66 років тому у ПАР було оголошено про початок апартеїду
Ініціатором впровадження такої сегрегації була правляча національна партія ПАР, що складалася здебільшого з білого населення.
Згідно із законами апартеїду, темношкірим заборонялося відкривати підприємства і вести бізнес на територіях білого населення, а також з’являтися у цій місцевості без спеціального дозволу. Відсутність такої перепустки була підставою для негайного арешту.
У лікарнях для чорношкірих африканців хронічно не вистачало коштів і працівників. У багатьох негритянських районах лікарень не було зовсім. Закон про освіту передбачав, що чорношкірим дітям викладалися лише основні навички, необхідні для роботи на білих.
Громадський транспорт зупинявся не на всіх зупинках, а в поїздах для чорношкірих африканців було відведено лише третій клас. Сегрегація поширювалася також на пішохідні мости та переходи, бібліотеки, кінотеатри, кладовища, парки, пляжі, басейни, громадські туалети і таксі.
Були заборонені сексуальні контакти та шлюби між людьми різних рас. Якщо за кермом був білий чоловік, він не міг посадити на переднє сидіння чорношкіру жінку, і навпаки. Чорношкірі поліцейські не мали права арештовувати білих людей.
У 1973 році Генеральна асамблея ООН прийняла Міжнародну конвенцію про припинення апартеїду і покарання за нього. У Римському статуті його визначено як один з 11 злочинів проти людства.
Після скасування апартеїду корінне населення отримало доступ до освіти, державних посад і заняття бізнесом. Були скасовані міжнародні санкції проти ПАР, що викликало приплив іноземних інвестицій.
На сьогоднішній день уряд країни виконує програми, відповідно до яких при влаштуванні на роботу віддають перевагу людям з чорним кольором шкіри. Однак компетентних фахівців серед них поки що мало.
