RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Таксі по-венеційському: гондоли

Таксі по-венеційському: гондоли

Автор: 29.05.2021 | Італія, подорожі
Мабуть, на планеті немає людини, яка би хоч краєчком вуха не чула про дивовижне італійське місто на воді. Венеція з її неповторною архітектурою, фантастичними пейзажами і власною атмосферою вже багато століть вабить людей з усіх куточків світу. І щоб відчути її на повну й побачити під несподіваним кутом, треба неодмінно поплавати на легендарних гондолах...

... про які ми розповідаємо сьогодні в рамках нашого циклу про транспорт-символ.

Від римлян до наших днів

Венеція цікава не тільки своїми незвичайними ландшафтами, а і власним законодавством, де головним пунктом є заборона використовувати в історичному центрі колісний транспорт. А враховуючи, що середмістя практично повністю у воді, то лишається всього два варіанти: або ходити пішки, що вдається не завжди, або плавати на гондолі чи муніципальних кораблях.

Матеріали за темою: Життя на воді: 7 маловідомих конкурентів Венеції

Так заведено тут уже давно, тому до човнів не те що звикли, вони буквально в крові у венеціанців. Ще древні римляни в IV-V століттях призвичаїлися використовувати місцеві канали як своєрідні магістралі, єдиною проблемою була їхня вузькість. Коли ж Венецію, попри «підтоплення», стали розбудовувати і вона набула важливого торговельного та адміністративного для всієї Італії статусу, стало очевидно, що човен має бути вузьким, аби не створювати заторів та аварійних ситуацій.

У XVII столітті було регламентовано параметри гондоли, яких дотримуються донині. Відповідно до них, довжина човна становить 11,5 м, ширина – 140 см, вага без пасажирів – 400 кг. Гондольєр не може використовувати два весла – тільки одне, знову-таки через вузькість каналів. Корпус покривають спеціальним лаком. Що стосується кольору, то всі венеціанські «лебеді» – чорні. Сьогодні ніхто вже не знає напевно, чому так склалося, але будь-який житель міста залюбки розповість романтичну історію із Середньовіччя.3540.jpgФото freepik.com

У ній ідеться про те, як молода дружина місцевого багатія і політика таємно ночами зустрічалася зі своїм коханим, який припливав до її дому на чорній гондолі, надто примітній для сусідів, адже тоді човни фарбували в будь-який колір. Розгніваний чоловік нічого не міг удіяти, адже розлучення у ті часи не практикували, тому, щоб хоч якось приховати ганьбу, видав указ, за яким усі гондоли мали бути чорними. Минули століття, але і зараз не зустріти човнів іншого кольору – навіть святкові, які використовують для весіль або інших урочистих церемоній, забарвлені так само. Цей зовнішній аскетизм став невід’ємною частиною їхнього стилю.

Найпрестижніша професія Італії

За часів Римської імперії гондолами веслували раби – зазвичай витривалі чорношкірі чоловіки, привезені до країни для найважчої роботи. Однак через деякий час ця професія стала вельми престижною, оскільки вміння майстерно лавірувати вузькими каналами, не спізнюватися і підтримувати особливу атмосферу на борту надто цінували. Мистецтво керування човном уже багато століть передають у спадок, діти в сім'ях гондольєрів змалечку опановують усі ази і готуються до іспитів, скласти які щастить лише найкращим. Венеційська асоціація гондольєрів ретельно стежить за роботою своїх членів і з кожним роком підносить планку вимог. Щоб стати гондольєром, потрібно блискуче володіти хоча б англійською мовою, досконало знати історію Венеції та й усієї Італії, а також мати гарні манери. І, певна річ, уміти добре плавати, адже тільки збоку здається, що в цьому немає нічого складного. Насправді далеко не кожен зможе впоратися з човном.281.jpgФото freepik.com

Матеріали за темою: Венеційський карнавал: «Маско, я тебе знаю!»

Нині на всю 260-тисячну Венецію працює лише 425 човнярів і 150 напарників, які їх змінюють. Робочий день триває 15 годин, за дрес-кодом обов’язково треба бути у смугастій футболці та солом'яному брилі. Оскільки туристів у місті сила-силенна ( щороку не менше 20-ти мільйонів), цей бізнес вельми вигідний. Базова 40-хвилинна поїздка коштує 90 євро, кожні 20 хвилин зверху – ще 50 євро. Попри податки і витрати, пов'язані з експлуатацією, гондольєри все одно заробляють чимало, особливо в сезон.

Водний світ

Треба розуміти, що весь центр Венеції пересувається на гондолах. Крім туристичних, канали заповнені тими, хто збирає сміття, доставляє продукти і пошту. Поліція, швидка допомога та комунальники теж використовують човни. Ті 60 тисяч венеціанців, що живуть у Старому місті, зазвичай мають хоча б один плавзасіб на сім'ю. При цьому човен неможливо купити в магазині, їх роблять тільки за спецзамовленням на верфях. Вартість найпростішого – 35-40 тисяч доларів, але межі тут немає. Термін експлуатації – 15 років.2624.jpgФото freepik.com

Утім, не всі жителі Венеції можуть подужати такі витрати, центр стрімко порожніє – місцеві продають за шалені кошти свою нерухомість заможнішим, а самі перебираються на околиці і в передмістя, де води немає, а колісний транспорт дозволено. За прогнозами деяких футурологів, через 30-40 років історичне середмістя буде заповнено тільки туристами і найбагатшими людьми регіону із власними гондолами. До слова, для цього вже все готово – практично скрізь обладнано місця для паркування, у двориках замість звичних автосервісів – майстерні, де можна відремонтувати човни. На найжвавіших водних перехрестях і магістралях – світлофори і «дорожні» знаки. Це справді якийсь інший світ, звикнути до якого надто складно, якщо ти приїжджий. Тут усе просякнуте автентичними, невловимими деталями: обличчями, усмішками, ароматами, мостами, бруківкою і плиткою. Усе фактурне, незвичайне і закарбовується в пам’яті переважно завдяки гондолам, цим чорним венеційським лебедям, котрі безшумно плинуть по воді величного міста.

Цікаві факти

Завдяки конструкції гондоли човняр прикладає однакові зусилля для її руху незалежно від кількості пасажирів, але, за технікою безпеки, на борт беруть не більше шести осіб.

На носі човна закріплено залізний гребінь «ферро». Його встановлюють не для естетики, а заради рівноваги, оскільки гондольєр перебуває позаду і може перекинути гондолу. У формі «ферро» шість виступів – стільки ж у Венеції і районів.

Приймальна комісія з Асоціації на іспиті може попросити претендента заспівати. Це вміння негласно вважають обов'язковим для тих, хто прагне стати човнярем, адже туристи на романтичних прогулянках люблять слухати пісні в живому виконанні.

2010 року гондольєром уперше стала жінка. 24-річна Джорджія Баскало отримала ліцензію і продовжила справу свого батька, який сумлінно працював понад сорок років і здобув величезний авторитет серед колег і городян.

Для виробництва одного човна потрібні матеріали, вирізані з дерев восьми видів: дуба, в'яза, лайма, модрини, ялиці, вишні, горіха і червоного дерева. З них виготовляють 280 окремих елементів для створення головного символу Венеції.

Головне фото picjumbo.com

Вам это будет интересно:
Тибет. Гори, що розмовляють із небом...
Тибет… Про що ви думаєте, коли промовляєте цю назву, коли вимальовуєте її у своїй голові, яка вже сама занурилась у пухнасті клубки хмарин? Тибет… Гори, які, здається, розмовляють з небом. Тут все ніби просякнуте релігією та різними віруваннями: культура, мистецтво, народні звичаї та обряди.
56 прямих рейсів до Подгориці та Тівата щотижня!
Літній туристичний сезон у Чорногорії перевершив очікування і за словами посадових осіб в країні зафіксовані найкращі результати у Середземномор'ї.
Прованс: від Марселя до Монако
Monamour, monami… Усі найкрасивіші слова і пісні про кохання звучать французькою. Переглянути всі вигини Франції і знайти усамітнення у провінції Прованс, що ніжно гойдається на південному сході батьківщини Брижит Бардо й Антуана де Сент-Екзюпері. Старовинні міста від Марселя до Монако просякнуті ліричною античністю, і думки лишитися на Лазуровому березі відвідують знов і знов.
Кагосіма: Місто з репутацією камікадзе
«Будуйте дім біля підніжжя вулкана!» - вигукував Ніцше у пророчому екстазі. Похмурий пафос філософа навряд чи збагнули б жителі японського міста Кагосіми, розташованого на дні кальдери Айра, що виникла внаслідок вибуху 22 тисячі років тому. Землероби мотижили уступи котловини з бронзового віку, звично відмахуючись від попелу, розсіяного у повітрі.
Проводжаючих просимо залишити вагони: найцікавіші поїзди планети
Незважаючи на безупинний розвиток авіатранспорту, багато людей по всій планеті все ще люблять з різних причин подорожувати поїздами. І хай у більшості поїзд асоціюється з повільним пересуванням, у порівнянні з літаками, і комфортом у найкращому випадку рівня минулого століття...
Південний Гоа очами Кіри Кондратенко
Депресія і відсутність нових ідей? Вирушайте на Гоа! Якось саме завдяки відпочинку на Гоа бізнес-леді Кіра Кондратенко набралася сил для здійснення нового цікавого проекту. Сьогодні вона ділиться з нами своїми враженнями від острова, іменуючи його не інакше як раєм на Землі.
Альпійське містечко під Сіетлом
У жителів США можна навчитися багато чому, але що заслуговує на особливу повагу – це любов до своєї землі. Американський патріотизм виявляється у всьому, навіть у внутрішньому туризмі: як слід не дослідивши власну країну, американець навряд чи вирушить кудись за її межі. Сьогодні ми розповімо про одне з найпопулярніших міст внутрішнього туризму – Лівенворс.
Ми там були: Сопот
Балтійське узбережжя Європи не може похвалитися теплими водами і довгим пляжним сезоном, однак це не заважає йому бути популярною курортною зоною. Безліч прибережних і затишних містечок приваблює туристів передусім свіжим і цілющим повітрям, а також можливістю «полікувати очі», дивлячись на холодне море та неймовірні пейзажі.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт...
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Departure: Балчик
Якщо вам до душі відпочинок у Болгарії, але не знаєте, в якому містечку зупинитися, відвідайте Балчик. Він підійде тим, хто цінує затишні й недорогі поїздки, без напливу відпочивальників і спустошення гаманця. А древній вік міста і наявність унікальних пам'яток створять чудову альтернативу сонячним і морських ваннам.
Майянські мегаліти: Сонце третьої епохи
Майянські мегаліти в Паленке ховаються від цікавих очей у мексиканських джунглях. Храм написів, Гробниця червоної королеви, Піраміда черепів – археологам ці назви нагадають похоронний культ. А деякі вірять, що серед уламків цивілізації майя сховали еліксир безсмертя.
ВІДЕО: Старенька Братислава
Не поділитися з нашими улюбленими читачами враженнями після відвідин Братислави OUTLOOK не може. Площа Братислави всього 368 квадратиних кілометри (для порівняння: Київ - 839 кілометрів квадратних), а до 1936 року між Віднем та Братиславою курсував трамвай, який сполучав два неймовірно чудових міста. Детальніше - дивіться у відео.
Філіппіни: вибратися на трюфель
Перше, що спадає на думку при словосполученні «Шоколадні пагорби», – це какао-бобові плантації, невеличкі кондитерські селища чи який-небудь фестиваль солодощів. Однак доведеться засмутити ласунів і порадувати цінителів незвичайних пейзажів – шоколадом тут і не пахне, зате є унікальне природне творіння.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Шефшауен: марокканське місто з небес
У більшості людей Марокко асоціюється з червоним або жовтим кольором – все-таки Африка, спека, пісок, прянощі і далі за списком. Але так думають лише туристи, котрі жодного разу не були у дивовижному місті з такою приємною і ніжною назвою, як Шефшауен. Після нього здається, що вся ця країна – суцільна хмаринка.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила.
Закрыть
Outlook facebook page