RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  Варанасі: місто-крематорій

Варанасі: місто-крематорій

Автор: 23.02.2019 | подорожі, Індія
Одні називають його містом храмів, інші – створеним богами, а хтось – крематорієм на Гангу. Сьогодні ми розповімо про індійське місто Варанасі, де смерть нікого не лякає і вже давно стала бізнесом. Цей мегаполіс із півтора мільйонним населенням, розташований на північному сході країни, згідно з легендами був заснований більше п'яти тисяч років тому богом Шивою.

Згодом «архітектор» пішов у гори, залишивши святе місце людям для їхнього тлінного життя. Проте культ зберігся, тому Варанасі вважається одним з головних місць паломництва всіх індуїстів і мало не релігійною столицею держави.

Фото zastavki.com

Якщо на деякий час відкласти його духовне значення і поглянути збоку, то побачимо, що це цілком розвинене місто. Розкинувшись на березі великого Гангу, воно є головним центром з виробництва бенареського шовку. У Варанасі живе багато мусульман, які тчуть, а індуси, в свою чергу, продають. Ось така колективна праця.

Завдяки цій продукції і в цілому розвиненій легкій промисловості, місцеві живуть досить непогано, та й сам мегаполіс приваблює все більше мешканців і туристів. Він цілком сучасний, узяти хоча б новенький аеропорт. І все ж це Індія, яка у більшості асоціюється з кварталами, забитими людьми, і невгамовною торгівлею.

Практично всі вулиці, де життя минає напоказ – починаючи з приготування їжі і закінчуючи підготовкою до похорону – ведуть до Гангу, а точніше до гхат, східців, які спускаються до самісінької води. У місті їх понад 80, і всі вони по-своєму священні. На світанку тисячі людей користуються ними,щоб здійснити омовіння в головній річці країни. І саме на гхатах відбувається те, завдяки чому місто відоме на весь світ – спалення людської плоті.

Ми не будемо попереджати, мовляв, «людям зі слабкими нервами далі не читати і не дивитися», адже від цього Варанасі не перестане бути крематорієм у режимі нон-стоп, а допитливим корисно розширювати кругозір, щоб знати і розуміти не тільки те, що у дворі відбувається. Так ось, щоранку тисячі живих і мертвих заповнюють набережну. Серед них можна побачити як бідноту із сусідніх сіл, так і мільярдерів з Делі чи Лондона.

За древніми традиціями, скупатися в Гангу рано вранці – подібно молитві. Тому місцевий люд забігає туди перед роботою буквально на п'ять хвилин. Ну а для інших берег річки стає фінальною крапкою земного шляху. За давнім індійським звичаєм вважається, якщо труп спалили на гхатах Варанасі, а останки кинули у воду, то душа мертвого виривається з циклу реінкарнацій і відбуває в заповітну нірвану.

Фото zastavki.com

Оскільки Індія – країна, де релігійні обряди вельми сильні, на набережній Варанасі можна зустріти людей, котрі роками чекають своєї смерті, аби відійти там, у священному місті. Цілісінькими днями вони сидять біля води в оточенні рідних і думають лише про одне. А оскільки ніщо людське не чуже навіть віруючим індусам, увесь процес поставили на бізнесові рейки. Крім того, що десятки компаній по всій країні беруть гроші за те, щоб доставити померлого протягом 5–7 годин на кремацію до Варанасі, тамтешні спритники, чиї контори є неподалік, заробляють безпосередньо на тих, хто вже «на місці».

Перш ніж спалити тіло, його масажують, натирають оліями і прикрашають пелюстками. Залежно від дров, уся процедура коштує від 80 доларів, але це якщо «по-багатому». Більшість ховає своїх родичів самостійно, та ще й чіпляючись до туристів з проханням про гроші.

Узагалі, гхати – це дивовижне місце, навіть, сказати б, тусовочне й наживо не таке страшне, як при описі. Якщо у вас із нервами все гаразд, то прогулятися там варто, щоб побачити на власні очі, як життя і смерть переплелися на невеликій території. На набережній роблять геть усе: медитують, виконують вправи з йоги, їдять, випивають, курять марихуану, перуть білизну, влаштовують побачення. І все це через призму повітря, яке тремтить від багать, молитов і ридань, запаху палаючої плоті. Місцевим настільки звична така картина, що вони не можуть збагнути, що тут дивного і неймовірного?

Цікаві та корисні відомості:

- Туристам варто знати, що немає закону, який би забороняв фотографувати те, що відбувається, але місцеві шахраї змушуватимуть вас купити у них ліцензію (папірець зі штампом), вимагаючи за неї 50-100 доларів. Налякати їх можна тільки своїм папірцем з офіційним штампом індійської поліції, посольства тощо.

Фото cicom.byethost17.com

- Багато хто у Варанасі п'є воду з Гангу, хоча через величезну кількість останків вона отруйна настільки, що, за дослідженнями каналу Discovery, має вбивати коня буквально після кількох ковтків. Чому місцевим не стає зле – феномен.

- У районі гхат працюють спеціальні служби, до чиїх обов'язків входить виловлювати трупи, які не затонули, і топити їх. Щороку ці хлопці виявляють і живих людей, які не вмерли під час кремації.

- Неподалік Варанасі є містечко Сарнатх, де проповідував Будда.

- Не спалюють корів, дітей до 10-ти років і вагітних жінок. Усі вони вже чи ще вважаються святими, яким не потрібно очищатися.

Головне фото wikiway.соm

Вам это будет интересно:
Лех. На вершині світу
Спочатку не зрозуміло, це скелі притиснулися до старих буддистських храмів або стародавні споруди шукають підтримки і розради у брил. Старовинне місто Лех, що розташоване на півночі Індії на висоті трьох тисяч метрів в штаті Джамму і колись було дуже популярним серед сіркоперегінної худоби, караванів і торговців...
Синдром Гобі. Загадкова земля Монголії
Коли серед цих каменів починає гуляти вітер, облизуючи верхівки барханів і притискаючи до землі рідкісну рослинність, весь простір довкола наповнюється дивними звуками. Скотарі, що, трапляється, зустрічають ніч в одній із найбільш загадкових пустель Землі, розповідають про бій барабанів, чарівні звуки флейти і голоси, які бубнять щось непевне поміж дюн.
Піша прогулянка Аахеном
Побувати у трьох країнах за один день – реально, якщо ви потрапили в Аахен. Розташоване між Німеччиною, Бельгією і Голландією невелике студентське місто увібрало риси середньовічної культури, що відбилася в його вражаючій архітектурі. Олена Буравцова побувала в цьому місті, яке полонило її серце своїми дивовижними пам’ятниками...
Розкіш по-корейському: королівські палаци Сеула
Південнокорейський Сеул, у 20 столітті стрімко перетворившись зі старовинного міста бідної країни на процвітаючу столицю передової держави, однозначно заслуговує на повагу. Разом з тим пошани варті й муніципальні чиновники та патріоти, котрі зуміли в часи бурхливої індустріалізації зберегти багатющу спадщину минулого – королівські палаци династії Чосон.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Листівки з Чорногорії
Resale активістка та підприємиця, Мар’яна Буяло із батьком інженером-конструктом Віктором привезли зі спонтанної, але дуже надихаючої поїздки до Чорногорії непересічні враження та сотні фотокарток, якими вони радо поділилися з OUTLOOK, а ми - з вами.
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Головне – не загубитися: Найцікавіші ринки Стамбула
Жодне східне місто неможливо собі уявити без великої кількості торгових точок – «купи-продай» у місцевих жителів будь-якого віку і статусу в крові. Навіть той факт, що Стамбул – це наполовину Європа, ніскільки не скасовує «східність» мегаполіса. Щоб ви напевно знали, куди і за чим іти, OUTLOOK, повернувшись зі стамбульських ринків, розповідає про найбільш вражаючі з них.
Departure: Киргизстан
Киргизстан прозвали Швейцарією Середньої Азії. Гори, річки, водоспади, печери, перевали і зелені луки – нітрохи не поступаються за естетикою європейським. Тотальне освоєння території гостями держави тільки починається. І поряд зі стрімким будівництвом готелів, для проживання все ще пропонуються звичайні юрти, які підкреслюють тутешній природний і ментальний колорит.
ВІДЕО. Віфлеєм: абсолютна святість
У це величне для всіх християн православного обряду свято хочему представити вам відео про святі місця Палестини, а саме про місто Віфлеєм.
Життя на воді: 7 маловідомих конкурентів Венеції
Коли ми чуємо вираз «місто на воді», одразу на думку спадає Венеція, чи не так? Неквапливі гондоли, вузенькі вулички по обидва боки, ніжне світло сонця, що заходить, і старовинна архітектура створюють той п’янкий романтичний коктейль, котрий приваблює туристів з усього світу.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
На чортовім кружляли колесі…
Крім кількох східноєвропейських країн, круглий металевий атракціон більше ніде не називають «чортовим». Іменоване за прізвищем творця «колесо Ферріса» вперше відкрило панораму Чикаго з 80-метрової висоти 1893 року. Відтоді вертикальний круг з кабінками почав з'являтися мало не в кожному великому місті. OUTLOOK пропонує вам дізнатися про найбільш вражаючі його екземпляри.
Семибарвне диво
Усі пам'ятають дитячу казку про чарівну семибарвну квітку, яка могла здійснювати бажання. Та не всі знають, що вона існує насправді. Утім, це не квітка, адже перебуває в сипучому стані. Мова йде про пісок, яким укрито одне із сіл Маврикії – Шамарель. Його веселкові дюни забарвлено самою природою в сім кольорів, а їхня магія надихає не одного казкаря.
Лігурія: середземноморський рецепт ідеальних міст
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Departure: Порту
Місто елегантних мостів і заплутаних вуличок, переплетених на карті, ніби навушники, недбало кинуті в кишеню. Місце, яке дало назву цілій країні і алкогольному напою, що збивав з ніг суворих моряків. Головний суперник столиці і гордість Півночі в протистоянні з Півднем. Ми говоримо про Порту – другий після Лісабона діловий і промисловий центр Португалії, а в цілому – один із ключових мегаполісів Південної Європи.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Сентоза – весь Сінгапур в одному острові
Отримати повний набір вражень про країну площею понад 700 квадратних кілометрів усього за кілька днів пішої прогулянки – абсолютно реально. І надздібності на кшталт телепортації чи вміння переміщатися зі швидкістю світла для цього не потрібні. Досить вирушити на острів Сентоза, що належить до Республіки Сінгапур і повністю відображає всі її особливості.
Ми там були: Прага
Прага… Вона, романтична і декадансна, сумна і весела, піднесена і духовна, відбивається у помахах крил відгодованих чайок на Карловому мосту, в дзеркальних калюжах Влтави… Такої думки креативний копірайтер Маша Гольдман, котра якось провела там кілька днів.
Закрыть
Outlook facebook page