Таксі по-венеційському: гондоли

... про які ми розповідаємо сьогодні в рамках нашого циклу про транспорт-символ.

Від римлян до наших днів

Венеція цікава не тільки своїми незвичайними ландшафтами, а і власним законодавством, де головним пунктом є заборона використовувати в історичному центрі колісний транспорт. А враховуючи, що середмістя практично повністю у воді, то лишається всього два варіанти: або ходити пішки, що вдається не завжди, або плавати на гондолі чи муніципальних кораблях.

Матеріали за темою: Життя на воді: 7 маловідомих конкурентів Венеції

Так заведено тут уже давно, тому до човнів не те що звикли, вони буквально в крові у венеціанців. Ще древні римляни в IV-V століттях призвичаїлися використовувати місцеві канали як своєрідні магістралі, єдиною проблемою була їхня вузькість. Коли ж Венецію, попри «підтоплення», стали розбудовувати і вона набула важливого торговельного та адміністративного для всієї Італії статусу, стало очевидно, що човен має бути вузьким, аби не створювати заторів та аварійних ситуацій.

У XVII столітті було регламентовано параметри гондоли, яких дотримуються донині. Відповідно до них, довжина човна становить 11,5 м, ширина – 140 см, вага без пасажирів – 400 кг. Гондольєр не може використовувати два весла – тільки одне, знову-таки через вузькість каналів. Корпус покривають спеціальним лаком. Що стосується кольору, то всі венеціанські «лебеді» – чорні. Сьогодні ніхто вже не знає напевно, чому так склалося, але будь-який житель міста залюбки розповість романтичну історію із Середньовіччя.Фото freepik.com

У ній ідеться про те, як молода дружина місцевого багатія і політика таємно ночами зустрічалася зі своїм коханим, який припливав до її дому на чорній гондолі, надто примітній для сусідів, адже тоді човни фарбували в будь-який колір. Розгніваний чоловік нічого не міг удіяти, адже розлучення у ті часи не практикували, тому, щоб хоч якось приховати ганьбу, видав указ, за яким усі гондоли мали бути чорними. Минули століття, але і зараз не зустріти човнів іншого кольору – навіть святкові, які використовують для весіль або інших урочистих церемоній, забарвлені так само. Цей зовнішній аскетизм став невід’ємною частиною їхнього стилю.

Найпрестижніша професія Італії

За часів Римської імперії гондолами веслували раби – зазвичай витривалі чорношкірі чоловіки, привезені до країни для найважчої роботи. Однак через деякий час ця професія стала вельми престижною, оскільки вміння майстерно лавірувати вузькими каналами, не спізнюватися і підтримувати особливу атмосферу на борту надто цінували. Мистецтво керування човном уже багато століть передають у спадок, діти в сім'ях гондольєрів змалечку опановують усі ази і готуються до іспитів, скласти які щастить лише найкращим. Венеційська асоціація гондольєрів ретельно стежить за роботою своїх членів і з кожним роком підносить планку вимог. Щоб стати гондольєром, потрібно блискуче володіти хоча б англійською мовою, досконало знати історію Венеції та й усієї Італії, а також мати гарні манери. І, певна річ, уміти добре плавати, адже тільки збоку здається, що в цьому немає нічого складного. Насправді далеко не кожен зможе впоратися з човном.Фото freepik.com

Матеріали за темою: Венеційський карнавал: «Маско, я тебе знаю!»

Нині на всю 260-тисячну Венецію працює лише 425 човнярів і 150 напарників, які їх змінюють. Робочий день триває 15 годин, за дрес-кодом обов’язково треба бути у смугастій футболці та солом'яному брилі. Оскільки туристів у місті сила-силенна ( щороку не менше 20-ти мільйонів), цей бізнес вельми вигідний. Базова 40-хвилинна поїздка коштує 90 євро, кожні 20 хвилин зверху – ще 50 євро. Попри податки і витрати, пов'язані з експлуатацією, гондольєри все одно заробляють чимало, особливо в сезон.

Водний світ

Треба розуміти, що весь центр Венеції пересувається на гондолах. Крім туристичних, канали заповнені тими, хто збирає сміття, доставляє продукти і пошту. Поліція, швидка допомога та комунальники теж використовують човни. Ті 60 тисяч венеціанців, що живуть у Старому місті, зазвичай мають хоча б один плавзасіб на сім'ю. При цьому човен неможливо купити в магазині, їх роблять тільки за спецзамовленням на верфях. Вартість найпростішого – 35-40 тисяч доларів, але межі тут немає. Термін експлуатації – 15 років.Фото freepik.com

Утім, не всі жителі Венеції можуть подужати такі витрати, центр стрімко порожніє – місцеві продають за шалені кошти свою нерухомість заможнішим, а самі перебираються на околиці і в передмістя, де води немає, а колісний транспорт дозволено. За прогнозами деяких футурологів, через 30-40 років історичне середмістя буде заповнено тільки туристами і найбагатшими людьми регіону із власними гондолами. До слова, для цього вже все готово – практично скрізь обладнано місця для паркування, у двориках замість звичних автосервісів – майстерні, де можна відремонтувати човни. На найжвавіших водних перехрестях і магістралях – світлофори і «дорожні» знаки. Це справді якийсь інший світ, звикнути до якого надто складно, якщо ти приїжджий. Тут усе просякнуте автентичними, невловимими деталями: обличчями, усмішками, ароматами, мостами, бруківкою і плиткою. Усе фактурне, незвичайне і закарбовується в пам’яті переважно завдяки гондолам, цим чорним венеційським лебедям, котрі безшумно плинуть по воді величного міста.

Цікаві факти

Завдяки конструкції гондоли човняр прикладає однакові зусилля для її руху незалежно від кількості пасажирів, але, за технікою безпеки, на борт беруть не більше шести осіб.

На носі човна закріплено залізний гребінь «ферро». Його встановлюють не для естетики, а заради рівноваги, оскільки гондольєр перебуває позаду і може перекинути гондолу. У формі «ферро» шість виступів – стільки ж у Венеції і районів.

Приймальна комісія з Асоціації на іспиті може попросити претендента заспівати. Це вміння негласно вважають обов'язковим для тих, хто прагне стати човнярем, адже туристи на романтичних прогулянках люблять слухати пісні в живому виконанні.

2010 року гондольєром уперше стала жінка. 24-річна Джорджія Баскало отримала ліцензію і продовжила справу свого батька, який сумлінно працював понад сорок років і здобув величезний авторитет серед колег і городян.

Для виробництва одного човна потрібні матеріали, вирізані з дерев восьми видів: дуба, в'яза, лайма, модрини, ялиці, вишні, горіха і червоного дерева. З них виготовляють 280 окремих елементів для створення головного символу Венеції.

Головне фото picjumbo.com