RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Дауншифтери. Покинути все

Дауншифтери. Покинути все

Що об'єднує українського філософа Григорія Сковороду, російського мультимільйонера Германа Стерлігова та британську журналістку Джуді Джонс? Усі вони в певний момент свого життя вирішили, що кар'єра – це далеко не головне, і проміняли блага цивілізації на близькість до природи, ставши дауншифтерами.

Модне слово «дауншифтинг», яке перекладається як «спускатися вниз», було введено в обіг в середині 90-х у США. Хоча самі дауншифтери, котрі облишили кар'єри й величезні статки заради пошуку істини, особистого щастя і життя поруч з природою, з'явилися набагато раніше. Дослідники даного явища найчастіше згадують Будду як першопрохідника, адже він ще у VI столітті до нашої ери покинув свій розкішний дім, сім'ю і багатства і вирушив міркувати про суть речей. Йому, відповідно до текстів, знадобилось для просвітлення всього 49 днів. Проте в цю історію вірять далеко не всі, тому Outlook склав свій топ-5 дауншифтерів, чиє існування і вчинки не піддаються сумніву, адже свідків безліч.

Світ ловив мене, та не впіймав

Першим у нашій добірці слід вважати українського мислителя Григорія Сковороду. Отримавши блискучу, як на ті часи (18 століття), освіту в Києво-Могилянській академії та в Європі, філософ завдяки своїм талантам педагога працював професором у Переяславі, Харкові. Через конфлікти зі світською владою і духовенством пустився в мандри містами та селами південно-східної України, навчаючи грамоти та інших наук сільських дітей. Своїм «ходінням у народ» Григорій Савич не заробив ані копійки, отримуючи від вдячного люду тільки скромну їжу і нічліг, та йому таке просте життя подобалося значно більше від столичної помпезності. Слава про Сковороду йшла так далеко, що про нього довідалась і цариця Катерина ІІ. Вона послала філософові запрошення переселитись з України в Петербург. Утім, Григорій Савич просто й спокійно заявив: «Скажіть цариці, що я не покину України – мені дудка й вівця дорожчі царського вінця».

Тож не дарма на могилі Сковороди написано: «Світ ловив мене, та не впіймав». Чим не слоган для всіх дауншифтерів?

Найщасливіший хлопець

Саме так називає себе Девід Глешин – колишній мільйонер, який оселився на крихітному острівці на схід від Австралії. Після обвалу на біржі 1987 року «сучасний Робінзон» вирішив, що матеріалізму з нього вистачить і, розпродавши активи, переселився на невеликий клаптик суші, орендувавши його у держави. Тепер замість податків, кредитів, зростання акцій та інших інтелектуальних, однак нервових занять, він переймається більш прозаїчними проблемами: як правильно встановити сонячні батареї і як поліпшити пиво власного приготування. Єдине, чого Девідові бракує, це П'ятниці прекрасної статі, яку чоловік відчайдушно шукає через сайти знайомств. Комп'ютер та інтернет він теж має, бо із сонячними батареями відлюдник на «ти». Що стосується медичного обслуговування, час од часу вже немолодий Девід відвідує Австралію для обстежень. А взагалі, каже, коли цілий день працюєш на свіжому повітрі, хворіти ніколи.

Учора журналіст, сьогодні – вільний письменник

Це висловлювання про наступну нашу героїню – британку Джуді Джонс. Присвятивши перші сорок років свого життя серйозній журналістиці й попрацювавши в таких відомих і шанованих виданнях, як The Independent і The Observer, жінка звільнилася звідусіль і стала подорожувати. Та оскільки навіть в Англії в медіасфері важко заробити мільйони, згодом Джуді довелось почати писати, тільки вже у своє задоволення і не про політику з економікою, а про власні мандри далекими землями (Африкою, джунглями Латинської Америки) і про людей, з якими вона познайомилася. Може, сьогодні, маючи розвинений інтернет і можливості буквально з печери публікувати свої матеріали, вчинок Джонс і не здається чимось екстраординарним, але у 90-х це було досить відчайдушним кроком. Та завдяки своєму таланту жінка випустила декілька книг-бестселерів, що дозволяє їй і донині жити як заманеться.

Перший мільйонер перший у всьому

Будучи одним з найбагатших людей Росії 90-х, бізнесмен Герман Стерлігов, якому пророкували щонайменше крісло мера Білокам'яної, полишив усі свої амбіції у хмарочосах тоді ще недобудованого ділового центру «Москва-сіті» і подався в область, зосередившись на сільському господарстві. Звісно, балачки про те, що «змусили» чи «втік через махінації» не вщухають уже понад десять років. А мультимільйонер тим часом реально кайфує на своїх 37 гектарах, займаючись фермерством. Ба більше, його приклад уже надихнув багатьох заможних росіян займатися дауншифтингом не в теплих країнах південно-східної Азії, а в рідній країні. Засновані ним фонди і стипендії допомагають городянам перейти до сільського і, як вважає Стерлігов, «споконвічно російського» способу життя. Хтозна, може, колись до нього в Можайський район їздитимуть тисячі послідовників, як свого часу до Толстого в Ясну Поляну, бо філософствувати він теж не забуває.

Монах-бізнесмен

І все ж, попри всі старання першого російського мільйонера, найпопулярнішою локацією, щоб покинути все і почати жити у своє задоволення поряд з незайманою природою, поки вважається Індія. Саме там не так давно ченцем став французький бізнесмен Крістіан Фабре. Утім, зі свого дауншифтингу він має ще й неабиякий матеріальний зиск. Багато років їздячи на Схід як турист, чоловік досконало вивчив економічні аспекти тамтешнього життя і створив в Індії власну фабрику з пошиття одягу, який добре продається не тільки в цьому регіоні, але і в Європі. Завдяки грамотному управлінню щорічний оборот компанії перевищує 10 мільйонів доларів, і це при тому, що Фабре не витрачає багато часу на наради і складання стратегії продажів, адже його головне заняття – читання молитов у власній келії і просвітлення. Його приклад – ілюстрація того, що при правильній організації роботи можна бути і багатим і вільним...

Вам это будет интересно:
Вимираючі тварини: зберегти види
Екзюпері писав: «Ми завжди відповідальні за тих, кого приручили», та з кожним днем число тих, хто відданий і довіряє нам, дедалі зменшується. Ми говоримо про тварин на межі вимирання, врятувати яких – священний обов'язок для Homo sapiens, інакше гріш ціна висловлюванням про те, що людина – вершина еволюційного ланцюга.
Чилі: Земля, що дихає вогнем
Що для туриста – привід захоплено клацати фотоапаратом, те для місцевих жителів – постійний неспокій і навіть смертельна загроза. Гряда вогнедишних вулканів Чилі, оточених солоними озерами і термальними гейзерами, вважається одним із найбільш вражаючих місць на планеті. Та одна справа – подивитися й поїхати, і зовсім інша - постійно жити на «пороховій бочці».
А ви знали...?
Перша у цьому році підбірка новин та цікавинок охопить інформацію з різних частин світу і, що головне, її буде вдвічі більше ніж зазвичай!
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Сатаплія: мед для динозаврів
Грузія останніми роками справедливо стала вельми популярною туристичною точкою на карті світу. Напевно, кожен знайде в цій гірській і гордій країні щось своє: чудову природу, смачну їжу, вірних і душевних друзів та багато-багато іншого. OUTLOOK намагається якомога частіше бувати там і ділитися з вами всілякими цікавинками. Сьогодні ми розповімо про дивовижний заповідник «Сатаплія».
Кокні: глузлива британська говірка
Дивні прізвиська для предметів, знайомих кожному; відома нині форма ain't (замість am not), а також літера h, що пропадає в деяких словах – все це про британську говірку кокні, колоритний діалект, що шокує консервативних англійців саркастичністю й епатажем.
Листівки з Чорногорії
Resale активістка та підприємиця, Мар’яна Буяло із батьком інженером-конструктом Віктором привезли зі спонтанної, але дуже надихаючої поїздки до Чорногорії непересічні враження та сотні фотокарток, якими вони радо поділилися з OUTLOOK, а ми - з вами.
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Каракол. Все, що варто дізнатися
Природа та історичний спадок з лишком покривають тимчасові труднощі у сферах інфраструктури і сервісу в Киргизстані, котрий уже щосили наближається в туристичному плані до Грузії та Вірменії! Розглянемо це на прикладі затишного містечка Каракол.
Departure: Киргизстан
Киргизстан прозвали Швейцарією Середньої Азії. Гори, річки, водоспади, печери, перевали і зелені луки – нітрохи не поступаються за естетикою європейським. Тотальне освоєння території гостями держави тільки починається. І поряд зі стрімким будівництвом готелів, для проживання все ще пропонуються звичайні юрти, які підкреслюють тутешній природний і ментальний колорит.
Таксі по-нью-йоркському
Наступним героєм нашого циклу про міський транспорт-символ стало жовте таксі Нью-Йорка. Без цих яскравих і неймовірно маневрених машин просто неможливо уявити Велике Яблуко, а надто його центр – Мангеттен. Здається, що «шашечок» тут більше, ніж людей.
Птахам хочеться тепла. Де зимують птахи
У дитинстві я міг годинами дивитись на небо, розглядаючи вервечки птахів, які відлітали у вирій. Для дитини це було справжньою магією. І нехай сьогодні на моїй книжковій полиці майже не зосталось книжок про чародійство, подорожі крилатих до тепла, в надії перезимувати, не залишають мене байдужим.
Пробере до кісток: найкращі фестивалі мистецтва з криги та снігу
Кригу і сніг з давніх-давен люди використовували для створення різних фігур та об'єктів, і лише в 60-х роках минулого століття ця майстерність оформилася в цілий напрям, ставши частиною ленд-арту! Найбільше зимових шедеврів створюють на спеціалізованих фестивалях, про які ми розповімо нашим читачам.
Засніжені вершини. Найкращі зимові курорти
З настанням холодних сезонів важливо не тільки кутатися у светри з оленями, пити какао і в черговий раз переглядати різдвяні комедії. Спорт ще ніхто не скасовував, тому Outlook розповідає про п’ять чудових гірськолижних курортів, де можна добряче збадьоритися і вилізти із зимової сплячки.
Життя на воді: 7 маловідомих конкурентів Венеції
Коли ми чуємо вираз «місто на воді», одразу на думку спадає Венеція, чи не так? Неквапливі гондоли, вузенькі вулички по обидва боки, ніжне світло сонця, що заходить, і старовинна архітектура створюють той п’янкий романтичний коктейль, котрий приваблює туристів з усього світу.
Пуерто-Ріко: заплив зі світлячками
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Ваді Рам. Місячна долина
Американський письменник Джон Кракауер писав: «У пустелю йдуть пророки і відлюдники, через неї ідуть пілігрими та вигнанці». Тут засновники великих релігій шукали цілющих і духовних переваг самоти – не для того, щоб відійти від реальності, а щоб знайти її». Журналіст OUTLOOK Олена Расенко також спробувала не тікати від реальності, а віднайти її в Йорданії – в одній із найдивовижніших пустель світу Ваді Рам.
Каньйони: Глибокі й довгі
Коли як не заказ підкорювати вершини, долати моря і дертись по скелях? Найчастіше люди докладають величезних зусиль, аби все життя насолоджуватися комфортом. Однак іноді наша душа вимагає романтики, тому OUTLOOK розповість вам про сім неповторних каньйонів.
Атакама: життя в неживій пустелі
Атакама, що розкинулася між Тихим океаном та Андами, охопила своїми володіннями сотню тисяч кілометрів земної поверхні. Центральна частина найсухішої пустелі на нашій планеті, з якою не можуть конкурувати навіть знамениті Сахара і Наміб, не бачила дощів стільки, скільки ведуться спостереження за погодою...
Глибокі музеї
Ще кілька століть тому морський транспорт був не просто найпопулярнішим, але й часом єдиним способом дістатися з точки А в точку Б. Однак, як відомо, форс-мажори трапляються на будь-яких дорогах, навіть водних, і за історію людства безліч кораблів так і не пристало до берега. Проте відносна «збережність» дозволяє затонулим суднам знайти друге життя, перетворившись на музеї.
Закрыть
Outlook facebook page