Бельвіль: паризький Вавилон

Урбанізація по-паризькому

Ще в XIX столітті околиці пагорба Бельвіль були звичайним селом, яке активно постачало в столицю Франції продукти і робочу силу. Ці землі передусім славилися своїми виноградниками і продукцією місцевих ремісників. Час од часу сюди навідувалися представники дворянських домів, щоб відчути, як живе народ і запастися сільськими делікатесами.

Так тривало аж до 1860-х років, поки знаменитий містобудівник барон Осман не задумав свою грандіозну перебудову Парижа. Після цього перепланування селяни раптом стали парижанами, а їхній район узагалі прицентральним. Ціни на житло тут миттєво злетіли, та все одно залишилися нижчими, ніж по місту загалом. До пагорба потягнулися торговці, дрібні буржуа та інтелігенція, яка завжди рахувала гроші.
Фото salutfromparis.com

Мир, рівність, братерство

Історія Бельвіля XX століття чудово ілюструє загальну картину наповнення Франції мігрантами. Першими сюди в 1920-х роках прибули росіяни, вірмени, греки і поляки. Далі настала черга євреїв, африканців і арабів. Ближче до кінця 20 століття почали з’являтися китайці та в'єтнамці. За словами соціологів, зараз можна спостерігати хвилю напливу індусів. Дивно, але місця справді вистачає всім, хоча фізично район не надто й великий – він розкинувся у східній частині міста між парком Бютт-Шомон і знаменитим цвинтарем Пер-Лашез.

Щоб опинитися в центрі цього Вавилона, досить скористатися 11-ою лінією метрополітену і вийти на станції Belleville. Напевно, в перші хвилини будь-який турист впаде в ступор, бо вкрай важко повірити, що все відбувається насправді – євреї та араби мирно обговорюють, як їм ремонтувати спільну будівлю, де міститься кошерна їдальня і халяль-ресторан, африканці допомагають китайцям розкладати товари на ринку, а десь неподалік літній француз агітує за компартію, яка в цьому районі завжди в пошані. Не треба себе щипати, це звичайна картина.Фото Парк Бютт-Шомон soundlandscapes.files.wordpress.com

Вулиці «Вавілонвіля» візуально переплітаються і сходяться в одну, розмальовану всілякими графіті і з перманентною торгівлею. Підворіття, бари, закапелки – все просякнуте міфами і легендами тамтешніх мігрантів, тому гуляти тут цікаво саме з місцевими, які й покажуть і розкажуть, в якому будинку, приміром, народилася Едіт Піаф або де продається найсмачніша польська ковбаса.

Найцікавіше

Мандрівники, які відвідують Париж, зазвичай не бувають в околицях Бельвіля, тому гіди частенько водять сюди екскурсії для корінних парижан. Квартал вважається місцем внутрішнього туризму, а цікавих об'єктів тут удосталь. Сам пагорб – один з найкращих оглядових майданчиків, звідки відкривається неймовірний краєвид на центр Парижа. Жителі району навіть жартують, що варто вже брати гроші за підйом, адже тут не гірше, ніж на Ейфелевій вежі.Фото blog.savoirfaireparis.com

Головна вулиця району – однойменна Rue de Belleville з десятками дивовижних барів і кафе, де на одному квадратному метрі уживаються всі головні кухні світу. До речі, саме тут у будинку під номером 72 народилася Едіт Піаф. Вона тут майже як свята – чи не кожен бельвілець у літах розповість, що особисто був з нею знайомий і не тільки... Тому не варто дивуватися, коли бармен або офіціант, крім звичайного меню, покладе перед вами додаток з «улюбленими десертами і коктейлями співачки».

Трохи вбік від Rue de Belleville тягнеться старовинна вуличка Піа, яка впирається в парк – улюблене місце відпочинку і занять спортом. У тіні дерев можна розслабитися і забути про столичну суєту, насолоджуючись краєвидом та маленькими водоспадами. Околиці саду усіяні виноградниками – це нагадування про ті часи, коли квартал був селом.Фото blog.savoirfaireparis.com

На захід від парку, на перетині вулиць Рампоно і Туртій колись була остання барикада часів Паризької комуни. Кажуть, її протягом п'ятнадцяти хвилин хоробро захищав один-єдиний комунар, який все ж загинув у бою з версальцями.

На окрему увагу заслуговують художні галереї та майстерні художників. Через їхню кількість здається, що кожен, хто в Бельвілі не торгує – неодмінно малює. Річ у тім, що, попри близькість до центру і безпеку, ціни на нерухомість тут все одно в рази нижчі, тому творці викуповують цілі підвали, де ще вчора були майстерні або ательє, і створюють там власні студії.
Фото nyhabitat.com

Площа Фет і Бельвільський бульвар – здавна найважливіші торговельні точки району. Такої кількості всіляких крамничок і яток не зустрінеш ще десь у Європі. Як той відважний комунар, місцеве населення щосили пручається безликим торговим центрам і гіпермаркетам. «Купи-продай» для багатьох тут не просто заробіток, а стиль життя, закладений ще сто років тому прадідами нинішніх мешканців району. Сьогодні ринок Марше вважається найдешевшим у Парижі, де на 30-50 євро можна закупити всіляких продуктів на весь тиждень.
Фото img.theculturetrip.com

Outlook сподівається, що після виконання «обов'язкової» програми з Ейфелевою вежею, Монмартром і човником по Сені, ви все-таки потрапите сюди і й оціните паризький Вавилон, адже це ще одна принада улюбленого багатьма міста.

Головне фото parisladouce.com