На подіумі: Бутан
Дріглам Намжа, або бутанські правила етикету й поведінки, були ухвалені ще в 17 столітті Шабдрунг Нгаванг Намг'ялом – засновником держави. За задумом, ці норми мають регулювати не тільки такі сфери, як культура, архітектура, мистецтво, але і стежити за тим, щоб молоде покоління обов'язково вивчало в школах мову дзонг-ке. Зовнішній вигляд громадян також потрапив під юрисдикцію закону – жителям рекомендувалося носити національні костюми: кіру – жінкам, ґхо – чоловікам.
1989 року тамтешня влада вирішила посилити Дріглам Намжа, і дрес-код з рекомендованого перетворився на обов'язковий. Проте це буяння барв не всім припало до душі – близько 80-ти тисяч непальців, які жили в країні, покинули її, пославшись на небажання носити вбрання, недозволене індуїзмом. І все ж більшість бутанців не протестує і щодня вдягається в національні костюми на радість приїжджим, які думають, що на вулицях вічний карнавал.Фото continento.ru
Отже, з чого ж складаються вже згадані кіра і ґхо? Жіночий варіант – це прямокутне полотно з тонкої тканини, яке особливим чином обертають навколо тіла. Важливо, щоб воно було до самого долу. Закріплюють спеціальними брошками на плечах, часто срібними, їх називають комасами. Під кіру зазвичай вдягають тонку блузку з бавовни – вонджу. Зверху накидають тего – жакет з довгими рукавами.
Ґхо, який носять представники сильної статі, складається з халата до колін, підперезаного паском із тканини кера. Важливо, щоби спереду сформувалася кишеня, до якої кладуть особисті речі та використовують замість сумки. На ноги надягають довгі шкарпетки. На свята обов'язковим елементом є кабні – шовковий шарф, приблизно 90 на 300 см, обрамлений бахромою. Зазвичай він звисає з лівого плеча до правого стегна. До слова, навіть дорослі чоловіки користуються сторонньою допомогою, коли вдягаються, адже процес не з легких.Фото bhutanthoritours.com
Національний костюм – найважливіший елемент суспільного життя в Бутані, там справді зустрічають по одежі. Забарвлення допомагає одразу визначити статус власника. Наприклад, тамтешні аристократи носять жовті шарфи, чиновники – червоні, а пересічні громадяни – білі. Ось так вони і живуть у своєму королівстві та не скаржаться. Хтозна, може, це тому, що в Бутані є навіть міністерство щастя – єдине у світі...
Головне фото adventureassociates.com