Гульнути в... Пакистані!
Адже її населяють нащадки однієї з найдавніших цивілізацій. Сьогодні це друга за чисельністю мусульманська країна, у якій проживає близько 190 мільйонів осіб зі своїми традиціями і звичаями.
За роки в Пакистані багато чого трансформувалося, та давні звичаї збереглися донині. Невеликий дардський народ калаші, сусідуючи там здебільшого з ісламізованим населенням, і в наші дні сповідує язичництво. Прості в звичках, але мудрі в життєвих питаннях, ці люди з особливою старанністю оберігають самобутність своєї культури. Любов калашів до танців та музики породила велику кількість свят. Найяскравіший з них – Джоші. Він відзначається 14 і 15 травня і знаменує собою прихід весни. У ці дні будинки прикрашають живими квітами, чоловіки вдягають нове вбрання, а жінки – ще й яскраві важкі аксесуари. Під час фестивалю прийнято доїти велику рогату худобу, після чого обмінюватися з сусідами і друзями молочними продуктами. Увечері все плем’я вирушає на схили пагорбів для продовження торжества.
Поруч з язичницькими прекрасно уживаються і сучасні свята. Зокрема, фестиваль поло на перевалі Шандур. Проводиться турнір в перший тиждень липня з 1936 року. Традиційно в ньому беруть участь дві команди – з долин Читраль і Джилгіт. На час події на березі озера Шандур виростають довгі торгові ряди і наметове містечко. Продавці наполегливо пропонують туристам найрізноманітніший товар у надії наварити прибуток на багатих іноземцях. Дістатися до Шандура досить складно – не кожен витримає дводенний шлях гірським серпантином, зате прекрасні пейзажі і захоплююча гра в поло стануть гідною винагородою.
Фото paktourtravel.com
Ми вже згадували, що практично все населення Пакистану сповідує іслам. Не дивно, що релігійні свята тут особливо шанують. Один з них – Ід-уль-Аза, або Курбан-байрам, відзначають на згадку про жертвоприношення пророка Ібрагіма. Готуватися до нього починають заздалегідь, аби все встигнути: купують козлів, чіпляють на них розкішні дзвіночки, наряджають стрічками, гарненько відгодовують і дають нагулятися. А от коли настає Ід-уль-Аза, їх приносять у жертву. Причому роблять це скрізь: на тротуарах і площах, у дворах і парках. Чоловіки з величезними ножами бігають у закривавлених фартухах, на деревах висять туші, звідусіль чуються крики тварин.
Це триває протягом всього дня, а надвечір вулиці наповнюються манливим ароматом смаженого м’яса. Пакистанці вдягають свої найкращі вбрання і всією родиною збираються на трапезу. Свято триває три дні – золотий час для бідних і жебраків, які злітаються звідусіль. Місцеві злидарі знають, що в Ід-уль-Аза прийнято накривати столи для тих, хто не може собі цього дозволити. Біля багатих будинків розбивають шатра, у яких вони можуть розраховувати на наїдки.
Молитва під час Курбан-байрама в мечеті Сунехри на Саддар-роуд у Пешаварі
Ще одне мусульманське торжество – Ід аль-Фітр, на честь закінчення Рамадану, відзначають з особливим розмахом. В останні кілька днів священного місяця пакистанці відправляються в рейд по магазинах за подарунками близьким, продуктами для святкового столу і обновками. Найбільшою популярністю користуються торти – попит на них просто зашкалює, в кондитерських збираються довгі черги. Прикрашені блискучими яскраво-зеленими, жовтими і синіми браслетами, куполами і фресками мечетей, торти для Ід аль-Фітр більше нагадують витвори мистецтва, аніж їжу. Напередодні події Пакистан перетворюється на величезний мурашник, де кожен займається своєю справою. На вулицях встановлюють світлові декорації, накривають столи для вечірнього розговіння – скрізь панує святкова метушня.
Фото aljazeera.com
Фото dawn.com
Якщо ж ви опинитеся в Пакистані наприкінці лютого або на початку березня, то радимо не пропустити національне шоу коней та великої рогатої худоби Сіндх. Традиційно воно проводиться в торговому центрі Fortress Stadium, у другому за величиною місті країни Лахор. Крім учасників виставки, сюди приїжджають місцеві жителі й численні туристи, щоб подивитися на цей парад тварин. Родзинка шоу – танці на конях і верблюдах, водевіль за участю акторів-каскадерів і виступ військового оркестру.
І наостанок кілька слів про торжество весни Холі. Хоча його вважають традиційним індійським святом, у Пакистані він також є одним з найулюбленіших. Фестиваль кольорів, як його ще називають, символізує закінчення зими і пробудження природи після сплячки. На два дні вулиці перетворюються на різнобарвні плями. Західній людині, яка опинилася в Пакистані під час Холі, може здатися, що вона потрапила на карнавал – барвисті колони людей, які рухаються під звуки барабанів і пісень, посипаючи один одного фарбувальними порошками, справляють сильне враження. Свято настільки яскраве й захопливе, що його перейняли і європейські країни, а навесні 2013-го Холі вперше провели у Києві.
Фото pakistantourntravel.com
Фото parhlo.com
Головне фото patelbros.com
