RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  Розкіш по-корейському: королівські палаци Сеула

Розкіш по-корейському: королівські палаци Сеула

Південнокорейський Сеул, у 20 столітті стрімко перетворившись зі старовинного міста бідної країни на процвітаючу столицю передової держави, однозначно заслуговує на повагу. Разом з тим пошани варті й муніципальні чиновники та патріоти, котрі зуміли в часи бурхливої індустріалізації зберегти багатющу спадщину минулого – королівські палаци династії Чосон.

Усього в Сеулі п'ять палаців, і, крім архітектурних переваг та історичної значущості, вони ще й змагаються між собою у важкості вимови для іноземних туристів. Тому не будемо ламати ваш язик і писати про всі в одному реченні, а підемо по черзі й почнемо з найбільшого – Кенбоккуна, або, як його називають у народі – «Північного».dscf4140.jpgФото lifetoreset.wordpress.com

Побудований 1394 року як офіційна резиденція правлячої династії, палац розкинувся в центральній частині міста. Поблизу функціонує однойменна станція третьої лінії сеульського метрополітену. Величний комплекс включає в себе тронну залу, мальовничий павільйон Кьонхверу і дивовижний ставок лотосів. Не тільки туристам до вподоби це місце, але і самі корейці від нього у захваті – деякі об'єкти палацового комплексу навіть прикрашають їхню національну валюту. Від себе додамо: навіть якщо маєте обмаль часу, обов'язково затримайтеся на площі перед палацом, щоб побачити зміну варти – цей неймовірно якісний «флешмоб» точнісінько відтворює автентичний ритуал, якому вже майже тисяча років.

Дивіться також: Інчхон: корейське місто майбутнього

Чхандоккун, який теж міститься неподалік, спершу задумували як неформальну резиденцію для королівської родини. Однак форс-мажори (природні і через людський фактор), які не раз ставалися на корейському півострові, змусили представників Чосон перетворити цей об'єкт релаксу на повноцінний «офіс». Знайомство з палацом починається з древніх воріт і кам'яного мосту Кимчхонгьо. Саме цим шляхом до Чхандоккуна прибували посли, радники і підлеглі корейських правителів, щоб обтяжити їх справами державними. І все ж відпочивати тут значно приємніше, адже чого тільки вартий неймовірної краси сад Хувон, «таємний», де кожен відвідувач знайде умиротворення. На його території можна сховатися від проблем і міської суєти (вона ж теж вічна) і просто насолодитися творіннями матінки-природи. Щодня в саду проводять 15 тематичних екскурсій різними мовами, де докладно розповідають, у затінку якого саме дерева було укладено той чи той міжнародний договір.Фото cdn2.norеcipes.com

Токсугун виділяється своєю архітектурою, адже на його території є споруди, зведені у 18-19 століттях у західному стилі, коли європейські тенденції стали дедалі глибше проникати в консервативну Азію. Нині він прихистив у своїх стінах японську національну художню галерею. До речі, закоханим варто бути тут обережними, бо Токсугун обнесено кам'яним муром, прогулянка вздовж якого, за народними прикметами, неминуче веде до розлуки.

Наступний на черзі – Чхангьонгун, крім знову-таки неймовірної краси, відомий тим, що поряд з ним є ставок, половину якого раніше займало рисове поле. За легендою, у давнину король мусив особисто стежити за збором урожаю на цьому полі. Тому іноді правителям доводилося кидати справи державні і вирушати туди мало не на сільгоспроботи, які могли і не подобатись, однак проти багатовікової традиції не попреш. На жаль, під час чергової японської окупації все поле перетворили на ставок і звичай більше не відновився. Сьогодні територією Чхангьонгуна можна поплавати на човнику, звідки відкривається чудовий краєвид на палац і, зокрема, на павільйон Тхонмьончжон, створений спеціально для королев.Фото blogsрot.com

Якщо ви ще не заплуталися в назвах, саме час розповісти трохи і про останній королівський палац – Кьонхігун, у перекладі «західний». Він у минулому навіть був з'єднаний мостом з Токсугуном. Сьогодні це важко уявити і можна тільки шкодувати, що в наші дні такої переправи не існує. Однак дбайливі корейці все ж зберегли його, хоч 1829 року той практично повністю згорів. Прийнято вважати, що Кьонхігун – це місце знань, адже в його околицях завжди зосереджувались такі важливі навчальні центри, як Вища сеульська школа, університет і безліч бібліотек

Попри те, що більшість палаців Сеула містяться поблизу один від одного, навряд чи вистачить і цілого дня, щоб оглянути все. Та якщо ви все ж вирішили зробити це, то радимо купити в касі при будь-якому з них квиток, дійсний протягом місяця, з правом відвідування всіх п'яти резиденцій. Гуртом, до речі, й дешевше – всього 10 доларів. Враження та світлини точно вийдуть неймовірними, а поєднання стародавніх конструкцій на тлі хмарочосів залишиться у вашій пам'яті назавжди.

Головне фото civitatis.com

Вам это будет интересно:
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Свята краса! Що приховують найвідоміші абатства світу?
Що ви уявляєте, коли чуєте слово «абатство»? Впевнена, більшість в першу чергу згадають про Вестмінстер. А якщо я скажу, що насправді це вже не абатство? Так що ж робить ці середньовічні споруди особливими? Давайте розбиратися на прикладі споруд з різних країн Європи.
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Інсбрук – казкове місто в обрамленні Альпійських гір
Тірольська місцевість Австрії надзвичайно самобутня. Тут своя кухня і навіть своя манера співу, а багатовікова історія відмінно поєднується з природними красотами і спортивними об’єктами. Пік різноманіття – невелике гірське містечко Інсбрук. Це адміністративний центр Тіроля, а також одне з найчистіших місць у Європі...
Листівки з Болгарії
Озброївшись закордонним паспортом та гарним настроєм, вирушайте на у так зване «ближнє зарубіжжя» - Болгарія - саме та країна, де старовинна архітектура вдало поєднується із розслабляючим морським бризом. Не вірите? А от OUTLOOK впевнений, що Павло Хоменський через свої світлини зможе вас переконати! Яскрава, по-своєму велична Софія - це must see! Гайда з нами!
Фіджі: подорож до романтиків-нащадків людожерів
Гостинність місцевих – ось що відразу ж дивує на Фіджі, а особливо враховуючи те, що всі вони – нащадки канібалів. На щастя, приготування їжі з людського м’яса вже кілька століть як не практикують. А ось стравами, наприклад, зі смаженого кажанка тут зовсім не гидують і охоче діляться рецептами з туристами.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила.
Закрыть
Outlook facebook page