RU  UK  EN
Статьи  >  Напиши  >  Ми там були: Сопот

Ми там були: Сопот

Автор: 03.05.2020 | подорожі, Польща
Балтійське узбережжя Європи не може похвалитися теплими водами і довгим пляжним сезоном, однак це не заважає йому бути популярною курортною зоною. Безліч прибережних і затишних містечок приваблює туристів передусім свіжим і цілющим повітрям, а також можливістю «полікувати очі», дивлячись на холодне море та неймовірні пейзажі.

Усі ці переваги повною мірою має і Сопот – головний балтійський курорт Польщі.

40-тисячний Сопот, заснований як село ще в VII столітті, входить разом із Гданськом і Гдинею до польської міської агломерації Труймясто, що перекладається як Потрійне місто. І якщо Гдиня і Гданськ – промислові, фінансові та адміністративні центри, то Сопот, котрий географічно розкинувся між ними – приємна рекреаційна зона, де можна відновити сили й налаштуватися на повільний ритм містечка біля моря. Вигідне розміщення – всього якихось двадцять хвилин їзди і від Гданська, і від Гдині, а також від міжнародного аеропорту імені Леха Валенси, що обслуговує регіон, – робить Сопот з його пляжами, пам'ятками і променадними маршрутами обов'язковим must-visit містом північної Польщі. Здається, воно просто не може не сподобатися, адже, з одного боку, Сопот увесь можна оглянути й вивчити буквально за день, а з іншого – тут добре можна провести навіть цілісіньке літо, щодня знаходячи щось нове.

У чому ж секрет? Може, в чайках, які постійно кружляють і горлають над потягом, коли той ще тільки підбирається до Сопота? А може, в прекрасних широких пляжах, які розтяглися на багато кілометрів, де, напевно, ніколи не буває тисняви, і всі можуть розслабитися? Або взагалі головна фішка Сопота – зовсім і не море, а культурна складова, адже тут регулярно відбуваються наймодніші музичні фестивалі та оpen air-вечірки, на які з'їжджаються тусовщики з усієї Європи. Мабуть, істина, як завжди, десь посередині, і місто гарне тим, що всім відкривається по-своєму. У кожнім разі знайомство з ним практично всі починають однаково – з дивовижної пішохідної вулиці Bohaterow Monte Cassino, яка простягається від залізничної станції аж до моря.sopot (8).jpgФото sopot.pl

Саме на ній зосереджено найцікавіші магазини, ресторани та готелі. Місцеві дбайливо зберігають традиції і передають бізнес з покоління в покоління. Чимало антикварних крамниць і кав’ярень працюють уже понад сто років, хоча й атрибути нового часу з його транснаціональністю тут також представлені точками зі смачними кебабами, пластиковими фаст-фудами та мас-маркет бутиками. При цьому десь між брендами і вивісками, що їх зустрінеш сьогодні в будь-якому туристичному місті світу, якщо постаратися та зазирнути всередину вулиці, її підворіття і внутрішні дворики, можна натрапити на типові польські заклади з простою, однак вельми смачною кухнею і крамничками з цікавим хенд-мейдом.sopot-pier2-min.jpgФото ourpoland.com

Головний сувенір із Сопота, безумовно, вироби з бурштину. Ця скам'яніла смола – важливий природний ресурс польського балтійського узбережжя й національна гордість, тому продажі туристам – це найважливіша стаття доходу як великих мануфактур, так і маленьких майстерень. Не купити гарні сережки або кольє, напевно, не вийде, тому чоловікам варто бути готовим до того, що їхні супутниці обов'язково витратять час у Сопоті на вибір і примірку. Що ж до цін, то вони цілком демократичні, ювелірна продукція стартує від 3-5 євро за одиницю, тому на будь-яку кишеню можна знайти щось до смаку.Fotolia_84093369_Subscription_Monthly_M-1674x1080.jpg
Фото nordicexperience.com

Читайте також: Золото Балтики. У їхніх жилах тече бурштин

Обійшовши туди-сюди та поперек Bohaterow Monte Cassino, вибираємося нарешті до моря, й особливо до головної окраси місцевого пляжу – знаменитого пірса, котрий нині названо ім’ям Іоанна Павла Другого. Зроблений з дерева ще 1827 року, він офіційно вважається найдовшим на всьому Балтійському морі. Прогулянкова частина простягнулася на 512 метрів. Окрім пішохідної складової, пірс також призначений для швартування яхт і водних таксі. До речі, в купальний сезон, який є досить коротким (з липня до половини серпня), з пірса стрибають у воду, щоб поплавати, бо вважається, тут, на півкілометровій відстані від берега, вода значно більше збагачена йодом та іншими корисними елементами. Адже Сопот – це ще й здравниця, популярна з XIX століття серед східноєвропейської аристократії.Sopot.jpgФото arunastravelphotography.com

У центральній частині міста і на його околицях раз у раз натрапляєш на старовинні пансіонати, фешенебельні готелі та будинки відпочинку, де традиційно любить зупинятися поважна публіка. Цілюще повітря, вправні масажисти, водні процедури, високоякісні морепродукти й зелені зони допомагають боротися з багатьма недугами, тому медичний туризм тут теж поширений. Одного погляду на легендарний п'ятизірковий Гранд-готель, звернений фасадом до моря, досить, щоб замріятися про приїзд до Сопота в солідному віці поправити здоров'я. Навіть лікарні, побудовані в соціалістичний період, коли в Польщі не було заведено шикувати, тут, в оточенні старовинних вілл, садиб і готелів, мають доволі ошатний вигляд. Вони переважно зосереджені в зелених зонах міста, осторонь від галасливої Monte Cassino, тому відвідини парків – теж обов'язкова програма, благо, вони досить компактні та своїми стежками так чи інакше виведуть вас назад до пляжів і моря. Улітку там особливо приємно гуляти й ховатися від пекучого навіть на півночі сонця. Любителям природи і музики неодмінно сподобається Лісова опера – музичний майданчик, котрий вміщає п'ять тисяч осіб і відомий своєю прекрасною акустикою. Хто шанує історію і природу, відвідайте Городище в Сопоті – унікальний археологічний комплекс, відкритий німецькими вченими перед самою Другою світовою. Розкопки тут тривають донині.Sheraton_Sopot_Hotel.jpgФото arunastravelphotography.com

Вибираємося з паркових зон і знову вирушаємо гуляти міськими вулицями трохи вбік від центру. Наша мета – вулиця Grunwaldzka 1-3, де стоїть місцевий столітній маяк. Уже давно його не використовують за призначенням, в комуністичні часи він навіть встиг побувати частиною лікарні, хоча на початку XX століття без його функціонування про судноплавство не могло бути й мови – маяк освітлював шлях на цілих 12-15 кілометрів, блимаючи кожні чотири секунди. Він добре зберігся і сьогодні працює як туристична локація з чудовим оглядовим майданчиком. Серед архітектурних пам'яток він посідає в Сопоті друге місце після «Кривого будиночка» – дива інженерії вже XXI століття. Його звели 2004 року, і завдяки незвичайному дизайну споруду відразу вподобали як місцеві, так і туристи. Там працює ресторан та офіси двох радіостанцій – начебто нічого особливого, та ця «глючність» не дає жодного шансу пройти повз нього і не сфотографуватися.d198b6d4d450ff16d775e8ed3b6e22a2.jpgФото arunastravelphotography.com

Напевно, біля «Кривого будиночка» (головне фото) неподалік вокзалу можна й закінчувати прогулянку Сопотом, якщо ви приїхали сюди всього на день з Гданська та поспішаєте на вечірню електричку. Та якщо доля закинула вас сюди на довше, як ми й казали на початку, нудьгувати не доведеться, причому навіть узимку. Можна поблукати численними галереями та музеями, наприклад, зазирнути в музей Сопота й дізнатися, як жило й розвивалося місто протягом своєї довгої історії. Якщо приміщення не для вас – можете прогулятися вздовж берега та дійти до рибальського села, де на вас чекатимуть затишні будиночки й симпатичні таверни зі свіжою рибою. Упродовж року працює аквапарк і велоінфраструктура. Зручними велосипедними доріжками можна дістатися того ж таки Гданська чи Гдині за годину або накручувати колеса ровера в розкішному Північному парку, який розтягнувся вздовж моря на п'ять кілометрів. Загалом, непогано для сорокатисячного містечка, погодьтеся.5534999.jpgФото booking.com

Головне фото polsha24.com

Вам это будет интересно:
Істина в зерні, або Кава по-польському
«Франція», «Італія», «Венеція» – такі назви дістали відкриті іноземцями ресторанчики, з яких почалася кавова біографія Польщі. Жителі країни стали одними з найперших гурманів у Східній Європі, котрі оцінили смак та аромат незвичайного напою. Про те, що нове джерело задоволення виготовлене з плодів дерева, яке колись росло в Ефіопії у дикому вигляді, тоді мало хто знав.
Історія однієї вулиці: Проспект Багдад у Стамбулі.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
ВІДЕО: Старенька Братислава
Не поділитися з нашими улюбленими читачами враженнями після відвідин Братислави OUTLOOK не може. Площа Братислави всього 368 квадратиних кілометри (для порівняння: Київ - 839 кілометрів квадратних), а до 1936 року між Віднем та Братиславою курсував трамвай, який сполучав два неймовірно чудових міста. Детальніше - дивіться у відео.
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт...
Гадамес: Квітучий оазис найвідомішої пустелі
П’ятдесятиградусна Сахара – одне з найвідоміших місць на планеті, більша частина якого абсолютно не придатна для життя. Утім, сьогодні ми вирушимо саме в її піски, щоб побачити неймовірне місто Гадамес, чиї жителі тисячоліттями виживають серед тутешньої спеки і надають усім, хто цього потребує, такий необхідний притулок.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Гданську
Сьогодні ми безсоромно витрачаємо наші улюблені 10 доларів в головному місті польського Помор'я - Гданську. Що ми можемо собі дозволити в цьому туристичному, промисловому і адміністративному центрі північної Польщі, а що ні - далі в OUTLOOK.
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Посольства відзначили Європейський день мов-2020!
Рада Європи спільно з Європейським Союзом оголосила 2001 рік роком Європейських мов, який став дуже успішним у всіх 45 країнах-учасницях. Цього року посольства, акредитовані в Україні, а також їх культурні центри, організували онлайн та офлайн заходи для всіх охочих долучились до розуміння культури через мову.
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія. Частина 2
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Закрыть
Outlook facebook page