RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Ювелірна майстерність Казахстану

Ювелірна майстерність Казахстану

Автор: 21.10.2019 | традиції, Казахстан
У відомому казахському прислів'ї мовиться: «Мистецтво майстра пізнається тільки в золоті і сріблі». Та хай би які вмілі руки він мав, щоб створити справді гідну річ, потрібні працьовитість, завзятість і, звісно ж, сміливість заявити про себе і свій талант. Сьогодні ми розповімо про тонкощі ювелірного мистецтва Казахстану.

Віддавна вважалося, що жінка без прикрас подібна дереву без листя. Задля слави жіночої краси і витонченості трудилися ювелірні майстри, названі зергерами (це слово перського походження в перекладі означає «золото»). З ранку до ночі у їхніх вухах відлунював звук молоточка, яким били по ковадлу, щоб перетворити матеріал на прекрасний виріб.

Найскладнішим і найдорожчим оздобленням був весільний головний убір сакеле, виготовлений з червоного оксамиту, доповнений вставками зі срібла і стрічками, на які було нанизано всілякі коштовні камені. Найчастіше це були корали, покликані захистити від лихого ока, і перлини, які сприяли добробуту. Щоб диво-виріб заграв барвами, майстер витрачав близько року.64334143_2319632441618056_2449421219245288741_n.jpgФото saveig.org

Серед прикрас, які носили незаміжні дівчата, найпопулярніша шолпа. Цей вишуканий аналог сучасної шпильки мав такий вигляд: на ажурній підвісці, яка сріблястими нитками чіплялася за волосся, кріпилися монети. Прикраса зобов'язувала дівчину, котра вплітає її в косу, мати плавну ходу – що м'якше вона ступала, то ніжніше лунав дзвін монет.

Ще одна вершина ювелірного мистецтва Казахстану, яка підкорила серця європейців, – браслет бес блезік. Призначенням цієї прикраси з каменів червоної яшми в оточенні ланцюжків було захищати від негативного впливу. До срібла додавали мідь, щоб надати сплаву жорсткості. До речі, таке ставлення до цього металу з давніх часів можна пояснити бактерицидними властивостями, а також знаннями про те, що ця речовина міститься в тканинах живого організму. Що стосується рослинного орнаменту прикраси, то пояснення у приході ісламу в Казахстан, адже ця релігія забороняє зображати людей на аксесуарах.

Усупереч сформованим уявленням про те, що мистецтво має служити лише для уславлення жіночої краси, казахи створювали прикраси і для чоловіків. Для воїнів призначалися особливі персні «від пристріту». Джигіти носили каблучки під назвою кус тумсик, на які знахарки начитували заклинання. Вони мали захистити на війні, зберігши життя і здоров'я власникові. Вибір срібної каблучки пояснювався ще й старовинними уявленнями казахів. Блиск, який випромінює срібло, в Казахстані любили порівнювати з ніжним місячним сяйвом, а саме нічне світило іменували «блідою планетою», яка дала народження благородному металу. Такий взаємозв'язок, що об'єднував міфологію з вірою в астрологічні прогнози, пояснює, чому казахи вірили у магічні властивості деяких прикрас.Фото baurphoto.kz

За свідченнями стародавніх переказів, першим ремісником, який надав копіткій праці оригінальності та вишуканості, був Дауд Пайгамбар, більш відомий як пророк Давид. Про його майстерність складають легенди: в Даудових руках метал ставав м'яким і податливим, немов тісто, а сила майстра була потужнішою за вогненні іскри, які ніколи не обпалювали ювеліра. Саме ця розповідь підкреслює ставлення казахів до майстрів: подейкували, що такі люди здатні зцілювати інших, тому навіть до місця їхньої праці ставилися з особливою шаною. Стражденні, які потерпали від фізичного і душевного болю, деколи приходили у майстерні і просили переночувати поряд із ковадлом. Якщо майстер був досить великодушний, він запалював свічку, просячи вищі сили зцілити хворого.

Також вважалося, що крім видатних здібностей, зергери мали високоморальні принципи. Вірили, що срібло складеться у гармонійний візерунок лише в руках людини, котра пізнала таємничу людську душу. Майстер легко прочитає в очах співрозмовника, про що той журиться. Ось чому багато зергерів були ще й поетами – глибоке сприйняття дійсності спонукало до віршування. Як згодом згадував один такий потомствений ювелір, рідні вчили його жити за законами сумління і бути вірним справі свого життя, адже майстерність не терпить лицемірства.

Головне фото pinterest.com

Вам это будет интересно:
Хто як танцює?
Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.
Де «запалюють» зірки
Мало що може зрівнятися з яскравим зоряним небом під акомпанемент тиші. Саме про зірки OUTLOOK і розповість, а точніше про місця, де на них відкривається найкращий вид. У Європі дивитися на зірки радять не де-небудь , а... в Словенії. Справа в тому, що ця невелика країна – одна з найчистіших у світі, а отже, й атмосфера тут не настільки забруднена смогом.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Традиції святкування NOWRUZ - розповідає Посол Туркменістану в Україні
Продовжуємо розповідати про традиції святкування Міжнародного дня NOWRUZ, який покликаний зміцнити відносини між державами і популяризувати історико-культурні традиції народів. І з цим нам допомагає Надзвичайний і Повноважний Посол Туркменістану в Україні Й.В.Тойли Атаєв.
Традиції святкування NOWRUZ - розповідає Посол Ірану в Україні
19 лютого 2010 року на 64-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було ухвалено Резолюцію «Міжнародний день NOWRUZ». Відповідно до неї Генеральна Асамблея ООН закликає держави-члени «докладати зусиль для підвищення рівня інформованості щодо NOWRUZ та організовувати щорічні заходи до цього свята». Тому сьогодні OUTLOOK про традиції святкування NOWRUZ...
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Азербайджан зсередини: велике і мале сватання
Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
По ідеальний звук до Астани
Театралізовані шоу з використанням відеоефектів, які переносять глядача на початок створення світу, а потім знову повертають у наші дні. Музика, котра наповнює ваше серце і піднімає над земною суєтою. Гастролі артистів Ла Скала, Сан-Карло, Маріїнського театру... Ми запрошуємо вас на лівий берег Ішима, в «Астана Оперу».
10 фактів про Казахстан
Ми в OUTLOOK цілком переконані в тому, що кожна країна цікава по-своєму, а «популярні» напрямки дуже часто стають такими завдяки грамотній подачі і серйозній розкрутці. Сьогодні ми хочемо поділитися з вами цікавими фактами з життя дивовижного і гостинного Казахстану – держави, без культури й історичного спадку якої не можна уявити ні Середню Азію, ні всю Євразію загалом.
Не зламай язика. Найбільш складні діалекти світу
Кажуть, чим простіше, тим краще, але чи так це? Ми знаємо, що не всі народності сповідують цей принцип. OUTLOOK знайшов найбільш дивніі, складні і важко вимовляючі мови світу і хоче поділитися цим з читачами.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Йодль – музика австрійських гір
В Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Закрыть
Outlook facebook page