Ужупіс – Монмартр по-литовськи

Історична довідка
Невеликий район, відділений від Старого Вільнюса рікою Вільняу, – один із найстаріших у місті. Перші згадки про нього датуються ще 14-м століттям. Тоді його населяли мірошники і чорнороби, котрі збудували кілька мостів, з’єднавши Ужупіс із центром. І хоча річка доволі мілка, а мости ні тоді, ні зараз не вирізнялися довжиною чи особливою конструкцією, жителі Заріччя (саме так перекладається слово «Ужупіс») не соромилися брати гроші за проїзд, і приїжджі, знаючи особливу вдачу місцевих хлопців, платили. Будь-які спроби якось знизити ціну чи посперечатися часто закінчувалися серйозними конфліктами. Тому відтоді і донедавна про район ходила слава як про дуже суворий, а самі жителі Вільнюса старалися обходити його десятою дорогою. На щастя, територіально він ізольований і до сьогодні: з одного боку вода, з іншого – схили, а з третього промзона, збудована ще за комуністів. І туристів туди, ясна річ, не водили.Фото fodors.com
У 90-ті роки минулого століття Ужупіс, як і вся Литва, переживав кризу. Реформи тільки почалися, економіка країни перебувала в занепаді, промисловість зупинилася. Робітники заводів і фабрик Заріччя виїжджали із застиглої в очікуванні кращого життя столиці. І якраз у цей час у місто почала з’їжджатися творча молодь з усієї Прибалтики. Художники, музиканти, артисти й режисери, як це завжди буває, хотіли жити в найкрасивішому центрі Вільнюса, котрий навіть включили у спадок ЮНЕСКО, але грошей на оренду чи тим більше купівлю житла у них не було. Із цілком прозаїчної причини їхній вибір місця проживання зупинився на Ужупісі, звідки до самого центру, як свідчать вказівники, рівно 300 метрів, а половина будинків пустувала. Так район отримав друге дихання.Фото lonelyplanet.com
Із околиць в Республіку
Творчі особистості змінили не лише соціальний контингент Заріччя, але й тамтешню атмосферу. Власним коштом вони реконструювали будівлі, декотрим з яких на той момент було понад 500 років, відкривали модні заклади, влаштовували вуличні гуляння й фестивалі. Міська влада Вільнюса всіляко допомагала їм у цьому, а 1997 року муніципалітет спільно з жителями придумав маркетинговий хід, котрий мав привабити і в саму столицю, і конкретно в район більше іноземних туристів – оголошення Ужупісом автономії. Заріччя отримало всі формальні ознаки держави – президента, котрим і сьогодні є знаменитий литовський поет і режисер Ромас Лілейкіс, конституцію, котру вважають найбільш демократичною і «хіповою» у світі, і навіть армію, що складається з 12 людей. На окрему згадку заслуговує флот – паперові кораблики місцевих дітлахів. Також республіка має близько 320 консульств по всьому світу, почесних громадян, серед яких Далай-лама, і навіть власні паспорти-квитки, котрі перевіряють у туристів перед великим парадом-фестивалем на День Незалежності – 1-го квітня. Символи Ужупіса – янгол, встановлений на головній площі...Фото lonelyplanet.com
...і русалка, котра зустрічає гостей біля мосту.
Фото walkablevilnius.com
Що подивитися?
Хоча сама «держава» дуже молода, в Заріччі вистачає пам’ятників архітектури, оскільки ці землі мають багату історію. На жаль, не все вціліло до наших днів: кілька чудових особняків і храмів так і не були відновлені, але сьогодні Литва докладає всіх зусиль щодо реставрації свого найбільш відвідуваного району. Тому хоч територія і невелика, гуляти тут можна довго, заходячи у підворіття, розмальовані графіті, і розглядаючи крихітні вулички. Своєю розкішшю і величезними як для маленького міста розмірами вражає палац Гонестів, котрий на своєму віку був і пекарнею, і готелем, і корчмою, а сьогодні частину приміщень віддали під супермаркет, частину під квартири. Не менш легендарна споруда – Костел Святого Варфоломія, переданий під управління білоруським католикам. Щонеділі тут проводять служби кількома мовами. Сам храм збудували ще в 17-му столітті. Бернардинський цвинтар – один із найстаріших некрополів Литви, тут поховано відомих громадських і державних діячів, представників творчої інтелігенції. У наші дні йде активна реконструкція кладовища, серйозно зруйнованого в часи наполеонівських війн.Фото baltic-review.com
Із більш сучасних об’єктів заслуговують на увагу Академія мистецтв, всілякі галереї і шоу-руми. Художники і дизайнери займають майже всі горища, підвальні заклади і гаражі, перетворюючи свої майстерні у міні-музеї. Культовим місцем вважається Інкубатор мистецтв, де що два тижні з’являються все нові експозиції, а їхня особливість у тому, що практично всі представлені роботи можна відразу й купити. Таким чином, кожен турист потрапляє не в запилений музей, а на живий ринок, де панує постійний рух.Фото lonelyplanet.com
Далекі від світу високого арту можуть знайти не менш захопливе заняття – прогулятися по місцевих барах, котрі однозначно найкращі у місті, оскільки відпочивати і веселитися в Ужупісі вміють як ніде. Найважливішим вважають паб «Шнекутіс», де варять власне пиво і подають смачнючий суп у хлібі на перше, а на друге – цепеліни, картоплю з м’ясом. Філіал цього бару є і в центрі, але, як кажуть відвідувачі, – «той для туристів». Випити смачної кави з десертом можна в «Кафе у янгола» або в закладі з промовистою назвою «Кайф».Фото daumantas.eu
Однак головне в Ужупісі, незважаючи на його модні заклади і пам’ятники архітектури, все одно – атмосфера свободи, створена місцевими. Тільки тут можна побачити людей у піжамах, що вигулюють собак, чи добродушних хазяйок, котрі на другий день Паски виносять столи до річки і запрошують всіх перехожих попоїсти – так відзначають День білих скатертин. Жителі не просто люблять свій район, вони вважають себе його частиною і разом приймають рішення про його майбутнє, будучи хай і фіктивною республікою. але справжньою комуною. Може, й дивно, але це абсолютна правда – навіть багатолітній мер Вільнюса Арту́рас Зуо́кас, що проживає в Заріччі, ходить тут без охорони і нарівні з усіма облаштовує район у вихідні і пропускає стаканчик-другий в «Шнекутісі» після важкого дня. Так що комплекси, якщо вони є, слід залишити на другому безері Вільняу, а сюди йти відпочивати і бути самим собою, адже, як твердить тамтешня Конституція – «Кожен може бути вільним». Фото baltic-review.com
Головне фото baltic-review.com