Перше, що спадає на думку при словосполученні «Шоколадні пагорби», – це какао-бобові плантації, невеличкі кондитерські селища чи який-небудь фестиваль солодощів. Однак доведеться засмутити ласунів і порадувати цінителів незвичайних пейзажів – шоколадом тут і не пахне, зате є унікальне природне творіння.
Гори, які за формою нагадують величезні солодкі трюфелі, здіймаються на одному з понад семи тисяч островів, що входять до складу Філіппінів, – на острові Бохол. Десертну подобу їм надає ще й шоколадна гама, «напилення» якої з’являється, коли сонце починає «підсмалювати» їхній трав’яний покрив. Гірки прикрашають собою величезну рівнину, ховаючись далеко за горизонтом, адже їх кількість обчислюється десятками сотень! «Дозрівають трюфелі», набуваючи характерного кольору, ближче до осені. Втім, як приїжджі, так і місцеві їдуть сюди цілий рік. Згрупувавшись на оглядовому майданчику, люди фотографуються, то удаючи, що «кусають» гігантські цукерки, то підстрибуючи і уявляючи себе в «цукровій» країні.Фото naiveangel.com
Переконливо-точної відповіді, як і чому саме тут виросли узвишшя, поки не знайдено. Спочатку може здатися, що вони взагалі рукотворного походження – надто вже схожа у всіх форма, ніби виконана за ескізом хорошим скульптором. Гіпотези вчених щодо цих вапнякових насипів, оброслих травою, варіюють від виверження стародавнього вулкана до копання у їх океанському минулому, коли вони були дном водних глибин.Фото holidayme.com
Філіппінці думку вчених не поділяють, пояснюючи народження «шоколадок» легендами. Втім, серед них одностайності теж немає. За одним із переказів, насипи були створені в результаті боротьби двох велетнів. Громила пізніше помирилися і відчалили з острова кожен своєю дорогою, а от уся місцевість тепер, як нагадування про великовагову дуель, усипана піском і камінням, що вкрилося рослинністю. Друга легенда, романтична, яку розповідають здебільшого для закоханих пар, також говорить про «гуллівера», який полюбив земну дівчину. Коли вона померла, безсмертний велетень залишився самотнім, він довго страждав і гірко плакав, а його гігантські сльозинки перетворилися на ті самі насипи. Фото envato-shoebox-0.imgix.net
Про шоколад в наукових і народних версіях не згадувалося. Раніше місцеві зовсім не звертали уваги на «забарвлення» височин. Просто насолоджувалися чудовими видами смарагдових пагорбів, відомих під іменем Кармен-хіллс, і туристи, поки один з американців не порівняв гірки, що змінили свій вигляд восени, зі схожими за формою цукерками «Hershey Kisses». Так назва Chocolate Hills міцно приклеїлася до місцевості, куди більше приваблюючи мандрівників, аніж попередня.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
Не поділитися з нашими улюбленими читачами враженнями після відвідин Братислави OUTLOOK не може. Площа Братислави всього 368 квадратиних кілометри (для порівняння: Київ - 839 кілометрів квадратних), а до 1936 року між Віднем та Братиславою курсував трамвай, який сполучав два неймовірно чудових міста. Детальніше - дивіться у відео.
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт...
П’ятдесятиградусна Сахара – одне з найвідоміших місць на планеті, більша частина якого абсолютно не придатна для життя. Утім, сьогодні ми вирушимо саме в її піски, щоб побачити неймовірне місто Гадамес, чиї жителі тисячоліттями виживають серед тутешньої спеки і надають усім, хто цього потребує, такий необхідний притулок.
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Фото naiveangel.com
Фото holidayme.com
