США: корисно знати

Privacy всюди

Мова йде про так званий «особистий простір», який для американців означає те саме, що і свобода. На перший погляд, жителі США – неймовірно товариські та привітні, але це лише ввічливість. Коли ж ідеться про щось особисте, то ніхто не буде ані ділитися переживаннями, ані вислуховувати, якщо це не оплачувані взаємини «психолог-пацієнт». Говорити про свої проблеми просто не прийнято, радше навіть нечемно, хоча традиційне запитання «як ти?» звучить постійно, тож якоїсь миті можна забутися й почати розповідати про те, що тебе непокоїть. Крім ментального вільного простору, не менш важливим є і фізичний. Усілякі загородження, величезна кількість дверей, кас і багато інших зручностей у повсякденному житті створені спеціально, щоб люди уникали черг і дотиків.

Дорогу корінним жителям
За останніми підрахунками, нині у США живе не більше п'яти мільйонів неасимільованих індіанців. Це, безумовно, украй мало для трьохсотмільйонної держави, тому самі американці та влада на законодавчому рівні всіляко намагаються їх підтримувати. Корінним жителям, навіть попри їхню замкнутість і похмурість, прийнято стримано усміхатися і ввічливо притримувати двері, пропускати в черзі, допомагати розібратися з міською навігацією тощо. Щомісяця муніципалітети виплачують їм соціальну допомогу, приблизно тисячу доларів на людину. Американці вважають, що на кожному жителеві країни лежить провина за те, як жорстоко колись обходилися з індіанцями, тому слід хоча б дрібницями намагатись її загладити.

Правило вісімнадцяти

Навіть західні європейці, які вважають себе вельми сучасними в плані взаємин усередині сім'ї, дивуються з того факту, що в Америці, коли дитині виповнюється вісімнадцять, батьки не надто делікатно натякають, що пора б роз'їжджатися. Тут просто не прийнято жити під одним дахом кільком поколінням, тому навіть незаможні батьки знаходять якісь гроші, щоб відселити своє чадо і допомогти йому попервах орендувати житло. Ну а далі крутись, як хочеш – уже дорослий. Багато в чому завдяки цьому юнаки й виростають самостійними і впевненими в собі людьми, а американська мрія – це не тільки затишний будинок, гарна машина і барбекю у вихідні на задньому дворі, а й self-mademan– успішна людина, яка зробила себе сама.

Законодавство всьому виною

Окремої згадки заслуговують американські закони, а точніше той факт, що в кожному штаті вони неабияк відрізняються один від одного. Тому тут не можна якось узагальнювати, а слід обов'язково вивчати чинне законодавство саме того штату або штатів, куди прямуєш, аби полегшити собі подорож, адже, приміром, у патріархальному і традиційному Техасі підліткам заборонено носити зухвалі зачіски, а ось у Теннессі не можна продавати... порожнисті дрова. Чим керуються можновладці, ухвалюючи іноді абсурдні рішення, часто загадка навіть для самих американців.

Запросити – не означає покликати

Під час розмов на роботі, випадкових зустрічей на вулиці чи просто телефоном американці постійно запрошують одне одного в гості «на каву». У більшості випадків робиться це із ввічливості, тому розраховувати всерйоз на візит не варто. Навіть близькі друзі дуже рідко бувають удома одне в одного, віддаючи перевагу посиденькам у барах чи кафе, яких в Америці безліч на будь-яку кишеню, адже «мій дім – моя фортеця». Інша річ, якщо тебе запрошують письмово. Тоді відповідати треба у такий самий спосіб – залежно від того, емейл це чи лист, надісланий поштою. Якщо людина погоджується, то вона бере на себе зобов'язання, порушувати які означає образити того, хто запрошує. Саме тому американці, надумавши зібрати у себе вдома друзів, скажімо, просто подивитися баскетбол і поспілкуватись, намагаються сповістити про це заздалегідь, щоб потенційний гість міг зважити всі «за» і «проти», ретельно розібратись у власному розкладі і дати точну відповідь.

Гендерна рівність

Не дарма кажуть, що фемінізм та американське громадянство – практично одне і те ж саме. У цій країні жінки почали боротися за свої права раніше за всіх і тепер так само успішні, як і чоловіки. Американки вимагають до себе такого ж ставлення, як і до сильної статі, тому такі незначні знаки уваги, як спроба подати незнайомій дамі руку при виході з автобуса чи притримати двері, нерідко сприймають як особисту образу чи навіть сексуальне домагання. Тому й на роботі, заходячи в офіс, чоловіки вітаються за руку і з колегами-чоловіками, і з жінками. А на побаченні хлопець та дівчина платять кожен за себе. Ба більше, за словами дівчат, якщо молодик на першому ж побаченні надто наполягає заплатити за неї, це розцінюється майже як домагання, що неприпустимо.