RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Життя амішів: щастя у простих речах

Життя амішів: щастя у простих речах

Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.

О дивовижний старий світ!

Щоб збагнути, звідки вони все-таки взялися, повернімося у минуле. Отже, надворі сімнадцяте століття. Моря борознять піратські судна, у палацах плетуть інтриги, Рембрандт малює, у великих містах ставлять опери і балети. Ньютон свариться з Гуком, а «християнський світ» нарешті перетворюється на «Європу». Революція в умах, науці і культурі. Уявили? Ось тут історія амішів і розпочалась.

Фото cont.ws

Поки Галілео вкотре намагався довести, що планета кругла, а землями Старого Світу на повну крокував прогрес, такий собі проповідник із Ельзасу вирішив:все мені дозволено, та не все корисно. І як чоловік суворих поглядів і твердих переконань негайно заснував власну церкву. Вона, варто зауважити, не просто шанувала закони Писання, а й дуже ревно їх дотримувалась, при цьому тлумачила Біблію не інакше, як буквально. Людям це сподобалося. Оскільки при народженні проповіднику було дано ім’я Якоб Амман, його послідовників стали називати амішами (або амманітами – кому що ближче), а церкву - амішською. Прибічники суворого вчення розселилися по всій Швейцарії і Ельзасу, ведучи тихе життя фермерів… поки до влади не прийшов ЛюдовикXIV. Монарх був налаштований рішуче: найперше він розпочав війну, потім приєднав Ельзас до Франції і вирішив, що амішам не місце на цьому «святі життя» й прогнав їх – куди б ви думали? За океан – у Новий світ. Так вони, власне, в Америку й потрапили. На сьогоднішній день більшість амманітів осіли у Пенсильванії і на півночі Канади. Через більш ніж три століття двісті сімей емігрантів перетворилися на трьохсоттисячне населення, а єдина течія розділилася на вісім. Найбільш відома й канонічна з них – аміші старого обряду. Про них і піде мова.

Фото share.america.gov

«Бо я навчився бути задоволеним тим, що у мене є»

Дороговказною зіркою для цих людей є Орднунг (інкша кажучи, Правила Церкви). Він контролює практично все життя общини. Оскільки «правильний» старообрядець «навчився бути задоволеним тим, що в нього є», сучасні технології у поселеннях неприйнятні або дуже обмежені. Наприклад, ви не побачите жодного аміша зі смартфоном, зате у дворах можете помилуватися телефонними будками для важливих вихідних дзвінків – займати лінію, базікаючи одне з одним цілими ночами, у них не прижилося. Аміші також обходяться без мережевої електрики, автомобілів, сільгосптехніки і навіть велосипедів (хоча останні все-таки є, але більше схожі на самокати). Те ж саме з побутовою технікою. Якщо раптом ви побачили в амішському будинку холодильник чи пічку, значить, вони газові або працюють від акумуляторів. В іншому разі винуватця чекає покарання: його уникатимуть або навіть проженуть із общини. Але навіть тут бувають винятки. У низці випадків існує можливість всі ці «неприйняття» пом’якшити, щоб не призводити до страждань. Приміром, інваліди можуть користуватися електричними візками. Єдине, що в них заборонено категорично, так це фотокамери.

Фото amazon.com

Правила Орднунга, звісно ж, вплинули на стосунки старообрядців із суспільством. По-перше, вони не платять податки за соціальними страховками. Адже покладаються виключно на «своїх». Що б не знадобилося амішеві (від побудови нового дому до догляду за стареньким дідусем), община завжди допоможе. По-друге, вони не служать в армії і не захищаються навіть у суді: як буддисти і більшість анабаптистів, аміші за ненасильство. Ну і, по-третє, паспорти цих дивовижних людей без фотографій, що абсолютно нікого не бентежить: старообрядці все одно не покидають межі країни.

Фото sisterrose.files.wordpress.com

Справи сімейні

Чи любите ви селеру? Вони її просто обожнюють. Якщо вам раптом випаде можливість побувати на амманітському весіллі, то доведеться її не тільки скуштувати (як традиційну їжу), але й споглядати у вазах по всьому дому – цього дня селеру використовують як прикрасу замість квітів. Утім, шлюбна церемонія і наступне святкування зазвичай прості. Провівши належні вихідні в гостях у родичів, присутніх на весіллі, молоде подружжя занурюється у побутові турботи: праця і благоустрій нової сім’ї. Цей інститут має дуже велике значення для общини, оскільки саме сім’я забезпечує кожному своєму члену статус, більшу частину освіти і все необхідне для повноцінного життя. Крім того, вважають, що дітей неодмінно має бути багато, бо це вітає Господь.

Фото cont.ws

До речі, щодо дітей. В амішів є своєрідна традиція, котра називається румспрінга. Вона полягає в тому, щоб дати можливість молодому поколінню право вибору:залишатися в общині, сповідуючи спосіб життя і релігію батьків або податися на вільні хліби. У другому випадку будь-які зв’язки з родиною припиняються, і назад повернутися практично неможливо. Утім, підліток може пізнати все те, що дає сучасне суспільство, і вирішити, хоче він хреститися як аміш чи ні? Прикметно: майже всі обирають перше.

Фото renegadetribune.com

Що стосується «відставки», тут порядки також прості: в общинах існують спеціальні «дідусеві будинки», де пенсіонери мають змогу спокійно поселитися разом, отримуючи необхідний догляд і продовжуючи при цьому тісне спілкування із сім’єю. А іноді, якщо є настрій, навіть зазирати на галасливі сільські свята. Чи це не утопія!

Світ мій, дзеркальце…

Тим часом Орнунг визначає не лише домашній статут і правила поведінки членів общини, але й навіть їхню зовнішність. Приміром, чоловіки після весілля зобов’язані відростити бороду, але в жодному випадку не можуть дозволити собі вуса, оскільки це дуже «мілітаристично». Жінки мають виглядати скромно і природно, без будь-якої косметики, а тим більше без прикрас. Навіть обручки не прийняті. Усе тому, що «правильний» старообрядець «вище за мирську метушню». Амішський одяг далеко не пішов від сімнадцятого століття. Він, звичайно ж, домотканий, без усіляких заклепок та іншої яскравої галантереї. Замість цього використовують гачки, а іноді непомітні булавки. Жінки носять однотонні сукні до щиколоток простого крою, фартухи, чепчики чи косинки. А чоловіки – темні брюки, сорочки з жилетами і чорні фетрові капелюхи, щодо довжини полів яких ніяк не можуть домовитися в різних общинах. Як не дивно, такий аскетичний вигляд не лише не приховує, але й навпаки – вирізняє амішів із юрби, слугуючи натхненням для модельєрів. Це, напевно, радує молоденьких амішських дівчат і викликає несхвальне бурчання їхніх батьків.

Фото blogspot.com

Не можна сказати, що всі ставляться до старообрядців добре. Декого лякає закритість общини, дехто вважає їх «небезпечними сектантами» або варварами. А це призводить до інцидентів і конфліктів (наприклад, до закидання візків камінням). Але чомусь, заходячи після роботи в супермаркет, американці передусім шукають продукти, вирощені на екологічних амішських фермах. А, збираючись купити хороший дерев’яний стіл у вітальню, неодмінно поцікавляться, а чи є такий на продаж в амішів?

Фото tuiris.com, fb.ru

Вам це буде цікаво:
Ukrainian Fashion Week: сенсові акценти інсайдерів та учасників
В столиці України відбувся традиційний тиждень моди. Його розклад наповнили 64 дизайнерських бренда, 45 шоу та презентацій, 5 спеціальних проектів і не тільки.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Східний макіяж як традиція: Чарівний погляд з поволокою
Згідно з відомою фразою, схід – справа тонка. І загалом це істина, котра підтверджується навіть в деталях. Через особливості клімату східних жінок об’єднує схожий тип зовнішності, а їхні нації споріднює близькість культур. Тому й ідеали краси у них подібні. Так акцент у східному макіяжі неодмінно робиться на очі. Жінці тут належить бути скромною і вдягатися таким чином.
Граємо в ашички
Альчики, асики, ашички, кажик, бабкию.. У цієї гри багато назв і одна велика любов до неї не одного покоління в Середній Азії. За старими переказами, любив проводити за нею час герой народних казок Ходжа Насредін. Грали в неї султани і купці, прості люди і діти. Для самих маленьких вона була популярною розвагою аж до кінця минулого століття, поки нові технології не витіснили дворові ігри.
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Гастрономічний туризм: через їжу до культури
Не варто поблажливо ставитися до гастротурів як до новомодної вигадки. Гастрономічний туризм – один із аспектів світової науки. Її світило вчений Ерік Вольф, котрий 2001 року заснував Міжнародну асоціацію гастрономічного туризму, твердить: їжа – це квінтесенція нації, її менталітету, характеру і, звісно, історії.
Колоритний континент. Красиві племена Африки
Повсякденне життя африканських племен може видаватися дивним навіть для мешканців цього континенту. І тільки природа і допитливі мандрівники лишаються наодинці з колоритом і незвичністю побуту етносів за межею мегаполіса.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
У Києві вп'яте відзначать Міжнародний день Йоги
Посольство Індії спільно зі школами та студіями йоги в Україні організовують масштабний «Фестиваль Йоги» в суботу, 22 червня 2019 року в Маріїнському парку м. Києва. Давня індійська традиція Йоги є безцінним даром усьому людству, який допомагає досягти єдності між тілом та розумом; думками та діями...
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Індійський чай. Посол Індії розповідає про традиції чаювання
29 травня 2019 року під егідою Надзвичайного та Повноважного Посла Індії в Україні Партха Сатпатхі відбувся вечір, присвячений індійській культурі, кухні та чаю. Метою заходу стала популяризація індійських традицій.
Закрити
Outlook facebook page