RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Гетто світу: Кольоровий Париж

Гетто світу: Кольоровий Париж

Сьогодні в нашому циклі про етнічні гетто світу розповідь про один із найбільш небезпечних районів – паризький квартал Барбес. Французи кажуть, що відомий фільм, до якого доклав руку сам Люк Бессон – «13-й район» – навіяний якраз життям у кварталі Барбес.

Якщо ви забули або не бачили цю картину – у ній ідеться про ізольовану від міста чорношкіру частину Парижа, де панує анархія, а єдиний працюючий закон твердить, що має рацію той, у кого більше зброї. Звісно, у кіно багато вимислу, але факт лишається фактом: в околиці станції метро «Барбес-Решуар» поліція і в реальному житті намагається не заїжджати. Тамтешнє населення її не визнає, і інакше як перестрілками такі візити стражів порядку нічим зазвичай не закінчуються. Ще б пак, «фараони» заважають виготовляти і продавати наркотики і намагаються контролювати проституцію.

Всупереч поширеній думці, Барбес «став» таким не після того, як його заселили африканські мігранти. Ще далекого дев’ятнадцятого століття ця місцина славилась крутою вдачею і суцільним хаосом. Перебуваючи передмістям Парижа, Гут д’Ор, як раніше називали ці території, приваблював своїми барами і борделями різношерсту публіку з усієї Франції. У цьому місці можна було і сховатися від правосуддя, і повеселитися від душі. Останнім, до речі, не гребував навіть знаменитий письменник Еміль Золя, який присвятив кварталу свій роман із красномовною назвою «Пастка». Саме така вивіска красувалася над легендарним шинком, де вдень і вночі відпочивали парижани з усіх регіонів, оскільки у самому місті через податок алкоголь був дорожчим. Тому і Золя, й інші любителі пропустити стаканчик-другий перетинали цей умовний кордон між передмістям і столицею і відривалися на повну за копійки.

У двадцятому столітті, коли Барбес увійшов до складу вісімнадцятого округу Парижа, сюди і стали переселятися африканці, які вирушили в Європу у пошуках кращої долі. Тут і житло було дешевше, і робота доступніша, і в документи ніхто особливо не зазирав. Більшу частину свого часу вони займались нелегальними справами: переважно сортуванням наркотиків і збутом їх по місту і країні. Такі вилазки нерідко закінчувалися поліцейськими облавами, тому місцеве населення дедалі більше «замикалося у собі», і територію кварталу залишали тільки дуже відважні хлопці.

Сьогодні багато дітей мігрантів, що народилися в Гут д’Орі, взагалі не були за його межами, тому Монмартр, Сена, Лувр та інші пам’ятки для них так само далекі, як коли б вони жили в рідній Африці. Звичайно, багато хто намагається жити чесно – торгують кольоровими тканинами, фруктами, ідуть працювати різноробами у сусідні райони. Деякі жителі Барбеса, розуміючи, що грошей ці заняття приносять не так уже й багато, примудряються оформлювати собі соціальну допомогу і тоді вже і не працюють тяжко, і не вдаються до криміналу. Утім, неробство ще мало кому йшло на користь. Знічев’я буйні африканці влаштовують бійки і різанину з арабами, жорстоко проганяють боязких китайців, що мріють про Чайнатаун, і заради забави обкрадають парижан, які потрапляють сюди. Влада Франції розуміє, що ситуація критична, і весь жах у тому, що аналогічних районів багато: вони є і в Ліоні, і у Марселі, і у Страсбурзі.

На посаді мера Парижа майбутній президент Франції Жак Ширак якось сказав, що тут панує особлива атмосфера, атрибути якої – шум і запах. Ця ультраксенофобська цитата далеко не найбільш правого політика ілюструє той факт, що проблема не просто існує – її дедалі складніше контролювати. Сьогодні «нових» африканців намагаються працевлаштовувати і розселяти так, щоб їхня концентрація не була надто значною в окремо взятому кварталі, тому основні прагнення чиновників спрямовані у майбутнє, оскільки з існуючим Гут д’Ором та іншими гетто вже навряд чи що вдієш.

Найцікавіше те, що до туристів тут ставляться цілком прихильно, адже вони приносять не лише гроші, а й різноманіття у суворе життя. Звичайно, усім радять вирушати гуляти бульваром Барбес з мінімумом цінних речей і бажано у світлу частину доби. Вражень буде море: від неповторної місцевої кухні з кускусом і бараниною, справжнього вуличного репу, дивовижних танців до можливості викурити підробну сигарету «Мальборо», ну або ж щось міцніше: марихуану пропонують усіма мовами світу.

Така прогулянка відкриє не просто інший Париж, а, безумовно, спонукає замислитись і про глобалізацію нашої планети, і про те, що расові конфлікти у 21-му столітті – це реальна проблема, яка відчувається дедалі гостріше. Барбес – найкраща ілюстрація того, що закрити усіх приїжджих в одному гетто – це не вирішення, а тільки відкладання його. Адже з кожним днем і африканців, й інших мігрантів там стає дедалі більше, і недарма такі райони порівнюють із бомбою уповільненої дії. 

Вам это будет интересно:
Нормандія очима Корнія Грицюка: Останній прихисток Жанни Д’арк. Частина 3
Корній Грицюк завершує цикл подорожніх нотаток про французьку Нормандію. Після Довіля і Шербура-Октевіле ми запрошуємо вас до головного міста північної частини великої країни – до Руана.
Абатство Мон-Сен-Мішель: побачити і закохатися
Уявіть собі величну картину: посеред безкраїх хвиль раптом нізвідки перед вашим оком виростає стародавня таємнича споруда – бенедиктинське абатство, що височіє на самісінькій вершині скелі… А довкола острова, на якому воно розташоване, вирують потужні відпливи і припливи, стрімкість яких багато хто порівнює зі швидкістю коня, що мчить галопом.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин. Частина 2
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан. Частина 1
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
ВІДЕО: Загадка на півдні Франції - печера Шове
У 1994 році в горах на півдні Франції була виявлена печера, всередині якої знаходилося більше тисячі наскельних зображень, що датуються 34 століттям до н.e. На думку експертів, це сліди першої цивілізації на території Європи. Чудовою якістю збережених малюнків печера зобов'язана тому...
Прованс: від Марселя до Монако
Monamour, monami… Усі найкрасивіші слова і пісні про кохання звучать французькою. Переглянути всі вигини Франції і знайти усамітнення у провінції Прованс, що ніжно гойдається на південному сході батьківщини Брижит Бардо й Антуана де Сент-Екзюпері. Старовинні міста від Марселя до Монако просякнуті ліричною античністю, і думки лишитися на Лазуровому березі відвідують знов і знов.
Не вежею єдиною. ТОП кращих творінь Густава Ейфеля
Кажуть, Гі де Мопассан ненавидів Ейфелеву вежу. Знаменитий письменник вважав, що вона спотворює Париж і не приносить місту ніякої користі. Проте його частенько можна було зустріти в затишному кафе на вершині конструкції. У таких випадках автор «Любого друга» говорив, що «тільки тут клята вежа не трапляється йому на очі...»
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Підземеллями Європи: Париж, Берлін, Прага
Блукаючи мальовничими вуличками старої Європи, ми роздивляємося на всі боки і навіть не підозрюємо, скільки цікавого лежить у нас під ногами. Якщо вам набридли стандартні туристичні тури з черговим марафонським забігом до музеїв та пам'ятників, пропонуємо поглянути на бабусю Європу з іншого ракурсу. Точніше – зазирнути їй «під ноги».
Свята краса! Що приховують найвідоміші абатства світу?
Що ви уявляєте, коли чуєте слово «абатство»? Впевнена, більшість в першу чергу згадають про Вестмінстер. А якщо я скажу, що насправді це вже не абатство? Так що ж робить ці середньовічні споруди особливими? Давайте розбиратися на прикладі споруд з різних країн Європи.
Стражі морів: вражаючі маяки світу
Слово «маяк» викликає красиві асоціації: морські пригоди, шторми, величезні кораблі. І ми хочемо не розвіяти ці думки, а навпаки підкинути хмизу у вогонь. У світі їх безмежна кількість, вони вражають своєю красою та неповторніст. Сьогодні ділимося з вами п’ятіркою найдивовижніших маяків!
Відпустка в радість, або де відпочити в тиші і спокої?
Літо вже зовсім скоро, а це значить, що час планувати відпустку, пакувати валізи і складати список місць must visit. Ми розуміємо, що в шумному місті важко знайти місце, де б панувала повна тиша. А людина так влаштована, що іноді спокій їй просто необхідний.
Квіткові долини світу
Квіткові поля і долини вражають і приваблюють увагу найвибагливіших поціновувачів прекрасного. Різнокольорові розсипи духмяних рослин прикрашають простори майже в кожній країні, у найвіддаленіших між собою частинах світу. Ми пропонуємо кілька варіантів таких квіткових килимів на будь-який смак.
Новини іноземних дипустанов в Україні
Протягом березня акредитовані в Україні посольства брали активну участь у культурному та соціальному житті, адаптованому під сучасні реалії. Тож пропонуємо вашій увазі їх добірку.
Бельвіль: паризький Вавилон
Напевно, кожна людина знає міф про знамениту Вавилонську вежу, яку так і не судилося побудувати різним народам. Дивно, але те, що не вийшло в легенді, відбувається насправді – десятки різних етносів мирно уживаються в паризькому кварталі Бельвіль і зводять вежу Толерантності на наших очах.
А ви знали...?
Перша у цьому році підбірка новин та цікавинок охопить інформацію з різних частин світу і, що головне, її буде вдвічі більше ніж зазвичай!
Визначені лауреати 25-ї ювілейної загальнонаціональної програми «Людина року – 2020»
Загальнонаціональна програма «Людина року» святкує свій 25-річний ювілей! Вже чверть століття проект зводить на зірковий п’єдестал справжніх лідерів незалежної України, які своїм професіоналізмом і яскравим талантом сприяють її прогресу, демонструють всьому світу безмежні можливості українського народу.
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Закрыть
Outlook facebook page