ТОП незвичайних маловідомих країн
Фарерські острови
Ця держава з п’ятдесятитисячним населенням входить до складу Королівства Данії, від якого далеко не тільки географічно, а й політично. По суті, вже більш як півстоліття фарерські чиновники самостійно розв'язують усі питання, окрім військових. Хоч острів'ян і вважають мало не скандинавами, побувавши там, стає зрозуміло, що це автентичний та екологічний варіант тієї ж таки Данії чи Норвегії. 17 з 18-ти островів, на яких розкинулася країна, заселені та мають розмаїту північну фауну. На Фарерах живуть майже так само, як і в давнину – негативні фактори цивілізації з її заводами і фабриками туди практично не дісталися. Головні галузі економіки – вівчарство і риболовля. Однак треба розуміти, що благами технологій і комфортом на островах активно користуються: пристойне ВВП на душу населення – близько 50 тисяч доларів на рік – дозволяє північному народові жити не гірше за своїх континентальних братів. Якщо коротко про причини поїхати туди, головна – це можливість відчути, що ти на самісінькому краю Землі. А може, це вже взагалі інша планета – свіжа, з неземними пейзажами і водночас якнайкраще пристосована для повноцінного життя. Додамо, що і люди там особливі – привітні, відкриті й зовсім не замикають своїх осель. Та що там казати, якщо на даний момент на всю країну в єдиній в'язниці сидить не більше десяти арештантів.
Фото blog.atakdomain.com
Тувалу
Теж острови, тільки на іншому кінці земної кулі, в тихоокеанській Полінезії. Отримавши 1978 року незалежність від Великої Британії, країна продовжує формально підкорятися королеві Єлизаветі Другій. Живе там одинадцять тисяч осіб, які в основному заробляють на сільському господарстві та... використанні інтернет-домену «tv». Річ у тім, що цей домен для простоти люблять використовувати різні телевізійні компанії, однак при розподілі він дістався саме Тувалу, що пояснюється назвою країни. Тож, коли у 2000-х «всесвітня павутина» підкорювала світ, заповзятливі острів’яни вирішили здавати адреси в оренду. У наші дні суми, які одержують за такий лізинг, перевищують 2–3 мільйони доларів на рік, що є десятою частиною бюджету крихітної держави. Цікаво, що у 80-х і 90-х, коли до масового інтернету було ще далеченько і люди розважалися інакше, тувальці, зрозуміло, за гроші давали користуватися своїм телефонним кодом +688 компаніям, котрі спеціалізуються на «телефонному сексі». Ось такі вони цікаві хлопці – навіть попри те, що за ідеальних погодних умов у них слабо розвинений туристичний бізнес, заробляють на іншому. Ще Тувалу цікава тим, що ви не знайдете там жодного кілометра залізниць, зате шосе розтягнулися аж на 8 км. Що ж, в острів'ян у пошані інший зв'язок, сучасний, де на простому збігові літер можна розбагатіти.
Фото tourismobserver.blogspot.com
Гібралтар
Ще одна заморська територія Великої Британії, оформлена у стратегічно важливу державу з площею всього 6 квадратних кілометрів. Їх населяє близько 30 тисяч чоловік, чиє життя так чи інакше пов'язане з однойменною протокою, за яку й англійці, й іспанці, і французи пролили чимало крові. На сьогоднішній день конфлікту як такого немає, зате є так звані «спірні ділянки». Економіка Гібралтару практично повністю зав'язана на обслуговуванні британської військової бази і ремонті суден. З головних визначних пам'яток – шосе-аеропорт, яке перекривають під час злету і посадки літаків, і макаки лісові, які живуть там у напівдикому стані. Примати вважаються національним надбанням гібралтарців. До речі, за легендою, держава існуватиме доти, доки там не помре остання мавпа. Нині їх близько 240, а піклуватися про тварин велів ще сам Вінстон Черчілль своїми указами. Напевно, він теж вірив у легенду.
Фото matadornetwork.com
Науру
Єдина у світі країна без столиці. Мабуть, це сумно, оскільки центр управління – все-таки запорука сякої-такої, але стабільності. А її Науру не вистачає – ще тридцять років тому ця держава була в числі найбагатших у світі завдяки запасам фосфоритів. Однак нераціональне використання ресурсів буквально за кілька десятиліть виснажило острови, і тепер там практично немає корисних мінералів. Тож держава перемістилося зі списку країн першого світу до країн четвертого. Сьогодні безробіття та економічна криза змушують людей покидати рідну землю і вирушати до Австралії або в інші країни Океанії в пошуках кращого життя. Зараз там залишилося всього 10 тисяч жителів, яким вельми складно в райських природних умовах займатися чимось, крім сільського господарства. Для туристів Науру поки не найприємніше місце, бо інфраструктури для відпочинку там практично немає, та й залишки серйозної промисловості – не краще тло для відпускних фотографій. Та все ж корінні жителі, які пам'ятають гарні часи, не журяться і вірять, що колись їм знов усміхнеться доля.
Фото globustur.spb.ru
Сіландія
Навіть у нашій специфічній добірці осібно стоїть князівство Сіландія, основою якого є покинута британська платформа Раф-Тауер у Північному морі. Її побудували у військових цілях, однак після Другої світової ніяк не використовували. Тож простояла платформа без потреби до 2 вересня 1967 року, аж доки її не захопив англієць Педді Рой Бейтс, майор у відставці, який проголосив себе монархом, а свою сім'ю – правлячою династією. Через рік офіційна влада Британії захотіла повернути собі платформу і відрядила до Сіландії декілька патрульних катерів. Проте Бейтс, який мав військовий досвід, не розгубився і кількома попереджувальними пострілами відлякав непроханих гостей. Загалом, відтоді ця віртуальна країна-платформа намагається стати «справжньою»: її піддані випускають свою валюту, ухвалювали конституцію і навіть затівали державний переворот. Ба більше, деякі країни, в тому числі Бельгія та Німеччина, частково визнали князівство.
Фото globetourism.ru
Головне фото wanderlust.co.uk
