Історія бренду: Швейцарський ніж
OUTLOOK розповідає історію найбільш популярного і знаменитого ножа у світі.
Далекого 1891 року власник компанії з виробництва хірургічного обладнання Карл Ельзенер раптом виявив, що складані ножі, котрими користуються солдати швейцарської армії, виробляють у Німеччині, а не на батьківщині і поквапився виправити це непорозуміння. Недовго думаючи, він започаткував Асоціацію Швейцарських Ножарів з метою забезпечити національну армію ножами вітчизняного виробництва. Ельзенер об’єднав близько 25 майстрів і створив свій перший інструмент. Він називався «солдатським», мав дерев’яну рукоятку і був помітно вдосконалений командою фахівців. Окрім самого ножа виріб містив клинок, відкривачку для консервних банок, шило і викрутку. Остання була просто необхідна швейцарським солдатам через те, що якраз в той час армію озброїли новими гвинтівками Schmidt-Rubin M1889, для складання котрих необхідна була викрутка.
Фото youtube.com
Утім, ніж Ельзенера виявився набагато дорожчим за німецький аналог і тому конкуренцію з тріском програв. Багато підприємців, зазнавши невдачі, кинули цю затію, але Ельзенер продовжував експериментувати, створюючи все нові й нові моделі, і через п’ять років копіткої праці представив армії бездоганний «офіцерський» ніж – більш легкий, із ще більшою кількістю корисних інструментів. Арсенал поповнився штопором і клинками з кожного боку пристрою, котрі утримувалися спеціальним пружинним механізмом, що на той час було справжнім ноу-хау.
Фото etsy.com
Розуміючи цінність свого винаходу, 1897 року Карл Ельзенер запатентував унікальний продукт, але уряд все так же не поспішав робити велике замовлення. Зате багатофункціональний ніж моментально завоював серця офіцерів, і кількість індивідуальних замовлень швидко зросла. Через деякий час Ельзенер і його дітище вже неможливо було ігнорувати, і бізнесмен нарешті уклав контракт і зі Швейцарською армією, ставши офіційним постачальником ножів для її солдатів. Ніж мав солідний і навіть стильний вигляд, але тільки через 12 років на його рукоятці з’явилася емблема, котра згодом стала візитною карткою бренда і сьогодні впізнавана у всьому світі – хрест на тлі щита, що символізує герб Швейцарії. Її розробили з метою виділити справжній ніж від численних підробок, котрі вже почали масово з’являтися на ринку. Того ж року померла мати Карла – Вікторія, і в компанії з’явилася назва Victoria, а ще через 12 років до неї додалося закінчення «inox», котре говорило про те, що компанія Ельзенера виробляє ножі з нержавіючої сталі. Так бренд отримав своє сучасне ім’я Victorinox.
Фото thegadgetflow.com
До кінця Другої світової війни Victorinox працював здебільшого на швейцарську армію, і тільки завдяки американським військовим альпійські ножі здобули світову славу. Армія США виявила непідробний інтерес до цього практичного товару і налагодила поставки для своїх солдатів. Але Victorinox до того часу був уже не єдиним гравцем на ринку. Ще 1908 року у Швейцарії з’явилася ще одна компанія з таким же продуктом – Wenger, котра склала чималу конкуренцію Ельзенеру. Справа в тому, що батьківщина Victorinox – німецькомовне місто Швіц, а батьківщина Wenger – франкомовне Кортеле. Щоб уникнути конфліктів між двома кантонами, уряд вирішив розділити контракт порівну між постачальниками. Ельзенеру нічого іншого не лишалося, як домовитися з конкурентом і жити мирно. До певного часу, Wenger став позиціонувати себе як «справжній (genuine) швейцарський армійський ніж», а Victorinox – як «первинний (original) швейцарський армійський ніж». Повернути свою долю ринку і відігратися за завдану шкоду гігант зміг тільки 2005 року – Victorinox придбав Wenger і знову став єдиним постачальником ножів для швейцарської армії. Якийсь час ножі під брендом Wenger ще виробляли (з кожним роком все меншими і меншими партіями), а з 2014 року і взагалі перестали випускати. Утер носа Ельзенер у підсумку і Німеччині – країна, яка раніше постачала величезні партії складаних ножів у швейцарську армію, тепер сама купує їх у Швейцарії..
Фото sakwiki.com
Сьогодні, незважаючи на доволі роздутий асортимент (компанія випускає також армійські годинники, кишенькові набори інструментів SwissCard, туристичне спорядження і навіть одяг), швейцарський ніж лишається ключовим продуктом Victorinox, і йому приділяють найбільшу увагу. Тепер у кожному з них знайдеться від 8 до 30 з гаком функцій. Продукт еволюціонував настільки, що в останніх моделях є, приміром, карта пам’яті з USB-інтерфейсом, світлодіод і лазерна указка, електронний годинник і навіть MP3-плеєр. Ці гаджети мають популярність у всьому світі і входять до списку стандартного спорядження астронавтів NASA. 2009 року, наприклад, рівень щорічних продажів продукції Victorinox становив близько 500 мільйонів франків, а на заводах компанії зайнято понад 1700 людей. Найбільш популярною моделлю бренда вважають мініатюрний ніж Victorinox Classic і його різноманітні варіації. Найчастіше їх купують як подарунок. Ці інструменти перевірені в численних туристичних походах і професійних експедиціях.
Фото victorinox.com
Як бачимо, легендарний швейцарський ніж пройшов довгий шлях до слави. І тепер його залюбки використовують чоловіки не тільки в армії, але й у повсякденному житті. Victorinox відвоював звання найбільшого виробника складаних багатофункціональних ножів у Європі, а його представництва і флагманські магазини є по всьому світу від Європи до Північної Америки й Азії. Швейцарський ніж став еталоном у своєму секторі товарів і посів гідне місце в Музеї прикладного мистецтва в Мюнхені, представлений серед найкращих зразків промислового дизайну.
Головне фото thegadgetflow.com
