Варанасі: місто-крематорій
Згодом «архітектор» пішов у гори, залишивши святе місце людям для їхнього тлінного життя. Проте культ зберігся, тому Варанасі вважається одним з головних місць паломництва всіх індуїстів і мало не релігійною столицею держави.
Фото zastavki.com
Якщо на деякий час відкласти його духовне значення і поглянути збоку, то побачимо, що це цілком розвинене місто. Розкинувшись на березі великого Гангу, воно є головним центром з виробництва бенареського шовку. У Варанасі живе багато мусульман, які тчуть, а індуси, в свою чергу, продають. Ось така колективна праця.
Завдяки цій продукції і в цілому розвиненій легкій промисловості, місцеві живуть досить непогано, та й сам мегаполіс приваблює все більше мешканців і туристів. Він цілком сучасний, узяти хоча б новенький аеропорт. І все ж це Індія, яка у більшості асоціюється з кварталами, забитими людьми, і невгамовною торгівлею.
Практично всі вулиці, де життя минає напоказ – починаючи з приготування їжі і закінчуючи підготовкою до похорону – ведуть до Гангу, а точніше до гхат, східців, які спускаються до самісінької води. У місті їх понад 80, і всі вони по-своєму священні. На світанку тисячі людей користуються ними,щоб здійснити омовіння в головній річці країни. І саме на гхатах відбувається те, завдяки чому місто відоме на весь світ – спалення людської плоті.
Ми не будемо попереджати, мовляв, «людям зі слабкими нервами далі не читати і не дивитися», адже від цього Варанасі не перестане бути крематорієм у режимі нон-стоп, а допитливим корисно розширювати кругозір, щоб знати і розуміти не тільки те, що у дворі відбувається. Так ось, щоранку тисячі живих і мертвих заповнюють набережну. Серед них можна побачити як бідноту із сусідніх сіл, так і мільярдерів з Делі чи Лондона.
За древніми традиціями, скупатися в Гангу рано вранці – подібно молитві. Тому місцевий люд забігає туди перед роботою буквально на п'ять хвилин. Ну а для інших берег річки стає фінальною крапкою земного шляху. За давнім індійським звичаєм вважається, якщо труп спалили на гхатах Варанасі, а останки кинули у воду, то душа мертвого виривається з циклу реінкарнацій і відбуває в заповітну нірвану.
Фото zastavki.com
Оскільки Індія – країна, де релігійні обряди вельми сильні, на набережній Варанасі можна зустріти людей, котрі роками чекають своєї смерті, аби відійти там, у священному місті. Цілісінькими днями вони сидять біля води в оточенні рідних і думають лише про одне. А оскільки ніщо людське не чуже навіть віруючим індусам, увесь процес поставили на бізнесові рейки. Крім того, що десятки компаній по всій країні беруть гроші за те, щоб доставити померлого протягом 5–7 годин на кремацію до Варанасі, тамтешні спритники, чиї контори є неподалік, заробляють безпосередньо на тих, хто вже «на місці».
Перш ніж спалити тіло, його масажують, натирають оліями і прикрашають пелюстками. Залежно від дров, уся процедура коштує від 80 доларів, але це якщо «по-багатому». Більшість ховає своїх родичів самостійно, та ще й чіпляючись до туристів з проханням про гроші.
Узагалі, гхати – це дивовижне місце, навіть, сказати б, тусовочне й наживо не таке страшне, як при описі. Якщо у вас із нервами все гаразд, то прогулятися там варто, щоб побачити на власні очі, як життя і смерть переплелися на невеликій території. На набережній роблять геть усе: медитують, виконують вправи з йоги, їдять, випивають, курять марихуану, перуть білизну, влаштовують побачення. І все це через призму повітря, яке тремтить від багать, молитов і ридань, запаху палаючої плоті. Місцевим настільки звична така картина, що вони не можуть збагнути, що тут дивного і неймовірного?
Цікаві та корисні відомості:
- Туристам варто знати, що немає закону, який би забороняв фотографувати те, що відбувається, але місцеві шахраї змушуватимуть вас купити у них ліцензію (папірець зі штампом), вимагаючи за неї 50-100 доларів. Налякати їх можна тільки своїм папірцем з офіційним штампом індійської поліції, посольства тощо.
Фото cicom.byethost17.com
- Багато хто у Варанасі п'є воду з Гангу, хоча через величезну кількість останків вона отруйна настільки, що, за дослідженнями каналу Discovery, має вбивати коня буквально після кількох ковтків. Чому місцевим не стає зле – феномен.
- У районі гхат працюють спеціальні служби, до чиїх обов'язків входить виловлювати трупи, які не затонули, і топити їх. Щороку ці хлопці виявляють і живих людей, які не вмерли під час кремації.
- Неподалік Варанасі є містечко Сарнатх, де проповідував Будда.
- Не спалюють корів, дітей до 10-ти років і вагітних жінок. Усі вони вже чи ще вважаються святими, яким не потрібно очищатися.
Головне фото wikiway.соm
