RU  UK  EN
Статьи  >  Напиши  >  Азербайджан зсередини: велике і мале сватання

Азербайджан зсередини: велике і мале сватання

Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.

Якщо ви коли-небудь бодай трохи виявляли інтерес до будь-якої східної культури, у вас напевно виникало питання, як у сучасному світі на Сході молоді люди створюють сім’ї? Багато хто й досі вважає, що шлюби будуються не на коханні, а на розрахунку, і почасти вибір супутника випливає із суворих вказівок батьків. Незважаючи на стрімкий розвиток всіх сфер життя, в Азербайджані збереження багатовікових традицій і дотепер не відходить на дальній план. Кожен етап життєвого шляху людини будується на певних устояхі порядках, але вибір наречених все ж супроводжується свободою. Винятком можуть бути села. Звісно, навіть у містах все не настільки по-європейськи, і жити разом до весілля вважають ганебним. Кохати можна, але все слід робити згідно з традиціями. Без благословення батьків шлюб створювати не можна, більше того, перш ніж стати офіційно чоловіком і дружиною, молодята мають пройти близько десяти стадій різноманітних обрядів у неодмінному порядку.

Першою сходинкою на шляху до весілля є сватання, котре відбувається у два етапи. Спочатку у будинок дівчини делегують двох-трьох жінок (почасти це мати нареченого і дві близькі родички), мета яких – розвідати обстановку, натякнути про наміри і, звичайно ж, максимально розхвалити нареченого перед сім’єю дівчини (про наречену зазвичай до того часу делегати знають практично все). Kiçik elçilik (мале сватання) – це своєрідна пропозиція руки і серця, тільки на відміну від європейської культури вона відбувається за участі старшого покоління. Після того, як жінки дійшли згоди, у хід вступає чоловіча дипломатія. Батько дівчини не відразу дає згоду стороні нареченого. Саме він питає думку своєї дочки, і мовчанням вона висловлює позитивну відповідь чи навпаки. У старі часи свати мали приходити в дім дівчини по кілька разів. З цього приводу в народі існують приказки: “Qız qapısı – şah qapısı, yüzü gələr-biri aparar” («Двері дівчини – двері шаха, постукає багато хто – одному відчинять»), “Qız ağacı – qoz ağacı, hər gələn bir daş atar” («Дерево дівчини – горіхове дерево, кожен може кинути камінь»); “Qız yükü – duz yükü” («Дівоча поклажа – поклажа солі»).2.jpgФото worknet-3.ru

Якщо все йде за планом, то справа переходить на наступний етап – böyük elçilik (велике сватання), в якому беруть участь вже чоловіки (глави двох сімейств і їхні близькі родичі). Заздалегідь визначають день, жінки накривають на стіл з пригощаннями. До кінця вечора після бесіди на нейтральні теми сторона нареченого плавно переходить до суті і викладає свої наміри: «З іменем Аллаха і його посланника Мухаммеда (мир йому) просимо руки вашої дочки для нашого сина». За згоди на стіл подають чай з пресованим цукром, батько нареченої особисто опускає шматочки цукру в склянки гостей, промовляючи фразу: “Ağzınızı şirin edin” (“Усолодіть свои уста»), «Нехай Аллах благословить молодят». Ті, хто сидять за столом, кажуть: «Амінь». Якщо батько дівчини має намір відмовити стороні нареченого, як знак він просто пригощає гостей чаєм без «солодкого жесту».c3a7ay.jpgФото cetinbayramoglubaku.wordpress.com

У разі позитивної відповіді всі починають вітати молодят. Свати просять батька дозволити дочці вийти до гостей і пригостити їх чаєм. Цей обряд прийнято називати «həri», що у перекладі означає «так».

Головне фото автора

Вам это будет интересно:
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Не зламай язика. Найбільш складні діалекти світу
Кажуть, чим простіше, тим краще, але чи так це? Ми знаємо, що не всі народності сповідують цей принцип. OUTLOOK знайшов найбільш дивніі, складні і важко вимовляючі мови світу і хоче поділитися цим з читачами.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Йодль – музика австрійських гір
В Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Кров. Гроші. Пір'я
Дана розвага під суворою забороною майже у всіх країнах світу. Але любителів півнячих боїв це не зупиняє. На напівлегальні змагання завжди збираються повні зали або двори, залежно від того, де проходять криваві пташині поєдинки. Глядачі буквально смакують те, як пернаті рвуть один одного на шматки, без жалю до себе і суперника.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Замурзані аристократи
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Закрыть
Outlook facebook page