Berliner Mauer: більше, ніж звичайна стіна
За 25 років свого існування кам’яне громаддя стало символом розділення Німеччини та протистояння між Заходом і Сходом. Жодних сумнівів, найбільше від цієї перепони постраждали німці, адже безліч мешканців загинуло при спробі втекти з соціалістичної частини Берліна в капіталістичну.
Політика політикою, але ж протягом багатьох років траплялися й ті, кого знаменитий мур не тільки пригнічував, але й надихав. Мені самому пощастило кілька разів побувати в Берліні, і, звісно ж, бетонна споруда теж не залишила байдужою. Адже просто шаленієш від факту, що людина може створити конструкцію, яка просто-таки розрізає величезне, сформоване століттями місто, перетворюючи його в два напівмістечка. І це відбувалося не в дрімучому Середньовіччі, а в наш час, зовсім недавно ....
Про берлінську стіну писали, знімали кіно, на ній малювали, влаштовували виставки та навіть ... виходили заміж! Пропоную Вам найбільш цікаві творчі епізоди з життя знаменитої перепони.
Коли межа між Західним і Східним Берліном перестала існувати, художники всього світу взялися розмальовувати залишки бетонної стіни. Ділянка уздовж Шпрее на вулиці Мюленштрассе – найбільший її відрізок. Тут майже чверть століття тому виникла Іст-Сайд-Ґелері – найдовша художня галерея просто неба на Землі. Її довжина – 1316 метрів.
На початку 60- х, коли стіну тільки-тільки зводили й на її місці був лише колючий дріт, молодий фотограф Пітер Лейбінг устиг зазнімкувати стрибок 19-річного солдата прикордон-ної служби НДР Конрада Шумана. Причина вчинку – аж ніяк не спортивний інтерес: батьки військового залишилися в Західному Берліні. А тому зведення муру означало довічну розлуку хлопця з сім'єю.
Цікаво, що сам фотограф в той час тільки стажувався, і тому всі права на легендарний знімок належали його роботодавцям. Відповідно, Пітер Лейбніг, на жаль, не отримав ні копійки за свою спостережливість. Минуло багато років, стіни вже давно немає, але стрибок молодого солдата з комунізму в капіталізм продовжує надихати.
З'явилася навіть скульптура «Mauerspringer» ( «Той, що стрибає через стіну»), не менш відома, ніж оригінальна світлина. Автори роботи: Флоріан і Мікаеля Брауер, Едвард Андерс.
Поза тим, декому берлінська стіна допомогла завойовувати популярність. Знаменитий музикант групи Pink Floyd Роджер Вотерс уважає, що 21 липня 1990 року на Потсдамській площі він відсвяткував свою особисту перемогу. Важко повірити, але того дня біля конструкції зібралася 300-тисячної аудиторія щоб почути найбільший рок-концерт у світі «The Wall: Live in Berlin» .
Між іншим, знаменитого виступу могло й не бути, адже буквально за кілька місяців до цього Вотерс заявив, що не виступатиме , допоки кам’яне громаддя не зруйнують. Вірогідно, це лише збіг, але ж за кілька тижнів після заяви політична фортеця дійсно впала.
.jpg)
‘MR. GORBACHEV, TEAR DOWN THIS WALL!’
Однак не всі цьому тішаться. Так, наприклад, шведка Ейі-Ріїтта Еклеф 9 листопада 1989 офіційно стала вдовою, адже милим її виявився... сам мур! Власне шлюб взяли десять років до того. Замість бетонної споруди «так» перед вівтарем сказав найнятий мім. Ну а після цього жінка офіційно носить прізвище Еклеф-Берлінер-Мауер. Вона вважала й вважає досі, що кам'яна межа, яка розділила Берлін навпіл, була «the best and sexiest wall ever existed» ( «найкращою та найсексуальнішею стіною, яка будь-коли існувала).
Як бачимо, падіння берлінського «чудовиська» – не просто значуща політичне подія. Так чи так, це символ, у якому багато хто знаходить щось своє. Пригадую мої враження від стіни. Здавалося б, просто собі бетонна конструкція, без будь-якого натяку на естетику. Але в той же час – одна з головних пам'яток Німеччини. Це розкішний приклад того, як щось огидне може стати по-справжньому заворожливим. Ну а наостанок пропоную фото з архіву на тлі знаменитої берлінської стіни.
