RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Що вони їдять: кухня Риму

Що вони їдять: кухня Риму

Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.

Розповідаємо, чим примітна римська кухня, і які страви неодмінно варто скуштувати у Вічному місті.

Рим подарував світові не лише могутній культурний спадок, але й немало кулінарних шедеврів. У меню кожного місцевого ресторану є окрема сторінка під заголовком “CucinaallaRomana”– римська кухня. Вона доволі проста, навіть «бідна», а в основу покладено сезонні та регіональні продукти: боби й артишоки, помідори, броколі, телятину і ягнятину, свине сало, котре використовують здебільшого для смаження, сири Пекоріно Романо і рікотту. Пасті також належить важливе місце в міській кухні. Їй навіть присвячено однойменний музей. Дві найбільш популярні – аматрічиана (паста з помідорами й сиром Пекоріно Романо) і карбонара.

Карбонара – візитна картка римської кухні і всього регіону Лаціо. У різних ресторанах і тратторіях її можуть готувати з різних видів пасти – спагеті, феттучині, рігатоні, тальйоліні, але рецепт соусу завжди лишається незмінним, і до нього ніколи не додають вершки, як це часто трапляється в «італійських» ресторанах за межами самої Італії. Соус карбонара – це всього п’ять інгредієнтів: найсвіжіші яйця, сир Пекоріно Романа (в інших регіонах використовують пармезан), часник, оливкова олія і панчетта – місцевий аналог бекону. Панчетту і часник обсмажують на оливковій олії, додають у пасту і потім тонким струменем вливають туди суміш сиру і яєць. Виходить бархатистий дуже ніжний соус з яскравим жовтково-сирним смаком. Звучить просто, але, щоб повторити цей шедевр, треба знати масу нюансів: яйця не повинні згорнутися, а сир має становити єдину масу з рештою соусу. Римські кухарі в цьому профі, тому карбонару можна без остраху замовляти абсолютно всюди. Якщо повернути з центральних туристичних вулиць і помпезних площ, всюди вона буде на висоті, але більше за інші карбонарою славиться район барів, вина і нічних гулянь Трастевере.

Фото delicious.com.au

Інша важлива складова римської кухні – м'ясо, а найкращі м’ясні страви варто шукати в районіТестаччо, котрий нерідко називають «животом» Рима. У минулому це промисловий район, в якому було зосереджено більшість міських фабрик, заводів… і різниць. Тут забивали велику рогату худобу, а найкраще м’ясо відправляли в Роман Чентро. Місцеві ж робітники і бідняки мали вдовольнятися «тріппою» або ж по-нашому тельбухами (часто її видавали замість зарплати): нирками, селезінкою, пікальним м’ясом, печінкою, мізками, легенями, серцем і язиком. Але саме з цих нехитрих продуктів вийшли знамениті сьогодні на весь світ римські делікатеси: рігатоні з нирками, корателла (страва з легень, печінки і серця) з артишоками і цибулею, кода алла ваччінара (тушковані бичі хвости), тріппа алла романа і найбільш відомий римський спеціалітет салтімбокка алла романа – тонкий шніцель з телятини під шматочком прошутто і гілочкою шавлії. Салтімбокку, як і карбонару, можна побачити в меню майже кожного римського закладу, але в остеріях Тестаччо твердять, що тільки тут пам’ятають автентичний рецепт цієї страви.

Фото taste.com.au

Говорячи про Тестаччо, не можна обійти увагою місцевий ринок Mercato Testaccio. Сюди римляни приходять у пошуках найкращих продуктів для традиційних страв «алла романа». Тут можна купити навіть найбільш екзотичні інгредієнти, але головне – на ринку Тестаччо найбільший вибір м’яса і ковбаси у всьому Римі. З такою історією це й не дивно. І, якщо вже ви прийдете сюди за покупками, неодмінно скуштуйте відомі на все місто paniniromaneschi(паніні по-римськи) в MordieVai. Класикою римської кухні їх не назвеш, але самі городяни вже не уявляють собі місцеву кухню без сандвічів від м’ясника у відставці Серджіо Еспозіто. У закусочній завжди черга, але рухається вона доволі швидко, тому, опинившись поблизу, не лякайтесь – воно того варте. А, коли йтимете, не забудьте купити додому кілька артишоків – це дуже по-римськи.

Фото splendidtable.org

У Римі артишоки готують десятками різних способів, але в ресторанах найбільшу популярність мають “carciofiallaromana”, що, як ви вже зрозуміли, значить «артишоки по-римськи», і “carciofiallagiudia”, що перекладається як «артишоки по-єврейськи». Здавалося б, до чого тут євреї, але в Римі є цілий єврейський квартал – Гетто, де готують свою, не менш популярну римсько-єврейську кухню. Гетто існувало в Римі понад 400 років і досі лишається центром єврейської общини мегаполіса, тому вплив єврейської кухні на римську доволі сильний, а найбільш популярними стравами вважають артишоки і квітки цукіні по-єврейськи. Артишоки по-римськи тушкують в оливковій олії з часником. Вони виходять ніжними і делікатними, тоді як артишоки по-єврейськи – доволі жирна, важка страва. Їх смажать у фритюрі, пелюстки набувають хрусткого смаку, а серцевина лишається м’якою і соковитою, такі собі овочеві чіпси. І та, й інша страва мають велику популярність у місцевих і туристів.

Що вони їдять: Португалія

Фото philly.eater.com

Їжа в Римі – це завжди свято. Тут не прийнято перекушувати на ходу, а кожному прийому їжі відведено певний час. На сніданок, доволі пізній за східноєвропейськими мірками, зазвичай їдять щось легке на кшталт паніні, корнетті (італійські круасани з різними начинками) або марітоцці – чисто римські булочки з кедровими горішками, апельсиновими цукатами й родзинками, густо заправлені збитими вершками і политі сиропом. Їх подають на сніданок практично у всіх римських кафе. Запивають все це чашечкою капучино чи латте. Ці два кавові напої римляни, як і всі італійці, дозволяють собі тільки вранці, в інший же час прийнято пити еспресо. Обідають римляни з 12:30 до 15:00, і багато кафе підлаштовують свій графік саме під цей час – відкриваються у полудень, працюють пару годин, а потім знову закриваються до аперитиву – часу перед вечерею, котрий містяни проводять за келихом вина чи коктейлем у супроводі легких закусок. Останні, як правило, подають безкоштовно. Аперитив починається з 18:00 і триває до дев’ятої вечора – часу вечері. Вечірню трапезу нерідко розпочинають з пасти, котру в Італії вважають «першою стравою», а потім вже переходять до основної, хоча мало який турист сходу зможе повторити цей трюк і після аперитивних закусок і ситної пасти з’їсти ще й основну страву, найчастіше якусь м’ясну. І, звичайно, жодна римська вечеря не обходиться без вина. Найчастіше римляни віддають перевагу червоному сухому з традиційного для регіону Лаціо винограду Санджовезе чи місцеве біле CastelliRomani.

Фото neturisto.ru/

Римляни у буквальному сенсі слова обожнюють їжу, і в них напевно є чому повчитися. У столиці Італії починаєш по-справжньому любити і поважати їжу, насолоджуватися кожним її прийомом, цінувати кожен ковток еспресо і кожний вечір, проведений у маленькій тратторії в серці Трастевере. Це місто бархатистої пасти, міцного еспресо, найніжніших субпродуктів і терпкого вина, і його неодмінно слід скуштувати на смак.

Головне фото andrewharper.com

Вам це буде цікаво:
ВІДЕО: Дивовижні міста на скелях
Наші міста буквально переповнені бетоном, склом і пластиком. Але якими б надміцними якостями не володіли будматеріали, іноді кращий фундамент - сама природа. Сьогодні в фокус OUTLOOK потрапили міста, побудовані «в» і «на» скелях.
Прийшов, побачив, збудував. Шедеври Джованні Лоренцо Берніні
Буває, подивишся на листівку із зображенням міста й одразу розумієш, що на ній Київ, Париж, Рим або рідне селище. І це зовсім не заслуга твоєї вчительки географії, а непосильна праця майстрів, руками яких створювалися знайомі всім шедеври архітектури. Сьогодні ми згадуємо італійського підкорювача мармуру Лоренцо Берніні.
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Якщо в тебе 10 доларів і ти в Римі
Сьогодні OUTLOOK продовжує одну із своїх найбільш популярних рубрик розповіддю про те, як можна витратити десять вічно зелених і приємних кишені й оку у Вічному місті, в який щорічно стікаються натовпи туристів і який не перестає дивувати кожного щасливця, який побував тут! Повірте, столиці Італії є, чим вас здивувати!
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Шиття золотом
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво шиття золотом, яке здавна вважалось мистецтвом знаті,. Розкажемо ми й про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні OUTLOOK подорожує по найцікавішим з точки зору географії та адміністративного управління містам і країнам, які є анклавами, повністю розташовуючись на територіях інших держав.
Що вони їдять: Велика Британія
Кухня Великої Британії – нічний кошмар дієтологів, гурманів та інших експертів зі здорового харчування. Типовий англієць не вельми шанує кухарське мистецтво і задля економії часу перекушує на ходу, а свіжі овочі та фрукти є в раціоні суто номінально. Та якщо дуже постаратися, то і в Альбіоні можна отримати яскраві гастрономічні враження, знаючи, що і де шукати. Ми-то точно знаємо де шукати і з радістю поділимося з вами!
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
СПЕЦПРОЕКТ: Про новорічні та різдвяні традиції. Розповідають Посли.
Звичаї однієї держави відрізняються від іншої, але люди з різних куточків планети однаково чекають на дива, приємні сюрпризи й добру казку напередодні новорічних свят. Тому ми вирішили запитати у дипломатів про особливості святкувань Нового року і Різдва в їхніх країнах.
Альберобелло: у світі труллів, вина і чарувань
Стареньке селище, котре колись було розташоване на території сучасного Альберобелло, було знищене і зведене заново не менш ніж сотню разів. І йдеться не про завоювання і нальоти войовничих чужинців. Ні, його свідомо руйнували самі мешканці. Як гадаєте, навіщо?
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Азербайджан зсередини: велике і мале сватання
Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
Що вони їдять: Україна
Розпещені домашніми борщами, голубцями та котлетами ми наївно вважаємо, що знаємо українську кухню як свої п'ять пальців і нічого примітного в ній немає, хоча насправді гастрономічна спадщина нашої країни значно багатша, аніж нехитре бабусине меню. Настав час згадати оригінальні українські страви, незаслужено забуті в епоху напівфабрикатів і швидкого харчування.
Що вони їдять: Болівія
Болівійська кухня – це багатогранність смаків, переважно успадкованих від давніх індіанців. Тільки у Болівії ви скуштуєте автентичні страви, приготовлені за їхніми справжніми рецептами, що не піддалися впливу європейських тенденцій. А після щедрої вечері з бананового пюре із м’ясом альпака, влаштувавшись зручно у кріслі-гойдалці з кухликом традиційного мате, спостерігатимете вражаючий захід сонця на схилах мальовничих гір.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Закрити
Outlook facebook page