Дауншифтери. Покинути все
Модне слово «дауншифтинг», яке перекладається як «спускатися вниз», було введено в обіг в середині 90-х у США. Хоча самі дауншифтери, котрі облишили кар'єри й величезні статки заради пошуку істини, особистого щастя і життя поруч з природою, з'явилися набагато раніше. Дослідники даного явища найчастіше згадують Будду як першопрохідника, адже він ще у VI столітті до нашої ери покинув свій розкішний дім, сім'ю і багатства і вирушив міркувати про суть речей. Йому, відповідно до текстів, знадобилось для просвітлення всього 49 днів. Проте в цю історію вірять далеко не всі, тому Outlook склав свій топ-5 дауншифтерів, чиє існування і вчинки не піддаються сумніву, адже свідків безліч.
Світ ловив мене, та не впіймав
Першим у нашій добірці слід вважати українського мислителя Григорія Сковороду. Отримавши блискучу, як на ті часи (18 століття), освіту в Києво-Могилянській академії та в Європі, філософ завдяки своїм талантам педагога працював професором у Переяславі, Харкові. Через конфлікти зі світською владою і духовенством пустився в мандри містами та селами південно-східної України, навчаючи грамоти та інших наук сільських дітей. Своїм «ходінням у народ» Григорій Савич не заробив ані копійки, отримуючи від вдячного люду тільки скромну їжу і нічліг, та йому таке просте життя подобалося значно більше від столичної помпезності. Слава про Сковороду йшла так далеко, що про нього довідалась і цариця Катерина ІІ. Вона послала філософові запрошення переселитись з України в Петербург. Утім, Григорій Савич просто й спокійно заявив: «Скажіть цариці, що я не покину України – мені дудка й вівця дорожчі царського вінця».
Тож не дарма на могилі Сковороди написано: «Світ ловив мене, та не впіймав». Чим не слоган для всіх дауншифтерів?
Найщасливіший хлопець
Саме так називає себе Девід Глешин – колишній мільйонер, який оселився на крихітному острівці на схід від Австралії. Після обвалу на біржі 1987 року «сучасний Робінзон» вирішив, що матеріалізму з нього вистачить і, розпродавши активи, переселився на невеликий клаптик суші, орендувавши його у держави. Тепер замість податків, кредитів, зростання акцій та інших інтелектуальних, однак нервових занять, він переймається більш прозаїчними проблемами: як правильно встановити сонячні батареї і як поліпшити пиво власного приготування. Єдине, чого Девідові бракує, це П'ятниці прекрасної статі, яку чоловік відчайдушно шукає через сайти знайомств. Комп'ютер та інтернет він теж має, бо із сонячними батареями відлюдник на «ти». Що стосується медичного обслуговування, час од часу вже немолодий Девід відвідує Австралію для обстежень. А взагалі, каже, коли цілий день працюєш на свіжому повітрі, хворіти ніколи.
Учора журналіст, сьогодні – вільний письменник
Це висловлювання про наступну нашу героїню – британку Джуді Джонс. Присвятивши перші сорок років свого життя серйозній журналістиці й попрацювавши в таких відомих і шанованих виданнях, як The Independent і The Observer, жінка звільнилася звідусіль і стала подорожувати. Та оскільки навіть в Англії в медіасфері важко заробити мільйони, згодом Джуді довелось почати писати, тільки вже у своє задоволення і не про політику з економікою, а про власні мандри далекими землями (Африкою, джунглями Латинської Америки) і про людей, з якими вона познайомилася. Може, сьогодні, маючи розвинений інтернет і можливості буквально з печери публікувати свої матеріали, вчинок Джонс і не здається чимось екстраординарним, але у 90-х це було досить відчайдушним кроком. Та завдяки своєму таланту жінка випустила декілька книг-бестселерів, що дозволяє їй і донині жити як заманеться.
Перший мільйонер перший у всьому
Будучи одним з найбагатших людей Росії 90-х, бізнесмен Герман Стерлігов, якому пророкували щонайменше крісло мера Білокам'яної, полишив усі свої амбіції у хмарочосах тоді ще недобудованого ділового центру «Москва-сіті» і подався в область, зосередившись на сільському господарстві. Звісно, балачки про те, що «змусили» чи «втік через махінації» не вщухають уже понад десять років. А мультимільйонер тим часом реально кайфує на своїх 37 гектарах, займаючись фермерством. Ба більше, його приклад уже надихнув багатьох заможних росіян займатися дауншифтингом не в теплих країнах південно-східної Азії, а в рідній країні. Засновані ним фонди і стипендії допомагають городянам перейти до сільського і, як вважає Стерлігов, «споконвічно російського» способу життя. Хтозна, може, колись до нього в Можайський район їздитимуть тисячі послідовників, як свого часу до Толстого в Ясну Поляну, бо філософствувати він теж не забуває.
Монах-бізнесмен
І все ж, попри всі старання першого російського мільйонера, найпопулярнішою локацією, щоб покинути все і почати жити у своє задоволення поряд з незайманою природою, поки вважається Індія. Саме там не так давно ченцем став французький бізнесмен Крістіан Фабре. Утім, зі свого дауншифтингу він має ще й неабиякий матеріальний зиск. Багато років їздячи на Схід як турист, чоловік досконало вивчив економічні аспекти тамтешнього життя і створив в Індії власну фабрику з пошиття одягу, який добре продається не тільки в цьому регіоні, але і в Європі. Завдяки грамотному управлінню щорічний оборот компанії перевищує 10 мільйонів доларів, і це при тому, що Фабре не витрачає багато часу на наради і складання стратегії продажів, адже його головне заняття – читання молитов у власній келії і просвітлення. Його приклад – ілюстрація того, що при правильній організації роботи можна бути і багатим і вільним...
