Перше, що спадає на думку при словосполученні «Шоколадні пагорби», – це какао-бобові плантації, невеличкі кондитерські селища чи який-небудь фестиваль солодощів. Однак доведеться засмутити ласунів і порадувати цінителів незвичайних пейзажів – шоколадом тут і не пахне, зате є унікальне природне творіння.
Гори, які за формою нагадують величезні солодкі трюфелі, здіймаються на одному з понад семи тисяч островів, що входять до складу Філіппінів, – на острові Бохол. Десертну подобу їм надає ще й шоколадна гама, «напилення» якої з’являється, коли сонце починає «підсмалювати» їхній трав’яний покрив. Гірки прикрашають собою величезну рівнину, ховаючись далеко за горизонтом, адже їх кількість обчислюється десятками сотень! «Дозрівають трюфелі», набуваючи характерного кольору, ближче до осені. Втім, як приїжджі, так і місцеві їдуть сюди цілий рік. Згрупувавшись на оглядовому майданчику, люди фотографуються, то удаючи, що «кусають» гігантські цукерки, то підстрибуючи і уявляючи себе в «цукровій» країні.Фото naiveangel.com
Переконливо-точної відповіді, як і чому саме тут виросли узвишшя, поки не знайдено. Спочатку може здатися, що вони взагалі рукотворного походження – надто вже схожа у всіх форма, ніби виконана за ескізом хорошим скульптором. Гіпотези вчених щодо цих вапнякових насипів, оброслих травою, варіюють від виверження стародавнього вулкана до копання у їх океанському минулому, коли вони були дном водних глибин.Фото holidayme.com
Філіппінці думку вчених не поділяють, пояснюючи народження «шоколадок» легендами. Втім, серед них одностайності теж немає. За одним із переказів, насипи були створені в результаті боротьби двох велетнів. Громила пізніше помирилися і відчалили з острова кожен своєю дорогою, а от уся місцевість тепер, як нагадування про великовагову дуель, усипана піском і камінням, що вкрилося рослинністю. Друга легенда, романтична, яку розповідають здебільшого для закоханих пар, також говорить про «гуллівера», який полюбив земну дівчину. Коли вона померла, безсмертний велетень залишився самотнім, він довго страждав і гірко плакав, а його гігантські сльозинки перетворилися на ті самі насипи. Фото envato-shoebox-0.imgix.net
Про шоколад в наукових і народних версіях не згадувалося. Раніше місцеві зовсім не звертали уваги на «забарвлення» височин. Просто насолоджувалися чудовими видами смарагдових пагорбів, відомих під іменем Кармен-хіллс, і туристи, поки один з американців не порівняв гірки, що змінили свій вигляд восени, зі схожими за формою цукерками «Hershey Kisses». Так назва Chocolate Hills міцно приклеїлася до місцевості, куди більше приваблюючи мандрівників, аніж попередня.
Квіткові поля і долини вражають і приваблюють увагу найвибагливіших поціновувачів прекрасного. Різнокольорові розсипи духмяних рослин прикрашають простори майже в кожній країні, у найвіддаленіших між собою частинах світу. Ми пропонуємо кілька варіантів таких квіткових килимів на будь-який смак.
Місто, що не залишає байдужим - Тбілісі у об‘єктиві талановитого фотографа Павла Хоменського на сторінках видання theoutlook.com.ua. Переглядаючи світлини, ви здійснете оглядову екскурсію однією з наймальовничіших столиць світу.
Часто країни Балканського півострова вважають чимось настільки близьким до нас у плані менталітету, культури і традицій, що подорожі туди здаються чимось другосортним, не рівнею подорожі в Європу чи на якісь острови. Але сьогодні ми хочемо розповісти про чарівні балканські міста, котрі багато в чому можуть позмагатися із загальновизнаними туристичними центрами!
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Суринам не можна назвати популярною місциною – це така собі південноамериканська Африка, справжня, первозданна, маловідома і зовсім не туристична країна зі специфічною англійською мовою і ночівлями в гамаках посеред джунглів.
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Країни часто хизуються своїми природними окрасами: запрошують туристів, дозволяють гарненько роздивитись усі деталі ювелірної роботи, яку виконала планета. Серед таких окрас найбільш неординарні, кольорові, дивні, а іноді для нашого ока навіть дикі – африканські. Ефіопія відхопила собі один з найчарівніших аксесуарів – вулкан Даллол.
Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».
Канарські острови – це не тільки море, пляжі і коктейлі. Але й обвуглена історія цієї частини землі, вогнедишні жерла і соляні копальні. Особливо «гарячим» норовом з-поміж решти островів славиться земля Лансароте. Раніше на цій ділянці виверження вулканів відбувалися із завидною регулярністю. Тепер сюди вирушають туристи подивитися на силу вогню і магми і навіть зазирнути у «пекло».
Екзюпері писав: «Ми завжди відповідальні за тих, кого приручили», та з кожним днем число тих, хто відданий і довіряє нам, дедалі зменшується. Ми говоримо про тварин на межі вимирання, врятувати яких – священний обов'язок для Homo sapiens, інакше гріш ціна висловлюванням про те, що людина – вершина еволюційного ланцюга.
Що для туриста – привід захоплено клацати фотоапаратом, те для місцевих жителів – постійний неспокій і навіть смертельна загроза. Гряда вогнедишних вулканів Чилі, оточених солоними озерами і термальними гейзерами, вважається одним із найбільш вражаючих місць на планеті. Та одна справа – подивитися й поїхати, і зовсім інша - постійно жити на «пороховій бочці».
Коли серед цих каменів починає гуляти вітер, облизуючи верхівки барханів і притискаючи до землі рідкісну рослинність, весь простір довкола наповнюється дивними звуками. Скотарі, що, трапляється, зустрічають ніч в одній із найбільш загадкових пустель Землі, розповідають про бій барабанів, чарівні звуки флейти і голоси, які бубнять щось непевне поміж дюн.
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Побувати у трьох країнах за один день – реально, якщо ви потрапили в Аахен. Розташоване між Німеччиною, Бельгією і Голландією невелике студентське місто увібрало риси середньовічної культури, що відбилася в його вражаючій архітектурі. Олена Буравцова побувала в цьому місті, яке полонило її серце своїми дивовижними пам’ятниками...
Південнокорейський Сеул, у 20 столітті стрімко перетворившись зі старовинного міста бідної країни на процвітаючу столицю передової держави, однозначно заслуговує на повагу. Разом з тим пошани варті й муніципальні чиновники та патріоти, котрі зуміли в часи бурхливої індустріалізації зберегти багатющу спадщину минулого – королівські палаци династії Чосон.
Грузія останніми роками справедливо стала вельми популярною туристичною точкою на карті світу. Напевно, кожен знайде в цій гірській і гордій країні щось своє: чудову природу, смачну їжу, вірних і душевних друзів та багато-багато іншого. OUTLOOK намагається якомога частіше бувати там і ділитися з вами всілякими цікавинками. Сьогодні ми розповімо про дивовижний заповідник «Сатаплія».
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Фото naiveangel.com
Фото holidayme.com
