RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  Персональний казкар для туристів: потерти чи померти?

Персональний казкар для туристів: потерти чи померти?

Плескати в долоні, терти статуї чи обходити предмети п'ять разів проти годинникової стрілки – чого тільки не роблять туристи, аби прискорити виконання заповітного бажання. Бодай раз пережити подібне доводилося кожному. За загальну суму монеток, кинутих у фонтани та водойми за все мандрівницьке життя, купити машину, може, і не вдасться, та на велосипед вистачило б точно. Здійснювати безглузді вчинки та викидати гроші на воду змушують місцеві перекази й туристичні гіди. Напевно, при влаштуванні на роботу головний критерій відбору – вміння вигадувати історії, котрі не поступаються за масштабом фантазії Шарля Перро та братів Грімм...

Щоби щось отримати – треба щось потерти. Найпопулярніший гідівський міф. У львівської скульптури Никифора Дровняка до блиску відполіровані дві частини тіла – піднятий догори палець і ніс. За тамтешніми легендами, які повторюють екскурсоводи, треба загадати бажання й доторкнутися до цих елементів – воно обов'язково справдиться. При цьому, хто такий Никифор, чим він прославився та чому має повноваження виконувати загадане, мало кого цікавить. Знав би увічнений у бронзі художник, що гостям потрібен лише його палець, а не творчість і біографія, напевно, попросив би скульптора підняти вгору не вказівний перст...

Фото tourism-book.com

Те, що потрібно неодмінно потерти-помацати, розкидано майже по всіх локаціях, що збирають мандрівників. У Парижі – це мости через Сену. У Будапешті – перо монаха Анонімуса, котрий написав історичну працю "Діяння угорців", а вона має важливе значення для історії народу. У Стокгольмі гладять по голові та кладуть монету біля крихітної скульптури «Хлопчик, який дивиться на місяць».

Фото skaznov.livejournal.com

Найменший монумент у Швеції створив Лісс Ерікссон, який втілив самого себе, прокоментувавши: «...Я пам'ятаю, як це було: коли не можеш заснути, і світить місяць. Тоді сідаєш на ліжку в холодній кімнаті, зіщулившись, і дивишся…»

Для тих, хто марить палким коханням, теж існують свої точки талану. Наприклад, у прославленій Шекспіром Вероні просити найважливішого почуття йдуть до пам'ятника Джульєтті. Монумент стоїть у дворику, де, за рішенням автора, і жила героїня. Блищить у нього не палець, і навіть не ніс, а... груди.

Фото horoscope.sanook.com

Саме цю частину екскурсоводи радять потерти, щоб зустріти велике, чисте й головне – взаємне. Але всі засвоїли шкільну програму та пам'ятають, чим закінчилася книжкова love-story... Подібна магія «здійснення мрій», на думку гідів, витає також над Бруклінським мостом, що у Нью-Йорку. Але, сподіваюся, ви вже ознайомилися з деякими його особливостями? Якщо ні – читайте Міст на той світ і вирішуйте самі, чи доречно тут просити про кохання...

Окрім нестачі прекрасних почуттів, проблема номер два багатьох людей – дефіцит грошей. Чарівним чином поліпшити матеріальний добробут пропонують у Єгипті. Кілька разів мені доводилося чути історії від відвідувачів Музею фараонів просто неба. Рецепт набуття багатства від місцевих гідів: потрібно знайти серед експонатів статую жука-скарабея, якого тут шанують як священну комаху, та обійти її кілька разів. Сім, три чи тридцять три рази, проти або за годинниковою стрілкою – для кожної групи своя система, яку оголосить ваш гід. Особисто мене дивує, чому учасників таких хороводів не бентежить, що уславлений єгипетський скарабей у нас – звичайний жук-гнойовик...

Зізнаюсь, стати жертвою гідівської міфології мало не довелося і мені. Добре, що здоровий глузд і сором перед іншими людьми виявилися сильнішими, ніж захопливі історії екскурсовода. Так ось, один з провідників нашої групи розповів, що треба тричі обійти велику піраміду Лувру, неодмінно босоніж, і тоді привабливість збільшиться в сотні разів. 

Фото media.architecturaldigest.com

Знайти логіку в цьому було доволі непросто, але деяких туристок це не збентежило, як, утім, і те, що більше ніхто такого не робить. Кінець жовтня та вологість після нещодавнього дощу перепоною також не стали. Довірливі дами бігали навколо споруди, змушуючи очі згрупованих поруч китайських мандрівників помітно розширюватися. А гід-жартівник тим часом стояв осторонь і довго сміявся.

Матеріали за темою: Лувр та Біг-Бен – для слабаків. Найбільш екстримальні екскурсії і маршрути

Одну з історій про те, як творяться міфи екскурсоводів, розповіла мені знайома, котра працювала в Туреччині. У її обов'язки входило зустрічати туристичні групи в аеропорту і супроводжувати їх до готелів. Тож усю дорогу до призначеного місця їй доводилося розповідати історію турецьких міст, правила поведінки на відпочинку та інше. При цьому говорити треба так, щоб цікаво було і бабусям, і онукам. Так і тривало, поки свої місця в автобусі не зайняла сім'я, котра складалася з вічно всім незадоволеної дружини-диктатора, чоловіка-підкаблучника і трьох надзвичайно примхливих дітей, які кричали всю дорогу «мені нууууудно!» Щоб якось втихомирити всіх чотирьох (чоловік був спокійний), знайомій довелося вигадати історію про те, що незабаром вони проїжджатимуть через тунель, який виконує бажання. Але треба в абсолютній тиші півгодини до того місця повторювати подумки задумане. А заїжджаючи в «темний коридор», за командою підняти обидві руки та кричати, поки автобус знову не виїде на світло. Почувши про шанс на отримання бажаного замовкли всі, у тому числі й гучна сімейка. Наблизившись до тунелю, за вказівкою гіда і старі і малі дружно заволали, чим викликали у всіх, хто знав про вигадку, напад нестримного реготу, що ледь не перекрив звук колективної «медитації».

Вам это будет интересно:
На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу
Досвідчені туристи вважають: найпевніший спосіб швидко пройнятися чужою культурою – скуштувати страви місцевої кухні. Щоб не розгубитися при виборі наїдків і заощадити дорогоцінний час для їжі духовної, OUTLOOK радить вам найкращі місця вуличної гастрономії із семи точок земної кулі.
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Чумова пошта. Курйози доставки
Далекого вже 1920 року влада США ухвалила дивовижну постанову – заборону на… пересилання дітей у посилках. Мабуть, в XXI столітті це рішення виглядає дико, проте майже 100 років тому до нього поставилися з розумінням, а це значить, якісь дбайливі батьки все-таки відправляли своїх чад у бандеролях... Ми говоримо про курйози, котрі трапляються в роботі пошти.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Інсбрук – казкове місто в обрамленні Альпійських гір
Тірольська місцевість Австрії надзвичайно самобутня. Тут своя кухня і навіть своя манера співу, а багатовікова історія відмінно поєднується з природними красотами і спортивними об’єктами. Пік різноманіття – невелике гірське містечко Інсбрук. Це адміністративний центр Тіроля, а також одне з найчистіших місць у Європі...
Швейцарія: банки, шоколад та армія
Ні для кого не секрет, що наш світ сповнений парадоксів. Outlook намагається в них розібратися, тому сьогодні ми розповімо про збройні сили найбільш мілітаризованої країни світу, яка при цьому вже понад два століття ні з ким не воює. Наш матеріал про армію Швейцарії.
Листівки з Болгарії
Озброївшись закордонним паспортом та гарним настроєм, вирушайте на у так зване «ближнє зарубіжжя» - Болгарія - саме та країна, де старовинна архітектура вдало поєднується із розслабляючим морським бризом. Не вірите? А от OUTLOOK впевнений, що Павло Хоменський через свої світлини зможе вас переконати! Яскрава, по-своєму велична Софія - це must see! Гайда з нами!
Фіджі: подорож до романтиків-нащадків людожерів
Гостинність місцевих – ось що відразу ж дивує на Фіджі, а особливо враховуючи те, що всі вони – нащадки канібалів. На щастя, приготування їжі з людського м’яса вже кілька століть як не практикують. А ось стравами, наприклад, зі смаженого кажанка тут зовсім не гидують і охоче діляться рецептами з туристами.
Закрыть
Outlook facebook page