«Назад у майбутнє»: замість реквізиту – танк, замість спецефектів – ядерний вибух
Акторські рокіровки
Найбільші дискусії викликала роль Марті МакФлая, який, потрапивши на тридцять років назад, мимоволі вносить корективи в життя батьків і ставить під загрозу факт власного існування. На думку сценариста, головного героя мав зіграти Сі Томас Хауелл, проте кінокомпанія Universal на місці кмітливого хлопчини бачила тільки Еріка Штольца.
Сі Томас Хауелл
Отож, Штольц знімався у фільмі вже цілий тиждень, коли Стівен Спілберг прийняв несподіване рішення про зміну акторського складу (ймовірно, надихнувшись грою Майкла Джей Фокса, який вже був задіяний у серіалі «Сімейні узи»). Фоксу через надзвичайну зайнятість довелося зніматися в комедії «Назад у майбутнє» переважно вночі, коли закінчувався робочий день на іншому майданчику.
Ерік Штольц
Щоправда, фільм зберіг у собі певні сліди перебування Штольца. Наприклад, коли Марті, заступаючись за маму, збиває з ніг нахабного Біффа, глядачі бачать кулак Штольца. Крім того, якщо вірити чуткам, Марті, який рятується від лівійців у машині DeLorean, – зовсім не Фокс, а саме його попередник. Однак цей момент так і лишається нез'ясованим, адже деякі свідки стверджують, що Штольц одягав інший костюм, знімаючись у цій сцені.
Ідейні розбіжності не обмежувалися акторським складом. Спочатку відправити машину із «заблукалими в часі» планували не за допомогою удару блискавки. Передбачалося, що на полігоні відбудеться ядерний вибух, але продюсери виявилися не готові заплатити мільйон доларів за ефектну режисерську знахідку. А ось міський годинник, у який врізається блискавка, таки став символом мандрів у часі.
OSTова справа
Ще одна несподіванка чекала на композитора Х’юї Льюїса, котрий створював саундтреки для фільму. Голова музичної комісії, що не вподобала гру МакФлая на відбірковому турі конкурсу, насправді і є автором пісні «Power of Love», вступ до якої виконує аматорський рок-гурт Марті. Для Льюїса роль виявилася сюрпризом: «Мені сказали вдягти коричневий піджак і поводитися як ідіот... Я навіть сценарій майже не читав!» А під час репетиції самокритичний Льюїс заявив: «Якщо це покажуть по MTV, мені кінець!»
«Замість реквізиту – танк, замість спецефектів – ядерний вибух»
Остаточний варіант машини часу – зовсім не те, що передбачалося режисером згідно з первинним задумом. Спочатку авто для епохальних мандрів виглядало як великий фургон-холодильник. У списку інших ідей значився танк, якому навіть найвідчайдушніші побояться створювати перешкоди на дорозі, проте знімальна група зупинилася на концепті з відкидними дверима, як у спортивного авто DeLorean, – такий собі інопланетний корабель. Ефектний пристрій приніс чимало проблем Майклу Джей Фоксу: він постійно застрявав у машині з розхитаним механізмом відкривання. Одного разу актор, мало не зламавши кісточки пальців у нерівній боротьбі з автомобілем, в істериці почав битися головою об двері... і захоплений режисер вніс цю деталь до сценарію!
В уважного глядача виникає запитання з приводу плутонію: пам'ятаєте, як молодий Док Браун у 1955 році вигукує: «Можливо, у 1985-му плутоній і продається на кожному кроці, та зараз він недоступний!» І лише Марті знає: у старого Дока якісь особливі відносини з плутонієм, от тільки джерел винахідник не видає. Покопавшись, можна з'ясувати, що за сценарієм Док працював у «Проекті Мангеттен», американській програмі з розробки ядерної зброї. До фінальної версії, що з’явилася на екранах, ця ідея не увійшла.
Наостанок, аби хоч злегка похитнути впевненість тих, хто фантастичні саги не дивиться принципово, додамо трохи... політики. Цікавим і важливим бекграундом для фільму стала реакція на нього Рональда Вілсона Рейгана. У зверненні до народу 1986 року 40-й президент США процитував фразу Дока Брауна: «Там, куди ми прямуємо, дороги не потрібні». А епізод, у якому Док у 1955-му запитує Марті, хто правитиме країною через 30 років, Рейган переглядав кілька разів: мовляв, як це ви не вірили, що президентом стане актор?
