Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Починається трудовий літопис Таїланду з виробництва шовку. Досвід, звісно, колосальний – перші волокна було виявлено ще три тисячі років тому. Скільки води сплило відтоді і скільки народів змінювали один одного. А нехитру, однак неймовірно трудомістку технологію немов законсервували.
Читайте також: Килимами вистелена дорога до Азії
І донині тайські ткалі плетуть шовкові нитки на доісторичних верстатах, працюючи не більше 4 годин на день. Навіть за такий короткий проміжок часу вони неабияк втомлюються, виробляючи всього метр тканини за 60 хвилин. Адже для того, щоб витягти найтонші нитки з кокона шовкопряда і намотати їх на верстат, потрібні надзвичайна концентрація і посидючість.
Фото cntraveler.com
Відбиток давнини несе на собі й національна кераміка. Уже понад 700 років тайський посуд не втрачає популярності серед покупців далеко за межами країни. А вироби, виконані за найстарішою технологією
сангкхалок, зводять з розуму колекціонерів з усього світу. Сучасні гончарі в Таїланді намагаються не зраджувати класичних канонів, запроваджених їхніми пращурами, і розписують кераміку так само щедро та мальовничо.
Фото backpackerswanderlust.com
Особливий підхід тут мають до дизайну інтер'єру. Традиційні тайські меблі виконано з найдорожчого сорту дерева у світі – тику, який цінується за довговічність і стійкість до корозії. Цей матеріал називають «зеленим золотом», а майстри порівнюють його зі слоновою кісткою, бо завдяки високій щільності поверхню можна покрити найтоншим вишуканим візерунком. Крім меблів, тик широко застосовують для створення настінних панно, «об'ємних картин».
Фото nongnit.net
Такий витвір забирає не тільки багато часу у його творця (інколи декілька місяців), але і нервів, адже найменша помилка безповоротно зіпсує всю роботу.
Різьблення по милу. Фото lonelyplanet.com
Якщо ви хочете облаштувати своє гніздечко по-тайському, вам знадобляться ще декілька виробів від місцевих умільців. А саме плетені меблі і доріжки з бамбука чи ротанга, дерев'яні прикраси, скриньки, оздоблені глазур'ю. Тож у даному разі всі шляхи ведуть не до Риму, а в Чіангмай – друге за значимістю місто Таїланду і негласну столицю ремісників. Недарма його символом вважається різьблений слоник, а також легендарна парасолька з паперу Са, котра захищає від жуків і термітів.
Фото channelnewsasia.com
У Чіангмаї ви зустрінете чимало майстерень, де працюють ювеліри, склодуви, теслі, ткачі. Індустріальний подих останніх століть мало торкнувся їх, народний промисел перебуває під державним захистом. До того ж місто ще 100 років тому було практично недосяжним – дістатися сюди, точніше продертися можна було або на слонах через щільні джунглі, або складним водним шляхом. Тож вплив іззовні був украй обмежений.
Фото xotours.vn
Ремесла Півдня мають свою специфіку, тут зосереджені ювеліри і карбувальники. Коштовне каміння (сапфіри, рубіни) добувають у Чантабурі та Канчабурі, після чого везуть для огранювання до Бангкока. Окрема тема – виробництво перлів. Найбільше ферм зосереджено на Пхукеті, який так полюбляють вітчизняні туристи. Там-таки можна поспостерігати за еволюцією перетворення намистинки у мушлі молюска на перламутровий камінчик.
Фото klook.com
Ще Південний Таїланд уславився особливою технологією карбування чорненого срібла. Майстри заповнюють простір між візерунками на предметах металевим сплавом, унаслідок чого утворюється гладеньке, чорно-золотаве тло. А в провінціях Крабі та Аюттайї кують національні мечі на втіху всім фанатам холодної зброї.
Головне фото pinterest.com
