На подіумі: Греція
Якщо спитати першого-ліпшого, який вигляд має грецьке національне вбрання, то він, імовірно, опише давньогрецьку моду з її елегантним драпуванням і легкими плетеними сандаліями. Не дивно, адже саме цей образ найчастіше зустрічається у фільмах і описується в книгах. Одяг язичницької Греції втілював суспільний естетичний ідеал. Зовнішня простота була покликана підкреслювати красу і багатство внутрішнього світу, а драпування – свободу рухів пропорційного і тренованого тіла. Знатні містяни додавали дорогі прикраси і багаті вишивки, однак тканини і фасон лишалися незмінно простими.
Фото greece-is.com
Основний одяг давньогрецьких чоловіків – хітон і гіматій. І те, й інше – шматки тканини, котрі спритно драпірували і скріплювали пряжками-фібулами. Хітон складували по вертикалі вздовж лівого боку і закріпляли на плечах. Збоку його або зшивали, або лишали відкритим з однієї сторони. Довжина могла відрізнятися, але найпоширеніший варіант – до коліна. Що стосується гіматія, то це аналог верхнього одягу. Шерстяний відріз тканини розміром приблизно два на чотири метри драпірували по фігурі, а щоб перекинутий через плече вільний кінець матерії не зісковзував, у нього вшивали шматочки свинцю. До речі, спартанські чоловіки не носили хітони, їхня суворість дозволяла їм обходитися гіматіями прямо на голому тілі. На те вони й спартанці, відомі своєю витривалістю. Ще один тип верхнього одягу – хламида. Це теж шматок тканини, котрий накидали на плечі і закріплювали пряжкою. Вона часто асоціюється з воєначальниками, котрі носили хламиди пурпурового кольору.
Фото backstreetbrisbane.com
Давньогрецькі жінки використовували у своєму гардеробі ті ж хітони і гіматії, але більш різноманітні і барвисті. При цьому велику увагу приділяли створенню пропорцій фігури за допомогою відвороту верхнього краю хітона – диплоідія. Він також грав декоративну роль і міг бути іншого кольору, крім того, його прикрашали орнаментом або вишивкою. На плечах жіночий хітон, подібно до чоловічого, скріплювали фібулами і підперізували колпосом. Головна відмінність жіночого одягу і взуття полягала у багатстві кольорів, орнаментів і декору. Сандалії прикрашали золотом і сріблом, зачіски – обручами і квітами.
Фото ctpost.com
Така мода в Греції була актуальною до переходу до православного християнства. Разом з тим стали актуальними більш закриті одежі, сандалії змінилися туфлями, а декоровані зачіски – важкими головними уборами. У цей період виникло чимало цілком нових національних костюмів для різних соціальних прошарків і регіонів. Відрізняючись деталями, всі вони мали деякі спільні риси.
Фото twitter.com
Незважаючи на спекотний клімат, традиційний грецький одяг християнського часу відрізнявся багатошаровістю, об’ємністю і матеріалами, цілком здатними підійти для холоднішого клімату. Численні складки, помпони і бахрома, на перший погляд, виконують винятково декоративну функцію. Однак є версії, що у пишних одежах звичайні миролюбні греки ховали зброю, готові за необхідності миттєво перетворитися із селян на озброєних захисників вітчизни.
Фото ctpost.com
Один із найбільш знаменитих чоловічих традиційних костюмів – Фустанелла Цоліас – і сьогодні використовується в Національній гвардії. Ключовий елемент – спідниця білого кольору під назвою «фустанелла», що складається з кількох шматків тканини і 400 складок плісировки, котрі символізують кількість років під ярмом Османської імперії. У комплекті обов’язкова також біла сорочка з широкими рукавами, широкий довгий пояс і жилет. Евзони Президентського полку носять бордові жилети, хоча є ще чорний і синій варіанти. Найбільш незвичний елемент із сучасної точки зору – це взуття. Об’ємні туфлі з величезними чорними помпонами підковують важкими цвяхами, щоб кроки евзонів були добре чутні. З такими підковами кожна туфля може важити до п’яти кілограмів, хоча візуально вони не виглядають громіздкими і непідйомними.
Фото open.az
Ще один чоловічий національний костюм – врака. У ньому все та ж біла сорочка з широкими рукавами доповнюється натільною білизною панавака, чорними мішкуватими брюками карамані, чорним жилетом коумбоурі, зовнішнім жакетом, довгим широким поясом із бахромою і головним убором, схожим на кепку, під назвою мегало фесі. Здавалося б, у теплому кліматі хітони мали прижитися краще, аж ні, саме врака – один із найпопулярніших костюмів по всій Греції, і навіть зараз його можна регулярно побачити на святах і весіллях.
Фото backstreetbrisbane.com
Жіночі костюми не відстають від чоловічих щодо багатошаровості і складності. Найбільш популярні – дефіна і караугона. Перший був типовим для селянок і складався із довгої білої сукні, вишитого жилета, червоного оксамитового фартуха із золотою вишивкою і білої хустки з бахромою. Другий, караугона, часто грав роль весільного вбрання. Щодо багатошаровості він може вважатися лідером. Тут і біла нижня сукня, і яскраве шерстяне пальто, і довгий червоний фартух, що закриває спідницю з обох боків, і велика хустка на голову з бахромою і намистом. Через велику кількість елементів і прикрас караугона могла бути настільки важкою, що жінкам доводилося з великими зусиллями ходити і навіть рухати головою.
Фото img-fotki.yandex.ru
Сьогодні греки і гречанки можуть собі дозволити значно зменшити кількість шарів в одязі і знову дещо наблизитися до давнього естетичного ідеалу, що закликав підкреслювати граційність і спритність людського тіла. Простота знову у моді, хоч і виражається вона вже не в хітонах, а у звичайних сучасних сукнях і легких джинсах, що не затрудняють рухи. Та це не значить, що об’ємні костюми з бахромою забуті. Адже їх і досі можна побачити якщо не у повсякденному житті, то хоча б під час національних свят.
Головне фото westendmagazine.com
