RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Ювелірна майстерність Казахстану

Ювелірна майстерність Казахстану

Автор: 13.05.2021 | традиції, Казахстан
У відомому казахському прислів'ї мовиться: «Мистецтво майстра пізнається тільки в золоті і сріблі». Та хай би які вмілі руки він мав, щоб створити справді гідну річ, потрібні працьовитість, завзятість і, звісно ж, сміливість заявити про себе і свій талант. Сьогодні ми розповімо про тонкощі ювелірного мистецтва Казахстану.

Віддавна вважалося, що жінка без прикрас подібна дереву без листя. Задля слави жіночої краси і витонченості трудилися ювелірні майстри, названі зергерами (це слово перського походження в перекладі означає «золото»). З ранку до ночі у їхніх вухах відлунював звук молоточка, яким били по ковадлу, щоб перетворити матеріал на прекрасний виріб.

Найскладнішим і найдорожчим оздобленням був весільний головний убір сакеле, виготовлений з червоного оксамиту, доповнений вставками зі срібла і стрічками, на які було нанизано всілякі коштовні камені. Найчастіше це були корали, покликані захистити від лихого ока, і перлини, які сприяли добробуту. Щоб диво-виріб заграв барвами, майстер витрачав близько року.64334143_2319632441618056_2449421219245288741_n.jpgФото saveig.org

Серед прикрас, які носили незаміжні дівчата, найпопулярніша шолпа. Цей вишуканий аналог сучасної шпильки мав такий вигляд: на ажурній підвісці, яка сріблястими нитками чіплялася за волосся, кріпилися монети. Прикраса зобов'язувала дівчину, котра вплітає її в косу, мати плавну ходу – що м'якше вона ступала, то ніжніше лунав дзвін монет.

Ще одна вершина ювелірного мистецтва Казахстану, яка підкорила серця європейців, – браслет бес блезік. Призначенням цієї прикраси з каменів червоної яшми в оточенні ланцюжків було захищати від негативного впливу. До срібла додавали мідь, щоб надати сплаву жорсткості. До речі, таке ставлення до цього металу з давніх часів можна пояснити бактерицидними властивостями, а також знаннями про те, що ця речовина міститься в тканинах живого організму. Що стосується рослинного орнаменту прикраси, то пояснення у приході ісламу в Казахстан, адже ця релігія забороняє зображати людей на аксесуарах.

Усупереч сформованим уявленням про те, що мистецтво має служити лише для уславлення жіночої краси, казахи створювали прикраси і для чоловіків. Для воїнів призначалися особливі персні «від пристріту». Джигіти носили каблучки під назвою кус тумсик, на які знахарки начитували заклинання. Вони мали захистити на війні, зберігши життя і здоров'я власникові. Вибір срібної каблучки пояснювався ще й старовинними уявленнями казахів. Блиск, який випромінює срібло, в Казахстані любили порівнювати з ніжним місячним сяйвом, а саме нічне світило іменували «блідою планетою», яка дала народження благородному металу. Такий взаємозв'язок, що об'єднував міфологію з вірою в астрологічні прогнози, пояснює, чому казахи вірили у магічні властивості деяких прикрас.Фото baurphoto.kz

За свідченнями стародавніх переказів, першим ремісником, який надав копіткій праці оригінальності та вишуканості, був Дауд Пайгамбар, більш відомий як пророк Давид. Про його майстерність складають легенди: в Даудових руках метал ставав м'яким і податливим, немов тісто, а сила майстра була потужнішою за вогненні іскри, які ніколи не обпалювали ювеліра. Саме ця розповідь підкреслює ставлення казахів до майстрів: подейкували, що такі люди здатні зцілювати інших, тому навіть до місця їхньої праці ставилися з особливою шаною. Стражденні, які потерпали від фізичного і душевного болю, деколи приходили у майстерні і просили переночувати поряд із ковадлом. Якщо майстер був досить великодушний, він запалював свічку, просячи вищі сили зцілити хворого.

Також вважалося, що крім видатних здібностей, зергери мали високоморальні принципи. Вірили, що срібло складеться у гармонійний візерунок лише в руках людини, котра пізнала таємничу людську душу. Майстер легко прочитає в очах співрозмовника, про що той журиться. Ось чому багато зергерів були ще й поетами – глибоке сприйняття дійсності спонукало до віршування. Як згодом згадував один такий потомствений ювелір, рідні вчили його жити за законами сумління і бути вірним справі свого життя, адже майстерність не терпить лицемірства.

Головне фото pinterest.com

Вам это будет интересно:
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу.
Калаші: дивовижний народ в горах Пакистану
Переглядаючи «Дискавері» або інші науково-популярні телепрограми, здається, що нашу планету вже давно досліджено і вивчено вздовж і впоперек. Але деякі феномени, які трапляються в житті, буквально ошелешують. Як, приміром, той факт, що в горах Гіндукушу в оточенні ісламських держав уже кілька тисячоліть ізольовано живе загадковий білявий народ калаші...
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Макулеле: танцюють – аж іскри летять!
Коли перші переселенці з Африки навідалися до Бразилії, вони привезли запальні дійства в країну, що жила за принципом «Життя – це карнавал». Як пояснювали жителі Африки, танок маку леле з’явився в середовищі, де раби змушені захищатися від посягань господарів. А тому в народі майстрували палиці і ножі, причому зброю тримали в руках навіть під час танців…
Хто як танцює?
Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.
Де «запалюють» зірки
Мало що може зрівнятися з яскравим зоряним небом під акомпанемент тиші. Саме про зірки OUTLOOK і розповість, а точніше про місця, де на них відкривається найкращий вид. У Європі дивитися на зірки радять не де-небудь , а... в Словенії. Справа в тому, що ця невелика країна – одна з найчистіших у світі, а отже, й атмосфера тут не настільки забруднена смогом.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Традиції святкування NOWRUZ - розповідає Посол Туркменістану в Україні
Продовжуємо розповідати про традиції святкування Міжнародного дня NOWRUZ, який покликаний зміцнити відносини між державами і популяризувати історико-культурні традиції народів. І з цим нам допомагає Надзвичайний і Повноважний Посол Туркменістану в Україні Й.В.Тойли Атаєв.
Традиції святкування NOWRUZ - розповідає Посол Ірану в Україні
19 лютого 2010 року на 64-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було ухвалено Резолюцію «Міжнародний день NOWRUZ». Відповідно до неї Генеральна Асамблея ООН закликає держави-члени «докладати зусиль для підвищення рівня інформованості щодо NOWRUZ та організовувати щорічні заходи до цього свята». Тому сьогодні OUTLOOK про традиції святкування NOWRUZ...
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Азербайджан зсередини: велике і мале сватання
Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Закрыть
Outlook facebook page