Ланк Квай Фонг: без неї Гонконг не Гонконг
... найбільш веселу вулицю у по-азійськи суворому Гонконзі.
Дістатися до найдемократичніших пабів і шинків, які працюють практично у режимі нон-стоп, зовсім просто – треба лише доїхати до станції метро Central, там вийти через термінал D1, вибратись по довжелезному ескалатору (в кращих традиціях радянських метрополітенів) на поверхню і рушити праворуч. Пробираючись близько десяти хвилин крізь перегар, що міцно повис у повітрі, і повз задоволену публіку з уже непевною ходою, ти потрапляєш до головного шинквасу міста-держави. Залишається тільки розстебнути комір і впіймати хвилю...
Якщо ми заглибимося в історію, то дізнаємось, що років із 40 тому Ланк Квай Фонг і близько не була схожа на себе нинішню. Замість розважальних закладів тут містилися текстильні цехи, майстерні та невеликі фабрики. Це був справжнісінький промисловий райончик, де трудились від заходу до світанку. Та все змінилося з приходом європейців, зокрема німців, які теж багато працюють, але й відпочивати не забувають.
1983 року уродженець Німеччини Алан Земан, власник кількох компаній, які орендували офіси по сусідству, вирішив, що азійської екзотики йому і його співробітникам вистачає з головою, а ось за звичними для них місцями в далекому Гонконзі вони занудьгували. Проблему Земан розв’язав радикально – відкрив «для своїх» ресторан «Каліфорнія». Заклад мав вигляд і працював в абсолютно західному стилі: недороге пиво, прості закуски, якісна музика, перегляд спортивних трансляцій у вихідні, демократичний підхід до клієнта.
Фото timable.com
По суті, це було звичне місце для людини, далекої від східного світу. Але туди стали зазирати не тільки співробітники Земана, а й місцеві з довколишніх кварталів. Хто з цікавості, а хтось через мізерний на той час вибір кави. Важливо усвідомлювати, що Гонконг сьогодні далеко не той, яким був кілька десятиліть тому. Згодом азіати з усього міста, яке розросталося і розвивалось шаленими темпами, стали навідуватися сюди, аби хильнути келих-другий після роботи і послухати музику в неформальній атмосфері. Заповзятливий німець зрозумів, що втрапив у яблучко і викупив ще декілька приміщень на цій вулиці під свої ресторани.
Через десять років усі фабрики і майстерні або закрились, або переїхали, і на Ланк Квай Фонг відтоді годі почути хоч якісь інструменти, окрім музичних. Щодня тут п'є-гуляє і відпочиває веселий люд: від туристів до офісних клерків. Для кожного періоду доби встановлено спеціальні акції, скажімо, з обіду і до вечора – «щасливі години», коли до кожної страви чи напою приносять ще один у подарунок. А коли «години» закінчуються, починається інша забава, коли усе вартує на 40-50% дешевше, ніж зазначено в меню.
Під час святкування Нового року або інших масових гулянь цю вулицю і сусідні з нею повністю перекривають, утворюючи в центрі міста справжній фестиваль.
Фото womguide.com
Серед культових закладів: «Wing Wah Lane», де подають страви з багатьох азійських кухонь; «Fringe Club», дах якого ідеально пристосували, аби милуватися мегаполісом із коктейлем; «POST`97» – місце зустрічі тамтешньої богеми та інтелектуалів. Загалом, там кожен знайде щось до душі та по кишені. Навіть для мешканців колишнього СРСР, які ностальгують за минулими часами і погано переносять закордон, відкрили бар «Балалайка», де можна випити горілки, вбратися в шубу і посидіти в крижаній кімнаті. Ранок, певно, єдиний час, коли Lan Kwai Fong не гомонить і відновлює сили, готуючись до нового заходу. Тож не згайте нагоди завітати в численні арт-галереї, адже чимало представлених там шедеврів навіяні веселими ночами по сусідству.
OUTLOOK безмірно шанує і любить Париж, але наважується-таки припустити, що якби Хемінгуею вдалось побувати на цій гонконгській вулиці, книжка «Свято, яке завжди з тобою» могла б бути зовсім про інше місце.
Головне фото luxreview.com
