Departure: Трієст
Історія Трієста, який іноді називають «останньою цитаделлю Італії на Сході», дивовижна. Він виник ще за часів Римської імперії, пережив кілька століть смути і руйнувань, поки в період Середньовіччя не опинився під владою Австрії. Вона захищала місто як свій стратегічний порт від зазіхань агресивної Венеції. Однак, дивлячись на карту, розумієш, що з Відня було складно керувати без сучасних засобів зв'язку і комунікацій. Тому Габсбурги вирішили, хай ліпше синиця в руках, і надали Трієсту статус вільного міста, обмеживши свободу власним протекторатом. До кінця Першої світової війни італійці їздили у «своє», як вони завжди вважали, місто (де місцеві жителі вже давно стали напівавстрійцями та ще й змішались із сусідніми балканцями), ніби закордон. Останній переділ рубежів стався вже після Другої світової, коли територію Трієста було поділено між Італією (їй дісталося майже все) і тодішньою Югославією. Населення ж там і донині по-філософському ставиться до всіляких змін, адже люди вже й самі ледве ототожнюють себе з тією чи тією країною.
Трієст несправедливо обділений увагою туристів через свою мегапопулярну сусідку Венецію, а дарма – він прекрасний не тільки завдяки історичній спадщині і чудесному середземноморському клімату. Здається, що це місто – ілюстрація Вавилона «до вежі», адже мирне співіснування таких «вибухових» народів, як італійський і, скажімо, хорватський, розбавлене австрійською прагматичністю, доводить, що як не крути, всі ми люди. Тому здійснюючи променад набережною або вузенькими вуличками, які здіймаються в гори, хочеш чи ні, але налаштовуєшся на толерантність. І що важливо, саме в таких відносно невеликих містах (250 тисяч) усвідомлюєш значно краще, ніж будучи в мегаполісах, що таке космополітизм...
Фото trieste411.it
Крім нематеріальних багатств, у Трієсті є на що подивитися і до чого доторкнутися. Навряд чи ви зможете оминути площу Об'єднання Італії – однієї з небагатьох центральних точок, звідки видно море. Це місце вважається найбільш «італійським» у місті: ароматні кав'ярні, піцерії, помпезні будівлі з чудовим краєвидом ідеально підходять для споглядання краси південних людей і природи. Трохи затримавшись там, варто вирушити в бік Великого каналу, що тягнеться від моря до торговельних кварталів. Паралельно з ним – основні вулиці для шопінгу і романтичних прогулянок.
Фото exploreitaly.com
Якщо Італія вам набридне, не пропустіть нагоди відвідати церкву святого Спиридона. Цей сербський шедевр виконано у багатому візантійському стилі. Особливої уваги заслуговує внутрішня мозаїка, ну і добре знайомий православним туристам запах ладану.
Фото brusselsdiplomatic.com
Переслідує Трієст і запах Австрії. Крім невловимого, австрійці залишили після себе не тільки безліч автентичних таверн і барів, але і величний замок Мірамаре.
Фото borgosanrocco.eu
Цей білосніжний красень, котрий розкинувся на відстані 8 км від центру, слугував резиденцією ерцгерцога Максиміліана. Господар був неабияким мандрівником і натуралістом, тому практично все, що росте в саду і на території резиденції – привіз із далеких країн і посадив особисто.
Занурюємося ще «глибше в історію», і ось ми вже оглядаємо руїни Римського театру, якому понад 2 тисячі років. Розкопали арену відносно недавно, 1938 року, тому рештки продовжують вивчати. Уже встановлено, що для публіки там влаштовували не лише театральні вистави, а й справжні гладіаторські бої. І відбувалось усе це просто на березі моря. Нині лінія води змістилася, і з трибун її не видно...
Завершальний акорд з програми «подивитися обов'язково» – трамвайна лінія Опічіна. Подорож у справжнє альпійське село Віллу Опічіну відбувається у затишних вагончиках, середній вік яких перевищує 80 років. На деяких ділянках ці невтомні трударі рейок перетворюються на фунікулери, яким піднятися вгору допомагає маленький локомотив. Маршрут починається на площі Обердан, а вагони вирушають кожні двадцять хвилин із сьомої ранку до восьмої вечора.
Фото pinterest.com
І, звісно, не можна не згадати, що Трієст був улюбленим містом Джеймса Джойса. Саме тут він написав свій головний роман «Улісс». І нехай головний герой твору подорожує по Дубліну, Трієст – по-модерністському складний, багаторівневий «читається» між рядків. У центрі міста декілька будинків-музеїв, де жив і творив великий письменник. Відшукати їх нескладно, та це вже ваше завдання – Outlook дав наводку, а ось Одисеєм кожен має стати самостійно.
Корисна інформація:
Добиратися найближче з аеропорту Ronchi dei Legionari, що за 33 км від міста. Він приймає міжнародні рейси з Лондона, Мюнхена та італійських міст. Автобуси від терміналу до центру Трієста їдуть близько години і коштують 3-4 євро, таксі – 60.
Варто вибрати час, щоб відвідати місто у жовтні, коли тут відбувається масштабна вітрильна регата «Барколана».
Фото beblue.it
Місцеві жителі, особливо дорослі, практично не знають англійської. Зате німецька вельми поширена. У балканських районах непогано розуміють російську. Але все ж обов'язково запасіться італійським розмовником.
У Трієсті зберігся один з небагатьох роздільних пляжів: чоловіки з одного боку, жінки – з іншого. А взагалі місцеві кажуть, що в місті «багато моря, однак мало пляжів».
Головне фото picfair.com
