Кройцберг – маленький Стамбул
Так склалося, що після сумного поділу Берліна по Другій світовій історична та зелена (така вона й донині) місцевість біля пагорба Кройцберг стала східною околицею західної частини міста. І як часто буває в таких випадках, у прикордонній зоні зосередилися громадяни, які не надто шанували закон і порядок: алкоголіки, кишенькові злодії, торговці зброєю та наркотиками, нелегали. Крім них, до слова, там були також представники творчої інтелігенції, зокрема й художники, яких усім переліченим вище не налякаєш. Владі це було досить зручно – практично всі «неблагонадійні» мешкали в одному гетто, тож поліції було легше контролювати ситуацію.
Приблизно в 60-70-і роки минулого століття Німеччина уклала договір з Туреччиною, і безробітні, але фізично міцні та вправні жителі подалися у ФРН на заробітки, в основному в будівельній сфері. Мігранти прагнули оселитися компактно і поруч зі своїми. А найдешевша оренда житла у столиці була саме в Кройцберзі. Тому ті німці, хто ще звідти не перебрався, з радістю здавали в оренду або продавали свою нерухомість, сподіваючись переїхати у більш добропорядний район.
Фото tinggly.com
Та коли в кінці 1989 року Берлінський мур впав, зловмисники розповзлись по всій країні, а в самісінькому серці величезного міста опинився район практично повністю заселений турками. Багато з них не тільки не повернулися додому, але і, скориставшись законом про возз'єднання, перевезли до Німеччини свої родини. Тому тепер туристи, виходячи на станціях «Котбуссер Тор» або «Герліцер Банхоф» мають бути готові побачити інший Берлін, а радше маленький Стамбул.
Фото pinterest.com
Дивіться також: На подіумі: Німеччина
Чайні, ятки зі смачнючими кебабами та шаурмою по три євро, заклеєні чорним скотчем шибки барів (щоб можна було випивати), вулична музика, чемпіонати з танцю живота – все це розриває шаблон нудної і педантичної Німеччини. Адже саме цей район наочно демонструє таке поняття, як німецький мультикультуралізм. Зараз ніхто точно не скаже, скільки саме турків живе у країні. Офіційно – 3,5 мільйони. Багато хто вже давним-давно отримав громадянство, а нащадки набагато краще знають мову Гете, ніж рідну. Варто хоча б поглянути на Бундесманшафт – збірну з футболу, яка стала чемпіоном світу на минулому мундіалі. Озіл, Гюндоган, Мустафі – не надто арійські прізвища, чи не так?
Змішання двох націй відчувається у Кройцберзі як ніде. Коли суботнього вечора виходиш до мосту Адміральбрюкке,головної місцевої тусовки, то бачиш, як молодь абсолютно спокійно п'є пиво, малює графіті, співає пісень двома мовами та ділиться косяками марихуани, аромат якої став невід’ємним атрибутом району. Тут, як і раніше, панує простота і свобода, а житло хоч і зросло в ціні, та все ж залишилося доступним для приїжджих і своїх бунтарів-інтелектуалів, а криміналом у нинішньому Кройцберзі і не пахне. Автор цих рядків особисто розгулював уздовж лінії метро кілька ночей поспіль і не помітив нікого і нічого загрозливого. У районі мирно уживаються турки і німці, які залишилися чи навіть переїхали сюди, бо тут весело і до центру рукою подати.
Фото everestate.com
Щовихідного уздовж каналу Плануфер збирається справжній східний базар, куди на закупи приїздять з усього міста. Незліченні забігайлівки, де з цих же продуктів уже приготували кулінарні шедеври, нікого не залишать байдужим. Ну а потім не можна не пройтися по Ораніенштрассе з її барами та нічними клубами, найлегендарніший з яких SO36 (поштовий індекс Кройцберга). Там свого часу запалювали Іггі Поп і Девід Боуї. Після бурхливої ночі ранок слід почати з цілющих східних супів, вони піднімуть і збадьорять кожного, хто хильнув зайвого. Місцева синагога, галерея сучасного мистецтва, уподобана кіношниками площа Шаміссо – обов'язкові об'єкти для культурного туризму. І все це на тлі релігійних графіті й хіджабів.
Нині турки настільки інтегрувалися в Німеччині, що вже якось і язик не повертається назвати Кройцберг «національним гетто». Молодь цієї частини міста насилу ідентифікує себе з якоюсь однією країною, попри традиційне виховання і консерватизм ісламу. Все ж роки, проведені в центрі космополітичної і толерантної столиці, даються взнаки. А зазирнути сюди варто всім, адже на Бранденбурзьких воротах і Александерштрассе Берлін не закінчується. Тільки тут можна скуштувати такої шаурми (її можна сміливо купувати в будь-якому кіоску, адже, щоб не втратити ліцензію, господарі точок мають готувати тільки високоякісну їжу), після якої будь-яка інша здаватиметься просто лавашем із м'ясом...
Головне фото visitberlin.de
