Киргизька юрта: дім серед Небесних гір

... укриваючи під своїм шатром відголоски історії і дбайливо оберігаючи давні традиції.
Історія давніх жителів величних гір Тянь-Шаню нерозривно пов’язана з кочовим минулим. Так, спекотні літні місяці вони проводили в зелених луках з розкішним килимом альпійських трав, а з настанням холодів спускалися в долини, ховаючись від буйних вітрів, що панували серед Небесних гір. Переїзди стали невід’ємною складовою життя кочівників, що й змусило їх придумати легке, компактне і водночас затишне житло.
Через багато років у звичному житті сучасних жителів Киргизстану дивовижна національна будівля не втратила свого значення. Сусідячи зі звичними житловими будинками, юрта слугує місцем відпочинку літнього дня, укриттям від нав’язливої спеки для всієї сім’ї, а також, віддаючи данину традиціям предків, прийнято відзначати національні свята, благословляти молодят на щасливе подружнє життя.Фото destinationkarakol.com
Віддавна для переносу юрти з місця на місце необхідна була сила кількох пар коней, а її нехитрим установленням займались практично завжди тільки жінки. У наш час киргизький пересувний дім часто використовується як місце проживання чабанів на соковитому гірському різнотрав’ї. будують його доволі швидко і так само швидко розбирають, що зробило звичну ще за часів стародавніх кочівників будівлю неймовірно комфортним варіантом житла на всі випадки життя. Верхній шар юрти настільки міцний, що здатен сховати невдаху-пастуха від льодяної холоднечі гірських хребтів чи пронизливих важких крапель нескінченного осіннього дощу. Житло кочового народу не тільки надійно захищає від негоди, але й дає змогу комфортно розташуватися у своїх стінах цілій сім’ї і навіть гостям.Фото odysseytraveller.com
Кожен етап створення юрти, починаючи зі встановлення каркасу і закінчуючи внутрішнім оформленням, має непорушні правила, адже дім під куполом для киргиза – свій маленький всесвіт. Житловий простір за звичаєм предків ділився на кілька зон: привілейоване місце, розташоване навпроти входу в юрту, здавна називалося «төр» і було призначене для старійшин, а також почесних гостей, ліву частину чи «ер жак» віддавали в користування молодим чоловікам, у правій частині «елчижак» мешкали жінки, туди ставили дитячу колиску. Решта території біля порогу відходила під господарське начиння і мала назву «улага». Не обійшлося в зонуванні приміщення і без домашнього вогнища у прямому значенні цього слова – по центру шатра корінні жителі облаштовували місце для вогню – так зване «коломто», де хазяйські жінки готували вечерю. У заможних киргизів за кухні і продовольчі склади правили окремі юрти, а ще одне шатро вони ставили з нагоди голосних святкувань чи ритуалів, які передбачали скупчення народу. Видаючи дочку заміж, батько не скупився на весільну юрту-ерге, котру вважали головною перлиною у скрині приданого нареченої. Фото wildfrontierstravel.com
Перш ніж встановити каркас і натягнути шатро, господар майбутнього житла звертався до одного з багатодітних старійшин роду, котрий мав провести традиційний обряд посвячення – підняття обода юрти – тим самим напучуючи до процвітання і здоров’я жителів у новому домі. По закінченню традиційної церемонії шанований старець отримував в дар білу сорочку і пасок, після чого на поріг ступала нога хазяйки. Її завдання полягало в «годуванні вогню» молоком і, таким чином, привертанні багатства в оселю.Фото twitter.com
Як «скелет» юрти завжди використовували дерев’яні каркаси, виготовлені переважно з верби або ялини. Підлогу для будинку робили з транспортованих решіток, скріплених міцними ременями зі шкіри рогатих тварин чи верблюда. Саме за кількістю таких решіток можна було прикинути розмір запланованої будівлі. Ремені для кріплення, що тримали всю конструкцію, зазвичай прикрашали витонченими орнаментами з національною символікою, що робило їх одним із найпомітніших елементів декору. Вхідні двері всього у півтора метра заввишки неодмінно прикрашали містичними візерунками, котрі за переказами оберігали членів сім’ї від злих духів і приваблювали в дім удачу. Серед малюнків найчастіше можна було зустріти баранячі роги, родове дерево і розетки з односторонніми витягнутими дугами. Купол юрти – це окреме мистецтво: до обода-түндүкү у формі колеса, що виконував роль димоходу, а за сумісництвом вікна на даху, прикріпляли жердини, що вели до решіток на підлозі. На завершальному етапі будівлю одягають у світлі накидки з повсті.
Кожен елемент юрти в давні часи був прив’язаний до свого символічного знаку. Так, квадратні решітки ототожнювали з рідною землею, жердини-опори – символ сходження духа, а димохід – не що інше, як Сонце. Вважалося, що він слугував виходом в інші світи, куди вирушали пізнавати сутність світобудови мудрі шамани. Священне вогнище в центрі дому, котре традиційно встановлювали перш ніж зводили саму юрту, символізувало вічний зв'язок майбутнього з теперішнім і минулим.Фото shopmoment.com
Якщо говорити про киргизьку юрту як про конструкцію, то вона доволі схожа на такого типу будівлі інших неосідлих народів, а от інтер’єр і оздоблення – те, що видає характер господаря дому і національні риси. Переносні житла киргизів славляться своїм декором із вигадливими візерунками, що перегукуються із самою природою. Незважаючи на дивовижне різноманіття, елементи інтер’єру чітко відповідають традиційним канонам. У жіночій половині юрти обов’язково ставили ширму, що відділяла господарське приладдя. У лівій частині житла, призначеній для чоловіків, розташовувався інвентар для полювання, ремесла і кінська збруя. У центрі юрти облаштовували місце, де зберігали жіночий головний убір «елечек» праворуч і срібну жердину з різьбленням, на якій висіли багаті чоловічі хутряні кожухи – ліворуч.
Традиції, пов’язані з юртою, здавна існували не тільки в її тонких стінах, але й за порогом киргизького житла. Під’їжджати до дому кочівника вершник мав з тильного боку. Залишивши зброю і взуття біля порогу, він повинен був увійти і скуштувати страви – відмовлятися розділити хліб з господарем юрти вважалося рівноцінним образі. Розташувавшись зручно біля вогнища, всі мешканці і гості із завмиранням серця готувалися слухати розповіді бувалих стариків про бравих богатирів, уславлених у битвах, і прекрасний край, що оберігається великим гірським хребтом Тянь-Шань.
Головне фото exodustravels.com