Мехенді – замість тисячі татуювань
Ховаючись від спекотного сонця в темній прохолоді палаців і рятуючись від нудьги, поки чоловіки вершили долю держав, знатні дами стародавнього Єгипту, Вавилона, Греції, Ассирії, Індії знаходили собі розвагу в мистецтві розпису хною... Подорожуючи світом, проникаючи в різні культури і підлаштовуючись під їхні традиції, цей вид боді-арту міцно вкоренився на багатьох землях, тому справжню батьківщину менді визначити досить проблематично. Свідченням популярності біо-тату в ті часи є знахідки у вигляді єгипетських мумій тисячолітньої давнини. На забальзамованих тілах, що мирно пролежали в гробницях більше п’яти тисяч років, дослідники виявили сліди фарбувального складу. Так, єгиптянки покривали собі частину обличчя і руки картинками-орнаментами, а своїм чоловікам наносили на скроні зображення птаха одуда як символ мудрості й розуму.
Фото beyondweddings.com
Ще одна країна-претендентка на звання засновниці цього мистецтва – Індія. Саме тут народився термін «мехенді», і тут же археологи виявили древні наскельні гравюри із зображенням індійських принцес, чиї кінцівки були повністю задекоровані характерними малюнками. Місцеві жінки і в наші дні прикрашають себе різними візерунками. Квітучими лотосами або химерними етнічними елементами на руках може похвалитися кожна друга, незалежно від статусу і віку. Перші «хна-тату» з’являються у дівчаток вже в три-чотири роки. Жителі вірять, що малюнки, нанесені цим природним матеріалом, крім краси і благотворного впливу на шкіру, працюють ще й на «тонкому рівні», здійснюючи «чистку» чакр. Головними вважаються сім з них, вони розосереджені по основних енергетичних центрах тіла і знаходять своє відображення саме на долонях, які здебільшого й розфарбовуються.
Фото bel-india.com
Особливе значення розпису надавали і жінки арабських країн. Малюнки хною слугували для них не тільки прикрасою, а й певним талісманом, а сам процес їх нанесення сприймався як окремий ритуал. Повсякденні картинки були абсолютно невигадливими, являючи собою простий візерунок із завитків і пунктирів. А от на свята та урочистості жінки прикрашали тіло більш вишуканими орнаментами у вигляді квітів, пелюсток, геометричних фігур, що складалися в ексклюзивні арабески. Особливу увагу приділяли тату наречених. Як правило, для їх нанесення потрібна була не одна пара рук умілих художниць і кілька діб часу. Традиції мехенді тут, як і в Індії, збереглися практично незмінно. У багатьох салонах краси розпис хною включено в список стандартних процедур поряд із зачісками, макіяжем та манікюром. У сезон весіль і під час національних свят ці заклади значно подовжують свій робочий день, намагаючись прикрасити якомога більше рук і ніг.
Фото fas.nus.edu.sg
Такої популярності, як на Сході, в Європі і західних країнах мехенді на той час не завоювала. Тривале транспортування фарби, що суттєво погіршувало її якість, несхвалення розпису церквою, а також зростаюча актуальність довгограючих татуювань – значно відтягнули період популяризації хни, до 90-х років минулого століття. Вдосталь вдовольнившись довічними тату і пірсингом, європейці й американці почали пошук більш щадних і менш «вічних» прикрас. Тут і згадали про барвники природного походження. Малюнок якісною сумішшю тримається близько місяця, а сама процедура є абсолютно безболісною і гігієнічною. Крім того, хна завдяки своїй натуральності має сприятливий вплив на шкіру. Основна її користь в протиопіковій дії, яку помітили на тому ж Сході. До того як придумали сонцезахисний крем, бедуїни, блукаючи довгими місяцями у жарких пустелях, наносили на свої руки і обличчя саме хну. Мандрівники особливо не замислювалися про малюнки та їх значення (та й хто, крім верблюдів, їх би оцінив), а просто занурювали руки у фарбувальний розчин.
Фото static.newworldencyclopedia.org
Технологія нанесення мехенді в Європі мало чим відрізняється від східної, а от різноманіття малюнків значно збільшилося. Традиційні стилі й мотиви з доповнюючими їх модними віяннями на зразок зображень знаків зодіаку та смислових написів створили нові орнаменти, що користуються популярністю як стильний аксесуар для свят і вечірок. Одним із кращих майстрів світу в мистецтві мехенді, до речі, став європеєць. Житель Великобританії Аш Кумар у 2001 році зміг похвалитися навіть своїм рядком у Книзі рекордів Гіннеса, примудрившись за годину розписати якісними зображеннями цілих 96 рук.
Головне фото pinterest.com
