Дружина Посла Туреччини відкрила виставку мистецтва ебру
Від етимології слова «ебру» віє романтикою і… невизначеністю. Думок кілька: одні вважають, що «ab-ru» перекладається з арабської як «вода для обличчя», інші вважають, що «ebre» – чагатайське слово, яке означає «хвилеподібний». Найбільш популярна версія твердить: слово «ebri» придумали перси, і означає воно «хмара». Рухливі малюнки на воді насправді нагадують хмари, що пливуть вдалині.
Точних даних про те, де виникло мистецтво – немає, та все ж дослідники зійшлись на думці, що турецьке «мармурування» (як іще прийнято називати ебру) породив Схід. Вважають, що з’явилось малювання на воді у місті Бухарі в Узбекистані, після чого повільно і впевнено захопило увагу Ірану. Та найцікавіші роботи у професійному виконанні з’явилися вже на території сонячної Туреччини, у Стамбулі, і датовані одинадцятим століттям. Тому прийнято вважати, що «танець барв» – заслуга турецьких майстрів, таємничих особистостей, які шанували традиції нанесення фарб на водне полотно і зберігали їх у найсуворішому секреті.
У Європі незвичайне мистецтво стало відомим у п’ятнадцятому столітті завдяки всюдисущим торговцям і мандрівникам. Вони привозили із Туреччини незвичайні малюнки, а також книги з обкладинками, виконаними віртуозними умільцями в техніці ебру. Подібні зображення протягом тривалого часу європейці називали «турецьким папером». Що найбільш вражає, кожна така картинка була неповторною і єдиною. Про підробки картин і копії не могло бути і мови.
Ебру – таємнича мова, якою володіли обрані майстри у Туреччині, тримаючи технологію мармурованого живопису під грифом секретно. Цінні знання передавали із покоління у покоління найбільш гідним наступникам, адже, щоб створювати вражаючі малюнки, потрібен не тільки талант, а також терпіння і повна концентрація на творчому процесі. На плавучому тлі художники вимальовували величні мечеті, витончені тюльпани, хитромудрі візерунки… Приступаючи до роботи, сам художник не знав, яким буде кінцевий результат, адже примхливі фарби і полотно з води – це повна протилежність статичному полотну і «ручній» олії. Зрештою із нескінченного потоку метаморфоз вичленували закономірні рухи фарб, які навіть отримали власні назви: «Відлив і приплив», «Квітка», «Феєрверк», «Шаль солов’я» і «Зигзагоподібність».
Гуру ебру звикли використовувати в роботі тільки природні матеріали, наприклад, нектар гевена – смолу гірської рослини. Саме завдяки цій речовині, доданій у воду, безформні краплі фарби не розчинялися, а тримались на поверхні, підкоряючись руці майстра. У цей момент пензлями з кінського волоса художник виводив вигадливий візерунок, а тонким шилом додавав закарлюкам потрібні обриси. Після того, як сюжет був готовий, і, здавалось, от-от у ньому заграє життя, до нього прикладали спеціальний папір, котрий буквально витягував картину з води. Так народжувалося чарівне ебру – мистецтво споглядання.
Старовинна техніка ебру могла б щезнути разом з останніми майстрами – зберігачами цього особливого мистецтва і незбагненного дару. Та за останні десять років у турецьке мармурування вдихнули нове життя: жителі батьківщини тюльпанів не лише організовують виставки «живопису на воді», а й проводять майстер-класи зі створення картин, використовуючи ебру в роботі з тканинами, керамікою, склом, шкірою і деревом.
Ебру заворожує. Дарує душевний спокій, допомагає набути гармонію з собою, занурюючи з головою в глибини води і кольору. Хтозна, можливо, якось доторкнувшись до цього мистецтва, ви відкриєте його сокровенні таємниці.
Насолодитися спогляданням вражаючих зображень можуть всі бажаючі на виставці, котра триватиме до 20 червня 2018 р.
