Від вогню до мистецтва – 5 сантиметрів
Створити щось схоже на «вогняні палички» намагалось чимало винахідливих «геростратів», починаючи з 13 століття. Патентів тоді не було, тому важко з упевненістю стверджувати, хто саме першим вигадав сірники. Їхнє мануфактурне виробництво веде відлік з початку 19 століття. 1805 року французький хімік Жан Шансель, прикріпивши до деревини головку із суміші сірки, бертолетової солі та кислоти, створив прообраз того, що нині зберігається в 5-сантиметрових коробках. Світ зрадів, і понеслося – вже 1813 року в Австрії запрацювала перша у світі сірникова мануфактура «Мільярда і Віко».
Відтоді те, що «дітям – не забавка», удосконалювалось. Головки мінялися – горіло все, починаючи від воску і закінчуючи важко вимовним словом гуміарабік. Так було до 1855 року, коли шведський хімік Йохан Лундстрем не здогадався нанести і на сірники, і на наждачний папір червоний фосфор. Це зробило продукт безпечним, до того ж він не виділяв жахливого запаху. Винахід приніс Лундстремові медаль Всесвітньої виставки в Парижі, а у Швеції почався справжній сірниковий бум. За 20 років у країні вже працювало близько 120 заводів з виготовлення «вогника».
Напевно, останній важливий етап в історії сірників – це створення коробки. У 1889 році американець Джошуа П’юсі, котрий її придумав, уже готувався отримувати патент. Але випередила новатора компанія «Diamond Match Company», додавши до коробки запальну поверхню зовні. Це було набагато зручніше, ніж пропонував П’юсі, адже він розмістив її всередині.
Ну а згодом сірникові коробки здали під ... рекламну площу, а самі сірники стали інструментом для створення дивовижних речей. Наприклад, компанія «Ford» наочно продемонструвала, що їхні вантажівки не підведуть і в багажнику місця вистачить для всього. Креативники з агентства нерухомості «Property Consultancy» обіцяють підібрати житло, яке буде максимально раціональним, попри габарити. Декілька років тому відома мережа фаст-фуду теж вирішила бути в тренді, тому перетворила сірники на картоплю фрі. Чи навпаки – кому як подобається.
Утім, не тільки західні компанії навчилися використовувати сірникові коробки для реклами. Так одна українська турфірма стверджує, що під час відпустки варто не просто забувати, а спалювати все те, що краде час і позбавляє задоволень.
Однак не всі хочуть продавати і просувати свої продукти таким чином. Деякі творчі люди за допомогою сірників створюють неймовірні речі. Як, скажімо, болгарський художник Пламен Ігнатов. Він витратив 15 років життя і 6 мільйонів паличок на відтворення Рильського монастиря.
Трохи відстав від болгарина британський нафтовик Девід Рейнольдс. Він витратив близько мільйона сірників і 10 років на свою армаду, в якій є «Титанік», «Королева Мері», «HMS Victory" та інші знамениті кораблі. Не менше вражає творіння англійських толкієністів. Їхнє сірникове місто з «Володаря перснів» наповнене ельфами та гобітами й живе якимось окремим життям.
Насамкінець можна сказати, що від вогню до мистецтва відстань ... ну, не більше п'яти сантиметрів.
