RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Керований хаос: архітектор Заха Хадід

Керований хаос: архітектор Заха Хадід

В англійській мові є чудовий неологізм, синонім успішності – «селфмейдмен», котрий можна перекласти як «людина, що зробила себе». Саме такою людиною, безумовно, є знаменитий архітектор Заха Хадід. Ми розкажемо про її непростий життєвий і творчий шлях її ж словами.

«Я люблю людей з палаючими очима»

Заха народилася у Багдаді 1950 року в сім’ї дуже діяльної й енергійної людини – Мохаммеда Хадіда, космополіта, бізнесмена й лідера демократичної партії Іраку. Саме від нього тендітна жінка й отримала твердий, як елементи її конструкцій, характер. Перебуваючи із самого дитинства в колі передових людей, що прагнули перетворити свою країну на процвітаючу й передову, вона ще в 11 років вирішила, що не хоче сидіти вдома і тільки займатися господарством, як прийнято у мусульманських сім’ях. Вона мала мету – стати видатним архітектором і створювати світ довкола себе.

Ця амбіція привела Заху Хадід спочатку на математичний факультет Американського університету у Бейруті, а потім і в найпрестижнішу школу Архітектурної асоціації Лондона, де вона зустріла ще одну людину з палаючими очима, котра зіграла важливу роль у її житті – нідерландського архітектора-експериментатора Рема Колхаса. Він захоплювався ідеями деконструктивізму, оскільки вважав, що архітектура – це мистецтво і її не можна сковувати нудними міськими генпланами і традиційними формами. Сміливі і незвичайні проекти Хадід, котрі вона здавала як контрольні роботи, зробили її улюбленою ученицею Колхаса, тому вже до закінчення навчання він запросив її працювати у власне архітектурне бюро, де продовжився її розвиток як майстра.

«Займатися архітектурою, коли ти жінка й іноземка, дуже складно. Тим більше, якщо ти робиш щось «ненормальне».

У віці тридцяти років Заха вирішила, що хоче відкрити свою компанію. Колхас сприйняв це нормально і побажав їй одного – не зупинятися і перевершити себе самого, оскільки для справжніх наставників – це найкраща нагорода за їхню працю. Однак наступне десятиліття принесло Хадід мало приводів для радості: в її надто амбіційні й футуристичні проекти ніхто не наважувався вкладати гроші, а чимало угод, як, наприклад, з Оперою в Кардіффі, зривалися в останній момент. Ситуацію ускладнював ще й гендерний факт: архітектуру завжди вважали «чоловічою професією», тому до самого початку 90-х років минулого століття Заха Хадід була хоч і цікавим, але «паперовим» архітектором, а її бюро займалося маленькими приватними проектами – дизайном квартир і будинків, щоб бодай якось утриматись на плаву.

Мабуть, багато хто у подібній ситуації махнув би на свої цілі і почав просто тішитися життям, заробляючи ремеслом. Та наша героїня й не думала здаватися – вона продовжувала брати участь у конкурсах, вигадувала нові форми й вірила, що настане день і її креслення й ескізи будуть втілені в життя.

«Щасливчик – це людина, котрій випадає багато шансів».

Що таке шанс і як ним скористатися, уродженка Іраку знає не з чужих слів. Близько 13 років вона терпляче чекала можливості вповні продемонструвати свій талант, і коли 1990 року компанія-виробник меблів Vitra замовила їй придумати пожежну частину, Хадід зрозуміла: або зараз, або ніколи. Як одержима, вона пропонувала замовникам різноманітні проекти – один безумніший від іншого, доки вибір не зупинився на будівлі, котра нагадувала знаменитий бомбардувальник «Стелс». Цей літак, ніби закарбований у конструкцію 1993 року буквально підірвав світ дизайну й архітектури. Як це буває, здавалося б, тільки в казках чи голлівудських фільмах, Заха Хадід прокинулася знаменитою, і на неї обрушилися нові пропозиції.

Вона, що всі ці роки заощаджувала в собі якусь неймовірну концентрацію енергії, практично не відмовляла нікому і за 10 років реалізувала одразу кілька неповторних об’єктів. Головними серед прийнято вважати Центр сучасного мистецтва Розенталя в Цинциннаті (штат Огайо, США), вокзал і паркінг у Страсбурзі, лижний трамплін в Інсбруку (Австрія), центральну будівлю заводу BMW в Лейпцігу (Німеччина). 2004 року Зака Хадід підкріпила свій статус культового архітектора, ставши першою в історії жінкою, нагородженою найпрестижнішою у цій сфері Притцкерівською премією. Однак куди більше задоволення їй приніс той факт, що молоді дизайнери і проектувальники стали вважати саме її «класикою» і намагалися наслідувати.

Тепер, здавалося б, можна зупинитися і спочивати на лаврах – вона домоглася в рази більшого, ніж навіть мріяла. Та Хадід не була б Хадід, якби перетворилася на голову журі серйозних конкурсів чи очолила б якийсь навчальний заклад. Ні, вона, звісно, ділиться досвідом з підростаючим поколінням, оцінює чужі роботи, читає лекції по всьому світу і навіть випускає власні меблі, та все це – тільки у вільний час, оскільки й досі продовжує робити унікальні будівлі, перетворюючи 21-ше століття у свій простір для творчості.

«Якщо існують 360 градусів, навіщо дотримуватися тільки якогось одного?»

Окрім свого наставника – Колхаса, другим вчителем Захі Хадід можна вважати Казимира Малевича з його супрематичними композиціями. Математична освіта впереміж із буйною фантазією дають їй змогу прораховувати і створювати, на перший погляд, нестійкі форми, котрі от-от обрушаться або тріснуть. Саме деформація предметів і будівель і використання в їхній основі незвичайних елементів змушують нас захоплюватися її роботами і почувати себе у футуристичних декораціях.

І все ж не одна Хадід вміє робити «дивно», «майбутньо». Успіх її криється ще в одному вкрай важливому аспекті – здатності «вставляти» свої будівлі у природний ландшафт. Саме це гармонійне поєднання непоєднуваного і вирізняє її проекти з-поміж інших ескізів, де творчість архітектора почасти – чужорідний для міста елемент. Так що не варто дивуватися тому, що Заха спокійно працює і у близькосхідній пустелі, і в азійських мегаполісах, і у маленьких європейських містах. Вона всюди додає місту шарму й технологічності. 

Вам это будет интересно:
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
ФОТОПРОЕКТ: Варшава звисока
Ми ловили промені весняного сонця на майже порожніх варшавських вуличках в неділю. Коли сонце сховалося за хмарочосами - ми піднялися на найвищий з них, щоб побачити захід.
Канадські хмарочоси: не тільки вгору, але і вниз
Навряд чи знайдеться така людина, котра б не скасувала свою зустріч чи прогулянку, побачивши не найкращу погоду за вікном, оскільки вдягатися, утеплятися, чекати на холоді транспорт – це цілий атракціон, і взагалі краще закутатися у плед і почитати книжку.
Підземеллями Європи: Париж, Берлін, Прага
Блукаючи мальовничими вуличками старої Європи, ми роздивляємося на всі боки і навіть не підозрюємо, скільки цікавого лежить у нас під ногами. Якщо вам набридли стандартні туристичні тури з черговим марафонським забігом до музеїв та пам'ятників, пропонуємо поглянути на бабусю Європу з іншого ракурсу. Точніше – зазирнути їй «під ноги».
Королівська розкіш: скарбниці Данії
Навіщо мати трьох дружин, якщо можна примножувати коштовності? А коли ім'я короля буде підкріплено колекцією сімейних реліквій, варто подумати і про ту єдину, яка продовжить іменитий рід. Знаючи, що ось-ось настане Тридцятирічна війна, король Данії і Норвегії Крістіан IV дає наказ побудувати замок-фортецю.
Камбоджа має бути всередині. Ангкор-Ват
У самому серці джунглів, оточений смужкою води по периметру, розташувався гігантський прямокутник правильної форми, ніби дає уроки геометрії зіркам, що споглядають зверху. Мовчазне небо бачило години блискучої слави і болісного падіння цього дивовижного об’єкта. Понад половину тисячоліття він був головною перлиною загадкової кхмерської імперії...
Висоти Сходу
Стереотипи – страшна річ. За «допомогою» них у нас в голові формується певна картина світу, яку не так просто змінити. Взяти, приміром, поняття «хмарочос». У 90% людей в уяві відразу ж виникають американські міста, знайомі з фільмів і ТБ. Цілком логічно, та ось тільки в наш час, щоб побачити кращу панораму на шикарні хмарочоси, курс слід тримати на схід.
Точка на карті: музей Ілани Гур
Складання маршрутів для сучасних туристів вже давно виходять за межі класичного розуміння поїздок за кордон. Мандрівники сьогодні є настільки вибагливими, що стандартний набір — історичні місця та крамниці з сувенірами скоро турагенціям пропонувати буде нікому, адже попит зростає не на традиційні екскурсії, а на отримання емоцій.
Баальбек – місто Сонця
Можливо, це були атланти під три метри на зріст або інопланетяни, які випадково забрели на Землю й були змушені побудувати космодром. А може, це фінікійці так намагалися вшанувати свого верховного бога Баала гігантською спорудою. Досі ніхто не дав відповіді, що ж за цивілізація звела Баальбек – одну з величних пам'яток Лівану.
Великий шовковий шлях по-таджицьки
Зачувши словосполучення «великий шовковий шлях», одразу уявляєш собі відважних мандрівників і нескінченні каравани, повні коштовностей і дивовижних товарів, що перетинають країни та континенти. Сьогодні ми розповімо про таджицькі міста, котрі слугували у давнину найважливішими перевалочними пунктами цієї торговельної артерії.
Не вежею єдиною. ТОП кращих творінь Густава Ейфеля
Кажуть, Гі де Мопассан ненавидів Ейфелеву вежу. Знаменитий письменник вважав, що вона спотворює Париж і не приносить місту ніякої користі. Проте його частенько можна було зустріти в затишному кафе на вершині конструкції. У таких випадках автор «Любого друга» говорив, що «тільки тут клята вежа не трапляється йому на очі...»
OUTLOOK: До Дня Незалежності України...
Подорожуючи і захоплюючись заморською красою, іноді не підозрюєш, що в рідній країні є не менше пам'яток, які важливі для всього людства. І сьогодні в честь Дня Незалежності України OUTLOOK підготував для Вас матеріал про семи об'єктах стоять у списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що розташовані на території нашої держави.
Святині мусульманського світу: мечеті з історією
Мечеть – це молитовна будівля з куполом. Поруч примикають вежі-мінарети – їх може бути не більш ніж дев’ять; заходячи всередину, паломник звертає увагу на стародавні письмена – уривки з Корану. Лише слова арабською прикрашають стіни: образотворче мистецтво тут заборонено. Сьогодні ми поговоримо про найбільш незвичні скарби мусульманського світу.
Краса та спокій: найгарніші храми Азії
Буддисти кажуть: «Щоб позбутися страждання, треба позбутися бажання». А для цього є відповідні місця. Сьогодні ми зібрали для вас п'ятірку дивовижних храмів, де буддисти і прості туристи шукають гармонії для своєї душі.
Замість Риму та Афін: наймолодші міста планети
Старовинні міста з їхніми пам’ятками архітектури, традиціями й атмосферою – це, безумовно, знахідка для туриста, оскільки саме в них можна багато дізнатися про ту чи іншу країну і її жителів, краще зрозуміти їх. Утім, серед мандрівників можна виділити й іншу групу за інтересами – любителів урбанізму і сучасного містобудування.
Архітектура чи мистецтво: Нові грузинські будівлі
Грузія, що трохи більш як десять років тому стала на шлях серйозних перетворень і домоглася відчутних успіхів, помітно змінилася не лише внутрішньо, але й зовні. Архітектори з різних країн світу попрацювали тут на совість і створили по всій її території безліч важливих і унікальних об’єктів, що втілюють зміни, які відбулися. Саме про нову грузинську архітектуру ми сьогодні і розповімо.
Розкіш по-корейському: королівські палаци Сеула
Південнокорейський Сеул, у 20 столітті стрімко перетворившись зі старовинного міста бідної країни на процвітаючу столицю передової держави, однозначно заслуговує на повагу. Разом з тим пошани варті й муніципальні чиновники та патріоти, котрі зуміли в часи бурхливої індустріалізації зберегти багатющу спадщину минулого – королівські палаци династії Чосон.
Знай наших: Анатолій Кокуш
Кіно – либонь, найбільш «технічний» вид мистецтва, котрий придумало людство. Скільки б таланту, фантазії і енергії не було у творців будь-якого фільму, практично всі стадії виробництва так чи інакше спираються на техніку, без якої ідеї так і залишаться всього лиш ідеями.
Вище за всіх! Оглядові майданчики світу
Природа подарувала світові чимало вершин, котрі щохвилини дарують відвідувачам безкрає почуття свободи. Міста зводять хмарочоси, хизуючись одне перед одним і, не вдовольнивши амбіції, будують оглядові майданчики на рівні висоти пташиного польоту. Пурхаючи від континенту до континенту, затамувавши подих, милуємося оглядами нашої планети.
Закрыть
Outlook facebook page