Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Технологію заварювання чаю корейці запозичили в Піднебесній, однак осмислення ритуалу чаювання близьке до японської школі дзен. Концентрація уваги на грі відтінків смаку та аромату розглядається як засіб занурення в медитацію, проте з точки зору корейця просвітлення, зосереджене в чашці чаю, не є самоцінністю, а підпорядковане практичним міркуванням. Старовинні трактати підкреслюють, що головне завдання чайної церемонії полягає в звільненні розуму правителя від впливу емоцій і суєтних думок перед ухваленням важливих політичних рішень. Попри те, що культура чаювання в Країні ранкової свіжості невіддільна від придворного церемоніалу, чайний етикет у Кореї набагато м'якшиші відомості про палацові чайні ритуали датовано 611 роком, коли в День поминання в дар духу імператора Суро були принесені коржі пресованого чаю. Пізніше вельможа на ім'я Кім Де Рен за велінням імператриці Сондок привіз із Китаю насіння елітних сортів чаю.
Фото theculturetrip.com
Класичний звід правил дейре сформувався в ранні роки правління династії Чосон і був увічнений у трактаті «П'ять національних ритуалів». Для чаювання відводили окрему кімнату-табанг. У центрі приміщення ставили низький столик, за яким сідали на циновках учасники церемонії. Чайний майстер сідав обличчям на схід, а гості – на захід. Місце, звернене до південної сторони, призначалося для імператора, а якщо правитель був відсутній, циновку залишали вільною. Табанг має бути готовий до прийому відвідувачів будь-якої миті, тому сервіз після закінчення чаювання не прибирали зі столу, а тільки накривали темною тканиною.
Привітавши відвідувачів, майстер ставив на вогонь казанок з джерельною водою і займав гостей світською бесідою. Коли вода закипала, чайне листя обдавали окропом і викладали в глиняну миску, потім прогрівали чайник і чашки, а залишок води зливали в спеціальну чашу для охолодження до оптимальної температури. Наприклад, листя та бруньки, зібрані в квітні, заварюють за температури 60-65 °C, а чай пізнього врожаю – за 70-75 °C. Улітку, коли потрібно швидко остудити воду, використовують широкі пласкі чаші-катаде, а взимку для збереження тепла застосовують високі посудини спіралеподібної форми.
Дивіться також: Південна Корея: гастрономічні особливості
За ритуалом слід розливати чай у невеликі піали або чашки з кришечками, розраховані рівно на три ковтки. Перш ніж скуштувати чай, треба було оцінити колір та аромат напою, тримаючи піалу правою рукою і підтримуючи лівою за денце. За вченням те-до (шлях чаю), крапля настою зеленого чайного листа втілює всі смакові відчуття, доступні людині, подібно до того, як мить просвітлення вміщує нескінченність Всесвіту. Для отримання внутрішньої гармонії треба відчути всю симфонію букета в неухильній послідовності акордів – від кислого, гіркого і гострого до солоного, терпкого і солодкого. При цьому можна пригоститися барвисто оформленими солодощами – ласощі добирають з урахуванням смакових характеристик сорту.
Фото pekoeandimp.com
Буддисти вірять, що при вживанні чаю відбувається підйом духовної енергії від нижчих чакр до вищих, тому після першого ковтка чашку потрібно затримати біля сонячного сплетення, після другого – на рівні середини тулуба, а після третього – коло грудей, дозволяючи цілющій енергетиці чаю увійти в резонанс з вібраціями тонких тіл та очистити свідомість від ілюзій.
Простий люд був далекий від філософських премудростей і насолоджувався чаєм інтуїтивно – як Будда на душу покладе. Клімат Кореї занадто суворий для примхливої рослини, тому плантатори винагороджували себе за нестабільні врожаї захмарною вартістю чайної сировини. Класичний зелений чай (нок-ча) бував на столі простолюдця тільки на великі свята, а в будні селяни заварювали чай з усього, що було напохваті. Ішли в хід плоди, квіти, коріння, мандаринова шкірка, соснові голки і навіть сушені гриби. І нині у корейських кафе чаєм зазвичай називають трав'яний відвар на кшталт напою з тутового листя (бонгніп-ча), пелюсток дикої хризантеми в меду (гуква-ча) або підсмажених зерен ячменю (бори-ча). До речі, корейський чай може містити невеликий відсоток алкоголю – в складі заварки нерідко буває м'якоть фруктів і ягід, що забродила.
Фатальний збіг термінів збору чайного листа і зернових зіграв з корейськими плантаторами злий жарт. Фермери надавали перевагу дорожчій культурі, і країна невдовзі опинилася на межі продовольчої катастрофи. У XVI столітті уряд був змушений заборонити вирощування чаю на території Корейського півострова. Тож про те, що самобутня чайна культура, витіснена в підпілля, поступово занепала, годі й казати.
Дивіться також: 12 облич Південної Кореї
Відродження мистецтва чайної церемонії в сучасній Кореї тісно пов'язане з визвольним рухом. Найбільший чайний майстер ХХ століття Хе Данг, який заснував Корейську асоціацію те-до, замолоду мав дружні стосунки з анархістами і брав участь у замаху на спадкоємця престолу. Утім, справжню революцію Хе Данг здійснив на ниві аграрних технологій, розробивши новий метод вирощування зеленого чаю паньяро, тим самим позбавивши Країну ранкової свіжості дефіциту чайної сировини.
Фото visitdaegu2011.blogspot.nl
У наші дні справу Хе Данга продовжує Інститут розвитку Шляху чаю паньяро. На нове покоління чайних майстрів чекає величезна робота – вивести витончену культуру чаювання із затишних хіпстерських чайних у великий світ, не розгубивши ані краплини вишуканого смаку.
Головне фото mattchasblog.blogspot.de
