Історія однієї вулиці: проспект Дмитра Яворницького
Розкинувшись на берегах однойменної річки, цей український мегаполіс від самого свого заснування в XVIII столітті відігравав надзвичайно важливу роль у житті держави, оскільки й торгівля, і промисловість, і сільське господарство тут завжди були на найвищому рівні. У наші дні Дніпро – також своєрідний бастіон, фортеця української незалежності, серйозний і сучасний культурний центр з мільйоном жителів.
Головна вулиця міста існує стільки, скільки і сам Дніпро, який побував і Катеринославом, і Січеславом, і Дніпропетровськом. До слова, й основна транспортна артерія не уникла перейменувань – сьогоднішній проспект Дмитра Яворницького в минулому називався на честь Карла Маркса, а ще раніше Єкатерининським. Своєю появою він зобов'язаний видатному архітекторові Івану Старову, який ще у вісімнадцятому столітті, коли більша частина міст Російської імперії розвивалася хаотично, мислив генеральними планами і розумів, що таке «зручно» і «практично». Саме його ідея розмістити найважливіші транспортні, торговельні, культурні та адміністративні установи на довгій вулиці, яка починається біля залізничного вокзалу, привела до того, що нинішній проспект є окрасою Дніпра, де можна і відпочивати, і працювати.
Фото macos.livejournal.co
Дух XIX століття відчувається саме у двориках і на бульварах, слава про які лунала по всій імперії, адже на їхнє утримання витрачали більше, ніж на якісь повітові міста. Уся ця пишнота дійшла до нас практично в первозданному вигляді. Кажуть, навіть акації для міста закуповували дуже дорогі, й самі керівники Києва, Одеси та Харкова приїжджали вчитися передового містобудування. Можна сміливо казати, що проспект Яворницького нині – історична пам’ятка в центрі промислового українського мегаполісу
До речі, сам Дмитро Яворницький, чиїм іменем сьогодні названо головну вулицю Дніпра, – знаменитий філолог, історик, етнограф і патріот, крім своїх наукових праць, уславився ще й тим, що проводив містом особливу екскурсію – для царя Миколи II. Ба більше, він розповідав самодержцеві про визначні пам'ятки українською мовою, чим викликав явне невдоволення оточення. Та монархові було так цікаво, що, не загострюючи уваги на мовному питанні, тільки захоплювався побаченим. А подивитися таки було на що – перші кінотеатри-сінема «Люкс», «Модерн», «Палас», електричні ліхтарі, зимовий театр, музеї, величні станції швидкої допомоги. У місті водилися гроші, тому воно приваблювало люд, який масово прибував сюди.
Фото 2gis.ua
Найстаріошю тутешньою спорудою вважається шовково-суконна фабрика в будівлі під номером 106. Її було зведено ще в кінці XVIII століття.
Найрозкішнішим місцеві екскурсоводи називають колишній Губернаторський дім, побудований в середині XIX століття. Його архітектура з елементами англійської готики досі має розкішний вигляд, однак без зайвого пафосу. За свою довгу історію будівля побувала не тільки резиденцією губернаторів, а й елітним англійським клубом, де заможні та успішні чоловіки розслаблялися після важливих справ.
Фото dp.informator.ua
Також вражає інший шедевр, «Дім Хреннікова», він є яскравим прикладом українського модерну, оскільки в дизайні вгадуються козацькі мотиви, а самі башти нагадують вежі Запорізької Січі. Сьогодні – це відомий своїм комфортом і статечністю п'ятизірковий готель «Україна». Подібної краси на п’ятикілометровому проспекті ще багато, оскільки в його розвиток вкладали величезні кошти. Але шкода, що в туристичному плані місто помітно поступається не тільки Києву, а і Львову з Одесою, хоча історично важливих об'єктів тут теж не бракує..jpg)
Губернаторський дім. Фото uk.wikipedia.org
Ми дуже радимо не просто відвідати проспект Дмитра Яворницького і прилеглі до нього вулиці, а взяти саме екскурсію.
Нинішня міська молодь так любить своє місто, що з радістю водить туристів небанальними маршрутами, включаючи культові бари, кав’ярні та паралельно розповідаючи найцікавіше про своє величне місто на величній українській річці.
Головне фото dp.informator.ua
