RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  Варанасі: місто-крематорій

Варанасі: місто-крематорій

Автор: 23.02.2019 | подорожі, Індія
Одні називають його містом храмів, інші – створеним богами, а хтось – крематорієм на Гангу. Сьогодні ми розповімо про індійське місто Варанасі, де смерть нікого не лякає і вже давно стала бізнесом. Цей мегаполіс із півтора мільйонним населенням, розташований на північному сході країни, згідно з легендами був заснований більше п'яти тисяч років тому богом Шивою.

Згодом «архітектор» пішов у гори, залишивши святе місце людям для їхнього тлінного життя. Проте культ зберігся, тому Варанасі вважається одним з головних місць паломництва всіх індуїстів і мало не релігійною столицею держави.

Фото zastavki.com

Якщо на деякий час відкласти його духовне значення і поглянути збоку, то побачимо, що це цілком розвинене місто. Розкинувшись на березі великого Гангу, воно є головним центром з виробництва бенареського шовку. У Варанасі живе багато мусульман, які тчуть, а індуси, в свою чергу, продають. Ось така колективна праця.

Завдяки цій продукції і в цілому розвиненій легкій промисловості, місцеві живуть досить непогано, та й сам мегаполіс приваблює все більше мешканців і туристів. Він цілком сучасний, узяти хоча б новенький аеропорт. І все ж це Індія, яка у більшості асоціюється з кварталами, забитими людьми, і невгамовною торгівлею.

Практично всі вулиці, де життя минає напоказ – починаючи з приготування їжі і закінчуючи підготовкою до похорону – ведуть до Гангу, а точніше до гхат, східців, які спускаються до самісінької води. У місті їх понад 80, і всі вони по-своєму священні. На світанку тисячі людей користуються ними,щоб здійснити омовіння в головній річці країни. І саме на гхатах відбувається те, завдяки чому місто відоме на весь світ – спалення людської плоті.

Ми не будемо попереджати, мовляв, «людям зі слабкими нервами далі не читати і не дивитися», адже від цього Варанасі не перестане бути крематорієм у режимі нон-стоп, а допитливим корисно розширювати кругозір, щоб знати і розуміти не тільки те, що у дворі відбувається. Так ось, щоранку тисячі живих і мертвих заповнюють набережну. Серед них можна побачити як бідноту із сусідніх сіл, так і мільярдерів з Делі чи Лондона.

За древніми традиціями, скупатися в Гангу рано вранці – подібно молитві. Тому місцевий люд забігає туди перед роботою буквально на п'ять хвилин. Ну а для інших берег річки стає фінальною крапкою земного шляху. За давнім індійським звичаєм вважається, якщо труп спалили на гхатах Варанасі, а останки кинули у воду, то душа мертвого виривається з циклу реінкарнацій і відбуває в заповітну нірвану.

Фото zastavki.com

Оскільки Індія – країна, де релігійні обряди вельми сильні, на набережній Варанасі можна зустріти людей, котрі роками чекають своєї смерті, аби відійти там, у священному місті. Цілісінькими днями вони сидять біля води в оточенні рідних і думають лише про одне. А оскільки ніщо людське не чуже навіть віруючим індусам, увесь процес поставили на бізнесові рейки. Крім того, що десятки компаній по всій країні беруть гроші за те, щоб доставити померлого протягом 5–7 годин на кремацію до Варанасі, тамтешні спритники, чиї контори є неподалік, заробляють безпосередньо на тих, хто вже «на місці».

Перш ніж спалити тіло, його масажують, натирають оліями і прикрашають пелюстками. Залежно від дров, уся процедура коштує від 80 доларів, але це якщо «по-багатому». Більшість ховає своїх родичів самостійно, та ще й чіпляючись до туристів з проханням про гроші.

Узагалі, гхати – це дивовижне місце, навіть, сказати б, тусовочне й наживо не таке страшне, як при описі. Якщо у вас із нервами все гаразд, то прогулятися там варто, щоб побачити на власні очі, як життя і смерть переплелися на невеликій території. На набережній роблять геть усе: медитують, виконують вправи з йоги, їдять, випивають, курять марихуану, перуть білизну, влаштовують побачення. І все це через призму повітря, яке тремтить від багать, молитов і ридань, запаху палаючої плоті. Місцевим настільки звична така картина, що вони не можуть збагнути, що тут дивного і неймовірного?

Цікаві та корисні відомості:

- Туристам варто знати, що немає закону, який би забороняв фотографувати те, що відбувається, але місцеві шахраї змушуватимуть вас купити у них ліцензію (папірець зі штампом), вимагаючи за неї 50-100 доларів. Налякати їх можна тільки своїм папірцем з офіційним штампом індійської поліції, посольства тощо.

Фото cicom.byethost17.com

- Багато хто у Варанасі п'є воду з Гангу, хоча через величезну кількість останків вона отруйна настільки, що, за дослідженнями каналу Discovery, має вбивати коня буквально після кількох ковтків. Чому місцевим не стає зле – феномен.

- У районі гхат працюють спеціальні служби, до чиїх обов'язків входить виловлювати трупи, які не затонули, і топити їх. Щороку ці хлопці виявляють і живих людей, які не вмерли під час кремації.

- Неподалік Варанасі є містечко Сарнатх, де проповідував Будда.

- Не спалюють корів, дітей до 10-ти років і вагітних жінок. Усі вони вже чи ще вважаються святими, яким не потрібно очищатися.

Головне фото wikiway.соm

Вам это будет интересно:
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні OUTLOOK подорожує по найцікавішим з точки зору географії та адміністративного управління містам і країнам, які є анклавами, повністю розташовуючись на територіях інших держав.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років...
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Синя Перлина Монголії
6 мільйонів років тому в далекій Монголії глибокий кратер згаслого вулкана поступово був вщерть заповнений водою, утворивши дивовижне озеро. Вода хвилювалася під поривами вітру та виблискувала під сонячними променями, наче коштовна прикраса, тож не дивно, що поряд з офіційною назвою Хубсугул з’явилася ще й більш поетична – Синя Перлина.
Гватемала: привіт від духів майя
Країна, де у древніх містах туристів більше, ніж у сучасних. Містична Центральноамериканська місцевість, відома як батьківщина цивілізації майя – Гватемала. Прогуляємося по одному з її стародавніх поселень, загубленому в непрохідних джунглях – Тікалі. Якщо уважно прислухатись, тут можна почути голос духів...
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Джайпур. Рожеве місто. Частина 2
У Джайпурі завжди багато туристів. Місто входить у більшість світових путівників по Індії. Тут достатньо готелів, нема проблем з вибором транспорту, повно вуличних закусочних і комфортних кафе. Місцевий люд доброзичливий і завжди готовий допомогти подорожньому. Якщо до цього пориву додати ще й кілька рупій, то індійці радо поділяться інформацією...
Діяльність Індії у боротьбі з COVID-19
В рамках двостороннього співробітництва України та Індії, Надзвичайний і Повноважний Посол Партха Сатпатхі передав Міністру закордонних справ Дмитру Кулебі препарати для боротьби з пандемією коронавірусу. Вже протягом декількох місяців Індія активно веде активну боротьбу із цим захворюванням.
Камбоджа: поліція на плаву, дельфіни в ріках та Ангкор-Ват
Королівство Камбоджа – саме так звучить сьогодні офіційна назва країни на південному сході Азії (півострів Індокитай). І вона чудова туристична альтернатива іншому, більш прославленому азіатському королівству – Таїланду. Тут краще. Хоча б тому, що це не мейнстрім. Щоправда, королівство це не зовсім казкове, хоч і дуже цікаве…
Прибалтика музейна
Прибалтика – гарне місце для недорогого туризму в Європі. Вона відома, крім усього, і своєю мінливою погодою. Води і вітри Балтики дають про себе знати несподіваними опадами, та це не привід сидіти в номері: довкола безліч дивовижних музеїв, а об’їхати всі три країни за кілька днів не така вже й велика проблема.
Ми там були: Сопот
Балтійське узбережжя Європи не може похвалитися теплими водами і довгим пляжним сезоном, однак це не заважає йому бути популярною курортною зоною. Безліч прибережних і затишних містечок приваблює туристів передусім свіжим і цілющим повітрям, а також можливістю «полікувати очі», дивлячись на холодне море та неймовірні пейзажі.
Алжир – яскравий птах Магрибу
Оригінальний пам’ятник королеві Африки і французький шарм, підвісні пішохідні мости над безоднею і пустеля Сахара, джерела з киплячою мінеральною водою і руїни часів Візантії – все це може бути зібране разом тільки в одній країні світу, і ця країна – Алжир. Арабське прислів’я твердить: Магриб – це птах, тіло котрого Алжир, праве крило – Туніс, а ліве – Марокко.
Майянські мегаліти: Сонце третьої епохи
Майянські мегаліти в Паленке ховаються від цікавих очей у мексиканських джунглях. Храм написів, Гробниця червоної королеви, Піраміда черепів – археологам ці назви нагадають похоронний культ. А деякі вірять, що серед уламків цивілізації майя сховали еліксир безсмертя.
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Листівки з Батумі
Молодий український письменник Павло Хоменский побував в місті, що втопає в зелені і блищить яскравими вогням - Батумі, яке самі місцеві жителі називають містом любові. Тут пальми, кипариси, магнолії, олеандри, бамбук, лавр, апельсинові дерева, туя і самшит пахнуть на кожному кроці і так і кличуть поспостерігати за романтичною картиною відплиття кораблів з гаваней. І сьогодні автор ділиться з вами своїми листівками з цього дивного міста, пронизаного шумом моря і смаком ароматного вина.
Коста-Рика: причини щастя
У пошуках ідеального пункту призначення можна користатися різними критеріями. Керуючись бажанням пізнати, як живуть люди, що випромінюють світло від насолоди, вирушайте в Коста-Рику. Ця країна – лідер за показником Всесвітнього індексу щастя (The Happy Planet Index).
Африканські красоти. Ботсвана
Усіма своїми гранями горять алмази Ботсвани. Але крім коштовних каменів, тут є й інші скарби. Сьогодні відкриємо цю країну зовсім по-іншому.
Закрыть
Outlook facebook page