Experience: Усама Кафа

Ресторатор – це спосіб життя. Це як лікар, який постійно тримає руку на пульсі, він відчуває ритм життя. Він знає, які нововведення потрібні зараз, розрізняє, що добре, а що – ні. Він розуміє, що подобається людям, а що для них неприйнятно. Ресторатором не обов'язково народитися, ним можна стати, але найголовніше – любити цю професію і розуміти її!

Коли я тільки починав бізнес, моїм стартовим капіталом було все, що я назбирав. Я вклав усі заощадження, продав квартиру... Тоді це здавалося величезною сумою. Та, маючи нинішній досвід, я розумію, що надто багато коштів витрачав не за призначенням...

Свій перший ресторан я відкрив як місце для зустрічей. Уже потім я почав потроху заглиблюватися в цю справу й усвідомлювати, що це досить серйозний бізнес, якому потрібно постійно приділяти увагу і лише тоді можна піднятися до висот. Стати ресторатором було принципово для мене.

Уперше за десять років роботи я поїхав у відпустку 2008 року. Коли мої колеги і приятелі говорили «Ми у відпустці!», я не розумів, що це, як це? А зараз відпочинок – святе. У мене чудова команда, тому є час, який намагаюся приділити сім'ї і друзям, також можу поїхати в подорож. Але це все роками будувалося.

Коли ми підбираємо персонал, то акцентуємо на особистих якостях. Будь-яка людина, в якій ми бачимо потенціал, може стати частиною нашої команди. Майже всі, хто у нас на великих посадах, починали з нуля, багато хто прийшов з інших сфер. Я ось, до прикладу, за освітою лікар.

Я дуже стабільний сам по собі і люблю стабільність у всьому. Але ще, крім стабільності, для мене вкрай важливим є розвиток. Якщо людина тривалий період плідно працює, то можна в неї вкладати, люди звикають одне до одного, знаходять спільну мову. А так, коли працівник прийшов, без ентузіазму відпрацював і пішов – це не для мене. У нашій команді є люди, які трудяться вже 14 років, 10 років, 5 років... 10 років тому прийшли і нині працюють – це вже показник! Насправді, ми самі намагаємося створювати максимальні умови для стабільності і зростання.

Відвідувач наших ресторанів – це задоволена людина. Зараз у наших закладах я бачу абсолютно різних гостей. До нас приходить відпочивати молодь, заходять сім'ї з дітьми, у нас проводять бізнес-зустрічі. І це мене неабияк тішить, адже це означає, що у нас кожен може знайти щось для себе.

"На колір і смак товариш не всяк". Звісно, є певні напрями, як кажуть – тренд. При відкритті кожного закладу ми обов’язково стежимо за новими віяннями. Ми намагаємося максимально урізноманітнити пропозиції, щоб догодити більшій кількості людей. Так, не всі кухні однакові. У нас, наприклад, італійська, японська, східна – найпопулярніші. Ми часто з дружиною подорожуємо, привезли багато класних та оригінальних рецептів страв, однак вони чомусь не прижилися на нашому ринку.

Вибираючи місце для кожного закладу, головний наш орієнтир – безпека і доступність. Це не обов'язково має бути центр чи спальний район міста, проте локація має бути доступною, де люди почуватимуться комфортно і в безпеці.

Я живу цим, я такий щасливий, коли відкриваю щось нове! Я дивлюся в очі моїй команді і бачу поступ. Хоча мені й донині кажуть: «Зупинись, почекай, зараз не той час, багато інвесторів втекли». А я дивлюся на життя за принципом «слава Богу». І от коли ми два-три місяці нічого не відкриваємо, я вже не можу знайти собі місця.

Я не заздрю чужим досягненням. Заздрість – це не про мене. Що більше у світі ресторанів, то краще. Це як веселка: чим барвистіша, тим гарніша, адже не буває веселки з одним кольором. Тому ми їздимо по світу, дивимося різні заклади, черпаємо натхнення, і, як результат, з'являються власні ідеї. А так, щоб копіювати – ми категорично проти цього. Я добре бачу людей, які копіюють. Але все ще залежить від цілей: є суто комерційні цілі, поставлені на конкретний період часу. Однак у нас інший принцип, ми працюємо не на один день.

Здорова критика – новий генератор ідей! Якщо у когось є обґрунтовані адекватні думки та зауваження – ми тільки «за». Та є люди, які не критикують, а просто заздрять, кажучи щось украй негативне. У таких випадках я намагаюсь ніяк не реагувати. А здорова критика потрібна в будь-якій сфері.

Коли відвідувач телефонує на гарячу лінію, перше СМС приходить на мій особистий мобільний. У наших закладах на кожному столі є номер телефону, за яким можна залишити відгуки і зауваження. Багато хто про це не знає. Але хай де я буду, відразу отримую думку цієї людини. Ми все враховуємо, це не просто передається якомусь менеджеру чи до call-центру, де залишається непоміченим.

Чи професіонал я, нехай люди оцінять. Я сам себе оцінювати не беруся, але впевнено можу сказати, що у мене насправді команда професіоналів. Серйозні та надійні, я можу з ними до темного лісу ходити. Люблю командну роботу, бачу себе тут. І до речі, навіть якби я не став ресторатором, став би капітаном... капітаном футбольної команди, наприклад :))

Ресторанному бізнесу постійно треба приділяти достатньо уваги. Я вважаю неправильним підхід, коли люди, котрі займаються справами, абсолютно далекими від food-сегмента, раптом відкривають заклад для дружини або дітей, чи для підтримання себе, свого іміджу. Та я вельми позитивно ставлюсь до бізнесменів, які, відкриваючи ресторан, вкладають у нього душу, навіть попри те, що вони не професіонали в цій справі і не надто розуміють, як влаштовано ринок, але разом з тим готові й хочуть учитися.

Я планував у 40 років зупинитись, але мені не вдалося. Я думав не в розвитку зупинятися, а лише в роботі, в активній участі в ній. Утім, я збагнув, що не зможу, мені подобається все це! Тепер я знаю, що зупинитись ніколи не зможу. Якщо ти любиш свою роботу – вона стає для тебе хобі. Я свою дуже люблю, бо завжди готовий її розвивати, щось нове в неї вкладати. Вона не дає мені нудьгувати. It's my Life:)