Експрес-тест на вразливість. Музеї анатомії
«Як пройти до печінки?» або «Не підкажете, де тут гланди?» – такі питання є звичними для відвідувачів нідерландського Музею людського тіла поблизу містечка Лейдена. Піша прогулянка реалістичними нутрощами, збільшеними в рази, значно підтягне ваші пізнання з анатомії. Різницю між апендиксом та апендицитом професійно пояснюють співробітники-медики. А подорожуючи імпровізованою серцево-судинною системою, можна відчути себе справжньою… молекулою крові. Та й поповнити фотоальбом знімком з гігантською людською ниркою, нехай і пластиковою, відмовляться хіба що надто гидливі.
Якщо вас беруть дрижаки від вигляду скарифікатора й ватки, просоченої спиртом, а обробити курку і зовсім видається нездійсненним завданням, тоді музей Доктора Смерті в німецькому містечку Губені навряд чи потрібно вам відвідувати. Гюнтер фон Хагенс (як можна здогадатися, він і є тим самим одіозним засновником) отримав своє прізвисько через хобі скуповувати тіла переважно страчених в'язнів. А досягнувши успіху в мистецтві правильної обробки, чоловік вирішив, що талант від Бога ховати негоже. Відтак трупів азартних картярів, мумій ковбоїв-вершників і подібних персонажів тут стільки, що саме час запрошувати сценаристів фільмів жахів черпати натхнення.
Забальзамованою людською плоттю шокує і переїзна виставка The Human Body Exhibition. У ній організатори намагалися зобразити всю красу та гармонію людського тіла зсередини. Про те, чи замисел вдався – промовисто свідчить кількість відвідувачів, яка вже перевалила за мільйон. Це дає їм можливість побачити справжнє серце в розрізі з усіма м'язами та артеріями, що перекачують кров. Або ж споглядати сумнозвісний рак легенів, часто згадуваний на сигаретних пачках. Той, кому виставлені експонати неабияк запали в душу, може тут-таки залишити посмертний заповіт і колись приєднатися до експозиції.
Кунсткамеру в Санкт-Петербурзі засновано ще на початку XVIII ст. за наказом Петра I. Вочевидь, монарх був ще тим «естетом», оскільки там представлено безліч мутацій людського тіла. Спочатку їх використовували для наукових цілей, та сьогодні це винятково «музей виродків». Без нашатирю спостерігати за метаморфозами, які природа творить з людьми, вдається не кожному. Взяти хоча б немовлят-циклопів або сіамських близнюків.
Пропонує до огляду подібні експонати і нідерландський Museum Vrolik, що в Амстердамі. Вивчення мутацій допомогло Герардасу і Вільяму Вролікам здобути професорські ступені. Тож викидати піддослідний матеріал, який збирали впродовж XVIII-XIX століть і який уславив їх у вчених колах, батько та син не мали жодного бажання. Адже реальні аномалії не завжди намалює навіть найбурхливіша фантазія. Однак немовлята, котрі плавають у формаліні з хвостами або чотирма руками, мабуть, здалися засновникам вельми «завзятими», про що свідчить дослівний переклад назви музею.
З виховною метою тих, хто не любить мити руки, можна зводити на екскурсію в Паразитологічний музей у Токіо. Людський мозок, заспиртований разом із гельмінтами, котрі існували в ньому при житті – ось справжній показовий приклад того, які ж вони, паразити, і до чого призводить нехтування правилами гігієни.
Фото http://www.medischerfgoed.nl/, http://nederlanden.ru/, http://urbanurban.ru/, http://i2.cdn.turner.com/, http://darkroom.baltimoresun.com/
