RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Алкогольні традиції світу. Іменинник з провінції Шампань

Алкогольні традиції світу. Іменинник з провінції Шампань

Ченці непогано розуміються на алкогольних напоях - і це не жарт. Француз-бенедиктець П'єр Періньон з абатства Отвільер 4 серпня 1668-го року здогадався поєднати виноградний сік з вуглекислим газом. Так на світ з'явився напій, добре знайомий нам як «шампанське».

Втім, з офіційним днем народженням ігристого довелося ще почекати – у 17 столітті далеко не всі ємності можна було використовувати задля таких цілей. Тиск всередині пляшки сягав 6,3 кг на один квадратний сантиметр, а це майже у три рази більше, ніж вшині автівки! Тільки в 1800-му році аптекар - історія запам'ятала його як «Франсуа з Шалона» - винайшов сучасну міцну пляшку з темного скла.

Ігристе досьє:

Швидкість вильоту короку - 14 метрів в секунду, а висота - 12 метрів. 

Дротяна вуздечка, що утримує корок, називається «мюзле». Її довжина стандартна - 52 см. 

У середньому в одному флаконі міститься приблизно 200-250 мільйонів бульбашок. Саме здатність пузиритися впродовж десяти годин після відкупорювання переважно свідчить про якість шампанського

Фахівці не рекомендують жінкам пити шампанське з помадою на губах – у ній містяться речовини, що роблять деякі смакові якості напою менш виразними.

Версальський договір, підписаний в 1919-му році не тільки регламентував життя мільйонів людей після Першої Світової, а й узаконював використання слова «шампанське». Згідно з домовленістю, таку назву може мати тільки те вино, яке було зроблено в провінції Шампань. Тим не менш, у багатьох країнах, наприклад, в США і в СРСР, в законах були лазівки, що дозволяли виробникам не зважати на правила.

Залежно від вмісту цукру у напої його поділяють на: брют (до 0,3%), сухе (3 %), напівсухе (5 %), напівсолодке (8 %) та солодке (10 %). Також існують варіанти «екстра». Наприклад, екстрабрют - цукор туди взагалі не додають.

Складно уявити автомобільні перегони без шампанського і п'єдесталу з обливанням. Першим так «привітав» з фінішем суперників і оточуючих американець Ден Герні. У 1967-му році він переміг у марафоні «24 години Лемана»... і отримав від організаторів пляшку нашого ігристого «іменинника». З тих часів цієї традиції свято дотримуються навіть під час змагань у мусульманських країнах - для цього виготовляють спеціальні шипучі безалкогольні напої.

Виноград для шампанського повинен бути або білим (шардоне), або червоним (піно нуар або піно меньє). Його слід збирати сааме тоді, коли рівень кислоти вище за рівень цукру. До речі, в провінції Шампань максимальний урожай становить 13 тонн з гектара. Більше для виробництва напою збирати заборонено через неминучу втрату якості.

Фольга, що вінчає корок пляшки, з'явилася не відразу, а лише в 19-му столітті, і спочатку вона виблискувала на своєму місці не тільки заради краси. Крім естетики - вона повинна була відлякувати щурів, що мешкали у тогочасних підвалах и нерідко розбивали пляшки.

Гусари і кіногерої завжди полюбляли справляти враження на дам, відкорковуючи пляшки шаблею або ж ефектно стріляючи короком догори. Втім, якщо для вас на першому місці саме смакові якості – наслідувати такий приклад не радимо. Відкорковуйтешампанськеякомога тихіше, тоді ігристий напій не втратить вуглекислоту. За справжній шик вважається той випадок, коли під час процедуривильоту короку звук по гучності схожий на шепіт або видих. Перевірте власноруч!

Вам это будет интересно:
Нормандія очима Корнія Грицюка: Останній прихисток Жанни Д’арк. Частина 3
Корній Грицюк завершує цикл подорожніх нотаток про французьку Нормандію. Після Довіля і Шербура-Октевіле ми запрошуємо вас до головного міста північної частини великої країни – до Руана.
Килимами вистелена дорога до Азії
Килими вішають на стіни як символ достатку, стелять на підлогу для створення затишку і підносять як дорогий подарунок. А роздивлятися химерні малюнки у вигляді ромбів і зірочок на них, вгадуючи їх значення, – справа вельми цікава. Поширені по всьому світу килимові традиції були запозичені у східних народів, які першими навчилися робити пряжу і тканини з волокнистих матеріалів.
Замурзані аристократи
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Абатство Мон-Сен-Мішель: побачити і закохатися
Уявіть собі величну картину: посеред безкраїх хвиль раптом нізвідки перед вашим оком виростає стародавня таємнича споруда – бенедиктинське абатство, що височіє на самісінькій вершині скелі… А довкола острова, на якому воно розташоване, вирують потужні відпливи і припливи, стрімкість яких багато хто порівнює зі швидкістю коня, що мчить галопом.
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню...
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин. Частина 2
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан. Частина 1
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
ВІДЕО: Загадка на півдні Франції - печера Шове
У 1994 році в горах на півдні Франції була виявлена печера, всередині якої знаходилося більше тисячі наскельних зображень, що датуються 34 століттям до н.e. На думку експертів, це сліди першої цивілізації на території Європи. Чудовою якістю збережених малюнків печера зобов'язана тому...
Прованс: від Марселя до Монако
Monamour, monami… Усі найкрасивіші слова і пісні про кохання звучать французькою. Переглянути всі вигини Франції і знайти усамітнення у провінції Прованс, що ніжно гойдається на південному сході батьківщини Брижит Бардо й Антуана де Сент-Екзюпері. Старовинні міста від Марселя до Монако просякнуті ліричною античністю, і думки лишитися на Лазуровому березі відвідують знов і знов.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Істина в зерні, або Кава по-польському
«Франція», «Італія», «Венеція» – такі назви дістали відкриті іноземцями ресторанчики, з яких почалася кавова біографія Польщі. Жителі країни стали одними з найперших гурманів у Східній Європі, котрі оцінили смак та аромат незвичайного напою. Про те, що нове джерело задоволення виготовлене з плодів дерева, яке колись росло в Ефіопії у дикому вигляді, тоді мало хто знав.
Підземний полиск імперії: будапештське метро
Провівши всього годину в польоті, я раптом дізнався, що опинився в місті, де є найстаріше в континентальній Європі метро. І це ще не все, чим примітна будапештська підземка. OUTLOOK вирушає на прогулянку метрополітеном одного з найгарніших міст світу. Спускаємось?
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Departure: Балчик
Якщо вам до душі відпочинок у Болгарії, але не знаєте, в якому містечку зупинитися, відвідайте Балчик. Він підійде тим, хто цінує затишні й недорогі поїздки, без напливу відпочивальників і спустошення гаманця. А древній вік міста і наявність унікальних пам'яток створять чудову альтернативу сонячним і морських ваннам.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Не вежею єдиною. ТОП кращих творінь Густава Ейфеля
Кажуть, Гі де Мопассан ненавидів Ейфелеву вежу. Знаменитий письменник вважав, що вона спотворює Париж і не приносить місту ніякої користі. Проте його частенько можна було зустріти в затишному кафе на вершині конструкції. У таких випадках автор «Любого друга» говорив, що «тільки тут клята вежа не трапляється йому на очі...»
Закрыть
Outlook facebook page