Озерний край Аргентини
...де вузькі затоки врізаються в скелі, швидкі гірські ріки і більш спокійні, в яких відбиваються маленькі фермерські будиночки. Один із найкрасивіших регіонів своєї країни аргентинці називають Озерним краєм.
Серце Озерного краю – місто Сан-Карлос-де-Барилоче. Розташоване біля підніжжя Анд, взимку воно перетворюється на гірськолижний курорт, а влітку приваблює мандрівників, що бажають побачити недоторкану красу національного парку Науель-Уапі. Головна природна пам’ятка парку – однойменна водойма і сім її рукавів, що омивають гори, а також вальдивські дощові ліси. Колись ці землі населяли індіанці Мапуче, котрі іменували місце «островом пум». Сьогодні популяція цих тварин істотно скоротилася, і навряд чи вдасться зустріти дику кішку, гуляючи парком. Зате дуже ймовірно побачити оленя, ламу-гуанако, стерв’ятника або яструба.
Фото talesfromthelens.com
По західній стороні національного парку Науель-Уапі пролягає кордон Аргентини і Чилі. На стику цих двох країн розташований вулкан Тронадор, що заслуговує на особливу увагу мандрівників. З іспанської назва перекладається як «громовержець». Так місцеві жителі прозвали його через голосні звуки падаючих брил криги і снігу з висоти трьох тисяч метрів. Найкращий краєвид на засніжену вершину Тронадора відкривається з боку його льодовика Вентискуеро Негро, котрий тане, стікаючи в холодне озеро яскраво-бірюзового кольору. Перед такою унікальною красою перехоплює подих. Неподалік від цього місця розташований невеликий 40-метровий водоспад Ель-Сальтільйо-де-ла-Налькас, де серед густих зарослів зелені, вслухаючись у шум води і крики птахів, відчуваєш себе у повному єднанні з природою.
Фото matadornetwork.com
Другий після Барилоче основний пункт регіону – невеличке містечко Вілья-ла-Ангостура. Мальовничі вулиці приваблюють мандрівників затишними кафе, магазинчиками з шоколадом і лавками з популярними тут сувенірами з шерсті, шкіри і срібла. Але найбільше місто славиться своїми околицями. Вілья-ла-Ангостура – відправна точка знаменитого маршруту – «дороги семи озер». Стокілометровий шлях проходить через національні парки Науель-Уапі і Ланін, чаруючи пейзажами водойм різної величини. Найяскравіше враження залишає світанок чи захід, проведені в дорозі, коли залите різнокольоровими фарбами небо відбивається на поверхні води.
Фото poandpo.com
Ідеальним завершенням подорожі цим регіоном Аргентини стане прогулянка на катері у порт Блест. Катер пропливає через кілька озер, що змінюють свій колір. Відтінок залежить від мінералів, котрі містяться у воді і таким чином забарвлюють її. По дорозі можна відвідати острів Вікторія, що потопає в зелені кипарисів, евкаліптів, секвой, лаврів та інших екзотичних рослин. Барв додають квітучі рожеві кущі шипшини. Зарослі острова слугують притулком рідкісним видам тварин, серед яких – дивовижний пуду, найменший олень у світі.
Фото brownboytravels.blog
Покидаючи Озерний край, не забудьте прихопити із собою сувенір –в’язане пончо із шерсті лами, срібні прикраси ручної роботи або коробку місцевих шоколадних цукерок.
І наостанок кілька практичних порад:
До Барилоче найшвидше можна дістатися літаком із Буенос-Айреса. Більш дешева альтернатива – автобус. Поїздка триватиме близько 20 годин, але автобуси зазвичай дуже комфортабельні. У вартість квитка входять вечеря, сніданок і кілька перекусів.
Щоб не залежати від міського транспорту, після прибуття найкраще орендувати машину. Місцеві автобуси ходять регулярно, але доволі рідко.
Із місцевої кухні варто неодмінно скуштувати ягня на грилі і оленячий стейк з келихом червоного вина.
Більше вражень про Аргентину читайте на 33turista.com
Текст надано сайтом 33turista.com
Головне фото talesfromthelens.com
