Перше, що спадає на думку при словосполученні «Шоколадні пагорби», – це какао-бобові плантації, невеличкі кондитерські селища чи який-небудь фестиваль солодощів. Однак доведеться засмутити ласунів і порадувати цінителів незвичайних пейзажів – шоколадом тут і не пахне, зате є унікальне природне творіння.
Гори, які за формою нагадують величезні солодкі трюфелі, здіймаються на одному з понад семи тисяч островів, що входять до складу Філіппінів, – на острові Бохол. Десертну подобу їм надає ще й шоколадна гама, «напилення» якої з’являється, коли сонце починає «підсмалювати» їхній трав’яний покрив. Гірки прикрашають собою величезну рівнину, ховаючись далеко за горизонтом, адже їх кількість обчислюється десятками сотень! «Дозрівають трюфелі», набуваючи характерного кольору, ближче до осені. Втім, як приїжджі, так і місцеві їдуть сюди цілий рік. Згрупувавшись на оглядовому майданчику, люди фотографуються, то удаючи, що «кусають» гігантські цукерки, то підстрибуючи і уявляючи себе в «цукровій» країні.Фото naiveangel.com
Переконливо-точної відповіді, як і чому саме тут виросли узвишшя, поки не знайдено. Спочатку може здатися, що вони взагалі рукотворного походження – надто вже схожа у всіх форма, ніби виконана за ескізом хорошим скульптором. Гіпотези вчених щодо цих вапнякових насипів, оброслих травою, варіюють від виверження стародавнього вулкана до копання у їх океанському минулому, коли вони були дном водних глибин.Фото holidayme.com
Філіппінці думку вчених не поділяють, пояснюючи народження «шоколадок» легендами. Втім, серед них одностайності теж немає. За одним із переказів, насипи були створені в результаті боротьби двох велетнів. Громила пізніше помирилися і відчалили з острова кожен своєю дорогою, а от уся місцевість тепер, як нагадування про великовагову дуель, усипана піском і камінням, що вкрилося рослинністю. Друга легенда, романтична, яку розповідають здебільшого для закоханих пар, також говорить про «гуллівера», який полюбив земну дівчину. Коли вона померла, безсмертний велетень залишився самотнім, він довго страждав і гірко плакав, а його гігантські сльозинки перетворилися на ті самі насипи. Фото envato-shoebox-0.imgix.net
Про шоколад в наукових і народних версіях не згадувалося. Раніше місцеві зовсім не звертали уваги на «забарвлення» височин. Просто насолоджувалися чудовими видами смарагдових пагорбів, відомих під іменем Кармен-хіллс, і туристи, поки один з американців не порівняв гірки, що змінили свій вигляд восени, зі схожими за формою цукерками «Hershey Kisses». Так назва Chocolate Hills міцно приклеїлася до місцевості, куди більше приваблюючи мандрівників, аніж попередня.
Киргизстан прозвали Швейцарією Середньої Азії. Гори, річки, водоспади, печери, перевали і зелені луки – нітрохи не поступаються за естетикою європейським. Тотальне освоєння території гостями держави тільки починається. І поряд зі стрімким будівництвом готелів, для проживання все ще пропонуються звичайні юрти, які підкреслюють тутешній природний і ментальний колорит.
У дитинстві я міг годинами дивитись на небо, розглядаючи вервечки птахів, які відлітали у вирій. Для дитини це було справжньою магією. І нехай сьогодні на моїй книжковій полиці майже не зосталось книжок про чародійство, подорожі крилатих до тепла, в надії перезимувати, не залишають мене байдужим.
Кригу і сніг з давніх-давен люди використовували для створення різних фігур та об'єктів, і лише в 60-х роках минулого століття ця майстерність оформилася в цілий напрям, ставши частиною ленд-арту! Найбільше зимових шедеврів створюють на спеціалізованих фестивалях, про які ми розповімо нашим читачам.
З настанням холодних сезонів важливо не тільки кутатися у светри з оленями, пити какао і в черговий раз переглядати різдвяні комедії. Спорт ще ніхто не скасовував, тому Outlook розповідає про п’ять чудових гірськолижних курортів, де можна добряче збадьоритися і вилізти із зимової сплячки.
Коли ми чуємо вираз «місто на воді», одразу на думку спадає Венеція, чи не так? Неквапливі гондоли, вузенькі вулички по обидва боки, ніжне світло сонця, що заходить, і старовинна архітектура створюють той п’янкий романтичний коктейль, котрий приваблює туристів з усього світу.
Коли Христофор Колумб вперше висадився на Пуерто-Ріко 19 листопада 1493 під час своєї другої подорожі до берегів Америки, на острові не було нікого, крім жменьки індіанців, які називали себе таіно. Тепер же туди злітаються туристи практично з усього світла, просто щоб побачити ... бухту Москито!
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
Крім кількох східноєвропейських країн, круглий металевий атракціон більше ніде не називають «чортовим». Іменоване за прізвищем творця «колесо Ферріса» вперше відкрило панораму Чикаго з 80-метрової висоти 1893 року. Відтоді вертикальний круг з кабінками почав з'являтися мало не в кожному великому місті. OUTLOOK пропонує вам дізнатися про найбільш вражаючі його екземпляри.
11 грудня Президент України прийняв вірчі грамоти у послів Австралії, Єгипту, Ємену, Йорданії, Монголії, Норвегії, Пакистану, Таджикистану, Таїланду, Таджикистану та Філіппін. На церемонії були присутні заступник керівника Офісу Президента Ігор Жовква та заступник Міністра закордонних справ України Євгеній Єнін.
Американський письменник Джон Кракауер писав: «У пустелю йдуть пророки і відлюдники, через неї ідуть пілігрими та вигнанці». Тут засновники великих релігій шукали цілющих і духовних переваг самоти – не для того, щоб відійти від реальності, а щоб знайти її». Журналіст OUTLOOK Олена Расенко також спробувала не тікати від реальності, а віднайти її в Йорданії – в одній із найдивовижніших пустель світу Ваді Рам.
Усі пам'ятають дитячу казку про чарівну семибарвну квітку, яка могла здійснювати бажання. Та не всі знають, що вона існує насправді. Утім, це не квітка, адже перебуває в сипучому стані. Мова йде про пісок, яким укрито одне із сіл Маврикії – Шамарель. Його веселкові дюни забарвлено самою природою в сім кольорів, а їхня магія надихає не одного казкаря.
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Коли як не заказ підкорювати вершини, долати моря і дертись по скелях? Найчастіше люди докладають величезних зусиль, аби все життя насолоджуватися комфортом. Однак іноді наша душа вимагає романтики, тому OUTLOOK розповість вам про сім неповторних каньйонів.
Місто елегантних мостів і заплутаних вуличок, переплетених на карті, ніби навушники, недбало кинуті в кишеню. Місце, яке дало назву цілій країні і алкогольному напою, що збивав з ніг суворих моряків. Головний суперник столиці і гордість Півночі в протистоянні з Півднем. Ми говоримо про Порту – другий після Лісабона діловий і промисловий центр Португалії, а в цілому – один із ключових мегаполісів Південної Європи.
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Атакама, що розкинулася між Тихим океаном та Андами, охопила своїми володіннями сотню тисяч кілометрів земної поверхні. Центральна частина найсухішої пустелі на нашій планеті, з якою не можуть конкурувати навіть знамениті Сахара і Наміб, не бачила дощів стільки, скільки ведуться спостереження за погодою...
Отримати повний набір вражень про країну площею понад 700 квадратних кілометрів усього за кілька днів пішої прогулянки – абсолютно реально. І надздібності на кшталт телепортації чи вміння переміщатися зі швидкістю світла для цього не потрібні. Досить вирушити на острів Сентоза, що належить до Республіки Сінгапур і повністю відображає всі її особливості.
Хто бодай раз бував у горах, неодмінно замислювався над тим, щоб залишитися там назавжди. Але вже через кілька годин відчував на собі всі «принади» перебування на такій неймовірній висоті і втікав назад до рідних низин… Так чи можна жити постійно там, де часом важко навіть дихати? Відповідь – так, і сьогодні ми розкажемо про п’ять найцікавіших високогірних міст світу!
Збираючись на Коморські острови, турист жадає зануритись у нерозбавлену екзотику й одразу ж опинитись в оазисі дикої природи. Місячну ніжність, закладену в арабській транскрипції назви «Комор» («місяць»), було відібрано у сусіднього Мадагаскару, спершу саме він претендував на те, щоб називатися Коморським.
Фото naiveangel.com
Фото holidayme.com
