"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу.
... Він і тепер із благоговінням згадує її довге волосся і вважає його однією з головних умов жіночої краси..."
Усто (шанобливе звертання до майстра, Таджикистан) Содік усе своє життя присвятив жіночому волоссю. Чоловік уже багато років виготовляє знамениті таджицькі гребінці. Його майстерність оцінили навіть іноземці, і 2005 року Усто Содік отримав сертифікат якості від ЮНЕСКО.Фото pricheski.ru-bеst.com
Щороку на міжнародному ярмарку Оймо, який проводять у Киргизстані, умілець продає сотні своїх гребінців. Їхня вартість коливається від 10 сомоні (близько 25 гривень) і вище, залежно від складності виконаної роботи. Жінки залюбки купують у майстра його дерев'яні аксесуари. А він радить: для кого гребінець з горіха, кому з абрикоса, груші, яблуні, самшиту або глоду. Одного погляду майстрові досить, щоб визначити структуру волосся клієнтки.
Крім того, наголошує Содік, має значення, з якого шматка дерева вирізати гребінь. Ближче до середини стовбура збираються олії і волога, а значить і гребінці з цієї частини дерева більше підійдуть для сухого волосся. А ось для масного він вирізає гребінці з деревини, що по краях.Фото tjk.rus4аll.ru
Содік усю роботу виконує вручну. Бере пеньок, розколює його клинами, надає форму, ножівкою вирізає зубці. Щоб перевірити їх на міцність, майстер з великою силою проводить по них пальцем. Коли гребінь видає характерний дзвінкий звук, то годиться. Але якщо було допущено помилку, якийсь зубчик ламається – гребінець іде у сміття.
Частину виробів Содік просочує прополісом і потім деревною олією. Вдалі гребені майстер оздоблює національним орнаментом, традиційним для Таджикистану. Потім підсушує гребінці на сонечку і складає в короб на продаж.Фото tjk.rus4аll.ru
Для Усто це основне джерело заробітку. Гребінці годують усю його численну родину. Нещодавно Содік узяв помічників – студентів з регіонального коледжу ремесел. Він навчає їх, що форма гребеня має бути така ж, як і сотні років тому, а орнамент слід наносити з любов'ю до майбутньої власниці аксесуару, хай навіть ніколи її не побачиш. При дотриманні цих умов гребінь не тільки приноситиме користь, але й додасть жінкам краси, вважає Усто Содік.Фото emigаnt.guru
Повсякденне життя африканських племен може видаватися дивним навіть для мешканців цього континенту. І тільки природа і допитливі мандрівники лишаються наодинці з колоритом і незвичністю побуту етносів за межею мегаполіса.
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню...
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
В Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Кажуть, чим простіше, тим краще, але чи так це? Ми знаємо, що не всі народності сповідують цей принцип. OUTLOOK знайшов найбільш дивніі, складні і важко вимовляючі мови світу і хоче поділитися цим з читачами.
OUTLOOK часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Наш «перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало.
З 5 по 15 листопада пройде виставка "The Future of Living" ("Майбутнє життя"), організована у співпраці Посольства Республіки Словенія в Україні з Центром креативності Республіки Словенія та Музеєм історії міста Києва.
Мандрівка в Латвію обриває ланцюг повсякденності, впускаючи у світ потаємні фантазії, котрим немає виходу в коловороті буднів. Блукаючи у вікових соснах, свіжий балтійський бриз млосно перебирає струни очікування чогось незвичного. Мрії справді збуваються – тільки треба знати, де загадувати бажання.
Килими вішають на стіни як символ достатку, стелять на підлогу для створення затишку і підносять як дорогий подарунок. А роздивлятися химерні малюнки у вигляді ромбів і зірочок на них, вгадуючи їх значення, – справа вельми цікава. Поширені по всьому світу килимові традиції були запозичені у східних народів, які першими навчилися робити пряжу і тканини з волокнистих матеріалів.
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Фото pricheski.ru-bеst.com
Фото tjk.rus4аll.ru
Фото tjk.rus4аll.ru
Фото emigаnt.guru
