День бабака по-швейцарськи: ми відповідаємо за тих, кого прикормили
Дивлячись на угодованих альпійських бабаків, що нишпорять по сумках і кишенях мандрівників, починаєш розуміти, що буття визначає свідомість не лише в людському товаристві, але й у царстві фауни. Ще якихось двісті років тому в гірських тавернах кантону Граубюнден гостей пригощали бабаковим м’ясом, а міцні різці забитих звірків продавали як сувеніри. Побоюючись спалахів чуми, швейцарська влада 1869 року заборонила несанкціонований відстріл бабаків, і відтоді звірки зажили на широку ногу. Кумедно, що у франкомовних регіонах цих гризунів воліють іменувати на німецький штиб – мурмелями, а не мармотами, як у Франції.
Півтора століття ситості і спокою притупили інстинктивний страх звіра перед людиною. Ледве зачувши кроки, мурмелі вибираються з нір випрошувати гостинці – дрібно нарізану моркву, арахіс, капусту і сухарики. Поселяни непогано заробляють на любові до тварин, приторговуючи їжею для мурмелів у придорожніх ресторанчиках.
st.pixanews.com
Найбільші колонії диких бабаків розташовані на шляху від перевалу Фурка до перевалу Грімзель на кордоні кантонів Берн і Вале. Серед скель зручно ховатися від орлів і яструбів, а високогірні луки багаті кормом – хробаками, личинками і коріннями. Наступ цивілізації мурмелів не лякає: вони спритно повертають досягнення прогресу собі на користь, перебираючись із високогір’я в нові поселення вздовж опор підвісної дороги Грінденвальд - Маннліхен і під станцією Шпільбоден. Тямущі звірки зметикували, що хижі птахи бояться фунікулера, а ґрунт біля опор м’якший і податливіший, ніж у скельних масивах.
Найкращий час для знайомства з мурмелями – із травня по вересень. Ранньою весною тварини зайняті шлюбними іграми, а восени активно готуються до анабіозу. До речі, альпійські бабаки відмовляються святкувати друге лютого разом з американськими родичами, продовжуючи спати до кінця березня.
dic.academic.ru
Сім’ї з дітьми можуть поспілкуватися з бабаками у більш цивільних місцях поза підступними гірськими стежками. Найбільш привітні мурмелі мешкають на території гірськолижного курорту Саас-Фе, оточеного грядою засніжених чотиритисячників. У межах курортної зони обмежений автомобільний рух, але до поселення можна доїхати автобусом, котрий вирушає від станції Фісп щопівгодини. Годування бабаків входить у численні програми популярних туристичних маршрутів, приносячи чималі прибутки, тому з тварин тут здувають пилинки. За поведінкою туристів пильно стежить єгер, а спроби зловживати довірою звірків можуть обернутися чималим штрафом. Вражаюча приязність мурмелів оплачена працею кількох поколінь: приблизно півстоліття тому жителі довколишніх сіл почали підгодовувати бабаків, залишаючи підношення біля нір.
static.ngs.ru
Трапеза гризунів – пречудове видовище: пухнастий гурман міцно притискає ласощі передніми лапками і повільно відкушує по шматочку, розтягуючи насолоду. Гарний апетит заразливий, на щастя, в Саас-Фе можна заморити черв’ячка, не відволікаючись від споглядання чарівних пейзажів. Підземний фунікулер стрімко домчить вас до найбільш високогірного ресторану у світі, що застиг на краю льодовика.
Ще одне популярне місце – мальовничий альпійський сад «Ла Ромбертіа», названий на честь французького поета і натураліста Ежена Рамбера. У заповіднику «Рай бабаків» на сонячних схилах гори Роше-де-Не прописалися чотирнадцять видів гризунів, котрим присвячено велику експозицію місцевого зоологічного музею. Вхідний квиток коштує всього 25 євро, включаючи відвідини Центру вивчення бабаків і годування тварин у природному середовищі проживання.
Екскурсоводи дохідливо роз’яснюють повадки мурмелів, так що ви легко порозумієтесь зі звірками, привченими брати підкорм з рук. Атракціон працює до початку зимової сплячки, але служителі парку не кидають своїх улюбленців на поталу хижакам: сонних мурмелів по черзі переносять у спеціально обладнані будиночки із цілодобовим відеоспостереженням. До парку зручно добиратися одноколійкою із Монтре, а більш витривалі туристи можуть почати сходження з Жаманського перевалу на станції Ко. Там можна насолодитися величними краєвидами Савойських Альп, Шильйонського замку і східних берегів Женевського озера, оточених уславленими виноградниками лаво, успадкованими від монахів-бенедиктинців.
У савойських селян із мурмелями особливі стосунки. У неврожайні роки кмітливі звірки рятували від голодної смерті сотні сиріт і дітей бідняків, котрі промишляли вуличними фокусами в сусідніх країнах. У XVIII столітті Німеччину поглинула мода на савоярів – мандрівних артистів із дресированими бабаками. Зворушливий образ безжурного хлопчака у барвистому лахмітті, котрий обіймає клунок із волохатим другом, увічнено для нащадків на знаменитому полотні Антуана Ватто.
st.pixanews.com
Вправність маленьких циркачів справила глибоке враження на Гете: поет побував на виставі 1749 року і після цього переробив п’єсу «Ярмарок у Плундерсвайлері»: ввів у склад дійових осіб нового героя, для якого було написано баладу «І мій бабак зі мною». Через сорок років пісню савояра поклав на музику Бетховен, і відтоді кожен випускник музичної школи відгадає класичну мелодію з перших нот. Між іншим, у наш час теж знаходяться любителі приручати мурмелів – дитинчата бабаків швидко опановують гарні манери і дуже прив’язуються до господарів.
Заглавное фото dic.academic.ru
