій жінці у світі. Якщо ви відвідувач Софіївського парку міста Умані, на Черкащині, то зрозумієте, як може виглядати таке зізнання. Парк був заснований польським магнатом Станіславом Щенсним Потоцьким 1796 року завдяки бажанню догодити коханій дружині, красуні Софії. Практично дика місцевість перетворилася на перлину романтики. Парк вражає тим, як вдало тодішні архітектори використали існуючі природні ресурси зі складним рельєфом, і практично своїми руками змогли приборкати їх, створивши справжнє мистецтво.
Дивіться також: 10 фактів про Україну
Зелений оксамит моху обволікає гігантські камені, даючи зрозуміти, що все тут цінне, тому апріорі крихке. Трави, дерева і кущі захищають античні скульптури Паріса, Евріпіда, Аполлона, Венери, а ще бюсти Платона, Сократа, Аристотеля, Гомера... До речі, статуї у Софіївці наочно ілюструють гомерівські «Іліаду» та «Одіссею». Гуляючи парком, забуваєш про суєту і негаразди, можна загадати бажання в гроті Каліпсо, спробувати обійняти грубезного дуба, якому вже понад 400 років. І, можливо, вам вдасться угледіти чортиків, коли ті переходять на інший берег через свій Чортів міст. А якщо не боїтеся, сівши в човен, пропливіть річкою Ахерон, якою сам Харон перевозить душі померлих у підземне царство Аїда.
Фото OUTLOOK
Скромні 5 гектарів землі Чернівецького дендропарку, звісно, поступаються площі попередніх велетнів. Але цей сад може пишатися сусідством з колишньою Резиденцією буковинських митрополитів. Його створював, якщо і не ювелір, то точно схиблений на геометрії математик. Чіткі контури висаджених шеренгами дерев, кущів та квітів, сонячні промені, котрі пронизують вікна сусідніх будівель, бісектрисами ділячи всі кути навпіл. Немов циркулем накреслені клумби, і звичайно, декілька ідеальних басейнів з водограями у центрі.
Садові лавки із завитками ховаються в заростях, немов літні дами, які бажають, аби люди не помітили їхнього віку. Повітря наповнене ароматом квітучих магнолій і лип, п'янить відвідувачів. Однак це зовсім не відволікає тутешніх садівників, які прискіпливо до міліметра рівняють, підстригаючи, кущі. За їхньою роботою спокійно спостерігають бронзові очі австрійського архітектора Йозефа Главки. Саме він створив ансамбль Резиденції, окрасою якого став парк, а однією з принад – рукотворний кам'яний грот. Ось уже багато років дослідники сушать голови над його призначенням.
Фото photographers.ua
Тростянецький парк на Сумщині займає майже 207 гектарів. Важко собі уявити, що колись тут були тільки рівнини, які чергувалися зі ставками. Сьогодні оповита лісами гірська серцевина віддалено нагадує Альпи. А якщо не лукавити, то так і задумував у далекому 1834 творець парку Іван Скоропадський, віддавши цим землям 50 років свого життя і, без перебільшення, любов і душу. Усе, що привозили сюди з різних куточків світу, охоче і легко приживалося. Попри те, що парк був, по суті, створений людськими руками, саме тут найлегше роздивитись бездоганність архітектури, створеної самобутньою природою – химери на деревах, колони, арки зелених крон, кущові балюстради і листові мансарди, з яких доноситься спів їхніх пернатих господарів. І саме тут, де природа таки демонструє свою привілейованість над творами людини, хочеться залишитися і пустити коріння в землю.
Головне фото OUTLOOK
