Канадські хмарочоси: не тільки вгору, але і вниз
Що ж тоді казати про канадців – над ними природа взагалі не зглянулася зі своїми суворими зимами і справжніми сніговими бурями. Утім, канадці якраз зустрічі не скасовують, більше того ходять на них легко вдягненими навіть узимку. Як їм це вдається – далі в OUTLOOK.
Напевно навіть любителі свіжого повітря і загартовування навряд чи прийдуть у захват від канадської зими, оскільки мінус 30 – це цілком така звичайна температура, а дуже часто буває й нижче. А якщо додати до неї ще й тижневі снігопади з пронизуючим до кісток вітром, вже мурашки по шкірі, чи не так? Щоб життя на вулицях не ставало грою на виживання, а транспорт не ковзав по льодяних трасах, муніципалітети великих канадських міст ще в середині минулого століття почали розробляти проекти із захисту своїх громадян та інфраструктури від негоди. Оскільки ні тоді, ні тепер люди не навчилися керувати погодою, практично водночас і в Торонто, і у Монреалі в 1950-х було ухвалено рішення будувати підземні простори, обладнані для повноцінної життєдіяльності всього міста.Фото tripsavvy.com
На перший погляд здається, що в цій канадській ідеї не було нічого унікального – людство споконвіку ховалося від небезпеки під землею, однак еволюція якраз таки і вивела всіх нас на поверхню. Утім, той, хто бодай раз на власні очі побачив підземні частини канадських мегаполісів, зрозуміє, що цей хід вниз – точно не деградація, а максимально практичний крок. Будувати андеґраундові Торонто і Монреаль почали практично одночасно з будівництвом метро в цих містах. Міська влада в 1960-х продавала підземні ділянки під торгові площі чи здавала їх в довгострокову оренду за дуже низькою ціною, приваблюючи потенційних орендарів. Ними переважно стали великі компанії, готелі, і, звісно, магазини. Найважливіша умова укладання угоди – власник торгової площі під землею мав вкласти кошти у будівництво виходів на поверхню. Робота закипіла, і вже в 1970-х монреальці розпочали не лише пересуватися містом за будь-якої погоди під землею, але й буквально днями не виходили звідти на поверхню!Фото needpix.com
Густа мережа з 30-ти кілометрів офісів, станцій метро, магазинів, адміністративних будівель, вокзалів, кінотеатрів і всього, що тільки є в сучасному місті – це нинішній підземний Монреаль. Ці лабіринти з комфортною температурою, власним транспортом і можливістю опинитися за кілька хвилин за допомогою ліфтів у практично будь-якому хмарочосі, називаються RESO, що є омонімом французького слова «réseau», котре означає «мережа» (не будемо забувати, що Монреаль – це друге за кількістю населення франкомовне місто планети після Парижа). Уся ця краса влаштована максимально зрозуміло і доступно – її системи навігації не раз відзначали преміями, оскільки навіть іноземці, спустившись сюди раз чи другий, починають орієнтуватися і розуміти, куди їм треба йти. Холодної пори року щонайменше 500 людей користуються RESO щодня, оскільки потрапити сюди можна майже з будь-якого житлового комплексу чи адміністративної будівлі. Для міста це складний проект, збудований із залученням приватних інвестицій тих же бізнесменів, що орендували хто на 50, хто на 100 років торгові площі, обійшовся не так вже й дорого. А сьогодні він і поготів приносить прибуток, оскільки дає змогу економити масу грошей, котрі зазвичай витрачають на очистку доріг від снігу і ліквідацію аварійних ситуацій взимку – тепер ці суми йдуть на інші проекти.
Читайте також: Вище за всіх! Оглядові майданчики світу
У Торонто, найбільшому місті країни, будівництво свого підземного міста трохи застопорилося в 1960-х, зате справжній бум стався через двадцять років, коли за короткий час площа андеґраунду зросла на 20 кілометрів. Його назва – PATH, що перекладається як «хід», і будівництво деяких його дільниць триває і зараз, адже успіх монреальського проекту так надихнув владу Торонто, що вона вирішила не тільки наздогнати, але й обігнати колег за розмірами і якістю. Цей мурашник офіційно вважається найбільшим у світі, а самі містяни пишаються ним найбільше, тому ведуть сюди туристів будь-якої пори року, навіть влітку. Хоч спека не так сильно впливає на життя канадців, прохолода лабіринтів PATH приваблює, тим більше, що практично всі найкращі бари, клуби, кафе і ресторани мегаполіса мають тут свої «філіали», і можна спуститися сюди прямо з готелю, оминаючи трафік, і так само дістатися назад. Згідно з планами архітекторів, підземне місто виросте практично вдвічі і зв’яже передмістя з центром вже до 2050 року.Фото globalnews.ca
Звичайно, наявність подібних просторів дуже впливає на ритм і спосіб життя і Торонто, і Монреаля, і для приїжджих все це може видаватися дивним, особливо, якщо приїхати сюди в теплий сезон. Однак варто тільки висунути носа на вулицю, скажімо, в середині січня, як відразу оціниш всі переваги цих комфортабельних підземель. Проекти довели своє право на життя і стали найважливішими об’єктами інфраструктури, тому зараз про подібні лабіринти розмірковують вже і в Оттаві з Ванкувером.
Головне фото home.kpmg